Екс-міністр закордонних справ України Володимир Огризко вважає, що домовленості між президентами Росії та України про спільне управління Керч-Єнікальським каналом у Керченській протоці є "контрпродуктивними". Екс-міністр переконаний, що Україна поступається своїми інтересами.
На думку Володимира Огризка, затягування демаркації кордонів вигідне Росії
Володимир Огризко: Я проти самої ідеї спільного управління каналом. Це те саме, що створювати корпорацію з управління українською газотранспортною системою. Це наша власність, але нею чомусь нею повинен управляти хтось ще.
Це абсолютна поступка, це абсолютний нонсенс, і це те, чого не повинно бути. Давайте у такому разі для балансу спільно управляти якоюсь російською власністю на її території.
— Переговори про використання Керченської протоки тривали роками, але жоден уряд не довів їх до завершення. Можливо, варіант, що його схвалили президенти Янукович і Путін, нарешті, стане виходом із глухого кута?
— Компроміс чи вихід із глухого кута можна знайти дуже легко і швидко, якщо є для цього політична воля двох сторін. На превеликий жаль, можна констатувати, що з російського боку протягом багатьох років такої політичної волі ми не спостерігали.
Є Азовське море, де Україна межує із Росією. Є Керч-Єнікальський канал із виходом у Чорне море. І є міжнародне право і спеціальна конвенція з міжнародного морського права, де все виписано до останньої коми і останнього сантиметра. Беріть це за зразок, кладіть на Азовське море, на протоку і Чорне море, здійснюйте розрахунки, переносьте це на карту, проводьте лінію — і на тому ставте крапку.
За нормальних відносин між державами така робота займає кілька місяців-півроку, після чого формально ставляться підписи і остаточна крапка.
Але ж у даному випадку питання в іншому — у тому, що у такий спосіб затягується до максимуму можливість міжнародно-правових врегулювань між двома країнами. Бо неврегульований кордон – це неврегульовані міждержавні стосунки.
До речі, та ж сама ситуація у нас і щодо демаркації сухопутного кордону, бо Росія не хоче, щоб між Україною і Росією, нарешті, був нормальний міжнародно-правовий кордон.
І мета такого затягування – більш стратегічна, аніж просто ставити чи не ставити позначки на карті. Мета у тому, щоб максимально довго не було кордону як такого між країнами.
До речі, врегульованість кордонів – одна із умов Європейського Союзу у контексті надання Україні права на встановлення безвізового режиму.
Тобто, на цю проблему треба дивитися ширше, і тоді можна буде зрозуміти, що такі питання — це просто розмінні карти, через які Україну можна тримати на короткому ланцюжку.
Керч-Єнікальський канал
Керч-Єнікальський канал — це штучно поглиблена ділянка Керченської протоки. Це єдиний шлях для проходження протокою великих кораблів. Для малих є два інші маршрути, обидва — у російській зоні Керченської протоки.
Навігацію каналом здійснюють українські лоцмани державного підприємства "Дельта-лоцман". За його технічний стан відповідає Керченський морський торговельний порт.
Фінансова вигода України від цього оцінюється приблизно у $150—180 млн на рік.
У грудні 2004 року президенти Леонід Кучма і Володимир Путін підписали рамковий договір про спільне використання Азовського моря та Керченської протоки.
Документ , який Україна ратифікувала у квітні 2004 року, передбачає заборону на входження в Азовське море та Керченську протоку без взаємної згоди Росії й України військових кораблів третіх країн , визнання потреби зберегти акваторію як цілісний господарський і природний комплекс та збереження свободи судноплавства в Азовському морі та Керченській протоці для торговельних суден і військових кораблів обох держав.
— Але все ж таки, якщо дивитися на суть домовленостей президентів — чи зачіпають вони українські інтереси?
— Якщо по суті, то це, як кажуть, намагання "продати повітря". Керч-Єнікальська протока — українська згідно із нормами міжнародного морського права. Острів Тузла — теж український острів.
Нам тепер кажуть: ми погодилися із пропозиціями України. Ну то дуже добре, але це ж міжнародно-правові позиції, а не якісь вигадані запити України! Це те, що є насправді, що виникло з факту розпаду Радянського Союзу.
І тепер, проголошуючи згоду на українські пропозиції, нам кажуть: а от за цю згоду ми, по-перше, ходитимемо по вашому каналу безкоштовно, по-друге, ми ще будемо з вами спільно цим каналом керувати. Це мені нагадує ситуацію, коли сусід приходить до сусіда і каже: це твоя кухня і харчі, але ми тут спільно будемо готувати і їсти яєчню.
— Коли ви керували МЗС України і брали участь у переговорах — на чому наполягала українська сторона?
— Ми наполягали на простих речах – на міжнародному праві. Тоді, за попереднього керівництва України, ми провели успішно серединну лінію по Азовському морю. Російська сторона зрозуміла, що іншої позиції у нас не буде, і всі все одно приречені на те, щоб користуватися міжнародним правом. І тоді ми дуже швидко, на робочому рівні провели делімітацію.
Щодо Керч-Єнікальського каналу, то позиція Росії була непоступливою, вони сказали, що допоки із каналом спір не буде вирішений, вони не погодяться на завершення усіх процедур на Азовському морі. Тобто Росія ці питання пов’язала в один пакет.
Тепер відбувається те ж саме. Тільки цей пакет "зав’язали" до такої міри, що мова йде про спільне управління українською власністю. Українська влада йде на поступки, які я вважаю контрпродуктивними.
Довідка: 12 липня у Ялті Віктор Янукович і Володимир Путін підписали заяву про те, що Україна і Росія готуватимуть для підписання президентами договір, у якому будуть остаточно врегульовані стосунки двох країн у питаннях, щодо яких понад 15 років двом країнам не вдавалося домовитися: розмежування Азовського моря, Керченської протоки, використання суміжних територіальних вод, континентального шельфу і виключних економічних зон двох країн у Чорному морі.
Президенти обох країн вказали, що ключовим фактором для "комплексного врегулювання" проблем у тому регіоні є Керченська протока.
Президент Росії Володимир Путін заявив, що Москва готова погодитися із українськими пропозиціями щодо розподілу морської території в Азовському і Чорному морях.
"Тут досягнуто принципових домовленостей. Ми згодні з українським підходом. Треба довести цю роботу до логічного кінця. Питання тільки в юридичній техніці", — сказав Володимир Путін.
Проте, питання не лише в "юридичній техніці", а й у тому, якими будуть остаточні домовленості України і Росії щодо використання Керч-Єнікальського каналу, який Україна вважає своєю власністю, а Росія протягом 15 років переговорів з цим не погоджувалася.
Частково на це питання відповіла спільна заява президентів.
"Сторони підтверджують необхідність забезпечити співробітництво в Азово-Керченській акваторії, включаючи стабільну роботу і розвиток Керч-Єнікальського каналу, шляхом створення спільної українсько-російської корпорації з управління цією найбільш надійною судноплавною артерією в Керченській протоці", — вказується у заяві Володимира Путіна та Віктора Януковича.
