День 5-й
Сьогодні були стрільби.
З самого ранку. Поснідали — і в поле. Там на вогневі рубежі і давай стріляти по мішенях. Лежачи, з коліна, стоячи.
Потім — перебіжками назад в табір. Це дуже вимотало. Навіть почуття голоду минуло. Тому гречку — не доїв. Вперше.
Після обіду — поспав. Був відпочинок. Бо після вечері — вечірні стрільби.
Але це було пізніше. Спрчатку нам влаштували прохід з розвідгрупою. Наше (розвідгрупи) завдання було — виявити диверсантів по дорозі до стрільбища.
Виявили. Нам пощастило у нас у групі був Сергій — розвідник.
А потім — стрільби до темряви. І ще трохи в темряві. Вистріляв 4 ріжка. Це було круто!
День 6-й
6:00 Крепатура після вчорашнього. Плечі і живіт. Замислився чи не кинути курити.
Солдати відрізають від штанів підкладку. Майже всі відрізають. Кажуть, що вона їм заважає. Хоча, як на мене, це зручно. Підкладка заправляється в черевики, а поверх черевиків — зовнішня штанина. Там навіть спеціальний гачок, який чіпляється за шнурок на черевиках і зовнішня штанина не задирається вище самого черевика. А потім штанину можна затягнути гумкою з фіксатором. Але так ніхто не носить. Всі відрізають внутрішню штанину, а зовнішню замість неї заправляють в черевик.
8:30 шикування.
Спитали, хто ще не приймав присягу. Вийшло людей 30. Повели на присягу.
Вишикували. Розпустили. Перекур. Хвилин через 10. Вишикували. Викликали за прізвищами по алфавіту в інший стрій. Вишикували по алфавіту. Розпустили на перекур. Через 15 хвилин зібрав знову у стрій. Прочитав по алфавіту. Спитав, кого не назвав. Розпустив.
Хвилин 5 і вишикував для присяги. Присяга.
13:00 дізнаюся, що нас сьогодні переводять у Десну. Десна — це взагалі окрема історія. Мені цікаво чи мене цього разу візьмуть? Бо спершу мене повезли в навчальний центр Десни. Але там сказали, що я непридатний. І після того я потрапив у Рівне. А тут — три дні у Рівному і — в Десну. Подивимось.
14:00 — шикування роти для відправки.
А зараз 16:30 і ми досі — на плацу чекаємо на відправку. От що я б змінив у армії — це провів би щось на кшталт курсів таймменеджменту, менеджерських курсів чи чогось такого. Бо стільки всього робиться дивно. Навіть самі військові це кажуть — "це армія", "тут все не так", "змиріться".
18:30 отримуємо сухпайки
20:00 — дійшли до потяга і розсілись. Нас везуть у інший навчальний центр. У Десну.
