Час коли на фронт поступить достатня кількість гармат 155 мм, з підготовленими розрахунками, які можна забезпечити необхідною кількістю снарядів, та дронами для корегування.
Час, коли на фронт поступлять зенітно-ракетні комплекси НАТО з українськими розрахунками, які вичистять з неба російську авіацію та безпілотники.
Час, коли поступлять реактивні системи залпового вогню MLRS та ударні безпілотники, які винесуть російські штаби, стстеми ППО, артилерію та логістичні бази.
Час, коли наші пілоти отримають F-16 з проти радіолокаційними ракетами та керованими бомбами, щоб з безпечної дистанції винести російську радари та бронетехніку.
Час, коли ми отримаємо танки, та будемо атакувати та контратакувати значними силами.
Все інше у нас є.
У нас є головне — кадрові підготовлені та вмотивовані Воіни, які творять справжні дива професіоналізму та героїзму на фронті.
Українська армія стримає російський тиск. Ми не здамо Донбас. Нічого крім героїчного Маріуполя ворогу оточити не вдасться. Не зважаючи на страшні обстріли, на фронті є багато людей, які вміють воювати на порядок краще ворога. Нова натівська техніка почала заходити, хай повільно, але дуже скоро на фронті напрямок за напрямком почнеться перелом.
Я це пишу не з тилу, а там, де маю честь знаходитись серед наймогутніших людей, які вміють неможливе — виграти час для усіх нас, для кожного, для української нації, попри перевагу ворога в озброєнні та боєприпасах.
Велика честь бути сьогодні серед людей, які дають нас цей час, які є справжніми героями нашого часу.
Часу не вистачає — але битву за час ми виграємо, і так само виграємо війну.
Юрій Бутусов
Трохи про феномен «Бо не втік»
Або чому, здавалось би, недурні люди знайшли щось героїчне і неймовірне в тому, що він не втік.
Це питаня цікаве ще й тому, що:
1) жодного іншого аргументу «за» не існує, всі маньоври і варіації так чи інакше зводяться до базового «бо не втік»
2) саме «досягнення» у вигляді «незробив негативного» це дічь і мазохізм. Це те ж саме, що героїзувати свого хлопця, «бо не б’є» чи героїзувати гостя «бо не нагадив у вітальні».
Ну і головне з цього те, що «за ним як за стіною», всі такі довіряли найвеличнішому лідеру світу, що головним його досягенням вважають те, що всупереч їх особистим прогнозам, він не втік.
Так от…
Я спілкувався з різними людьми, намагаючись збагнути феномен «бо не втік» як причину героїзації особи і прийшов до наступних висновків:
1) жодного лідерства, жодної довіри. Попри крики «він наш герой, бо не втік», існує велика недовіра, яка стосується безпосередньої взаємодії з ним. Наприклад, ті хто найбільше кричать і хвалять — чомусь не хочуть йти воювати в часи, коли армію очолює такий геніальний полководець. Військові, які його підтримують, не хочуть щоб він ліз в питання армійські, визнаючи що тут він нуль, але десь там «в інших питаннях, він просто геній».
Тобто, пацан класний, красава, але будь-ласка, не май справи зі мною.
І тут вже закладений вибір всупереч. «Героїзм» всупереч.
2) Головною (найбільш поширеною) причиною героїзації товаріща є не віра в нього, його можливості, а є… відчуття сатисфакції, утамування відчуття образи.
Довгих 3 роки, вони терпіли знущання, вони закривали очі на всю оту дічь, на відвертих ворогів з оточення, на зрадників, на мародерство, вони придумували різноманітні відмазки, вони вже навіть були готові проголосувати за того Петра всупереч йому… але тепер свято на їхній вулиці, вони знайшли причину (хоч одну адекватну причину) що виправдовує їх, їх безумство, їх голос, їх вибір.
Тому зараз і несеться ото «в нього стальні яйця, не то що в Петра, бо не втік» (Петро ж теж ніби не втік)), знову повстали з мертвих оті всі давні фейки про Ліпєцьку фабрику ітд.
«Бо не втік» повернуло їх до змагання 2019, дає можливість виправдатись, дає можливість не казати «я за нєго нє галасавал». І байдуже що суперника на полі бою взагалі немає. Вони відриваються в своїй «правоті».
3) Наступна за чисельністю група, яка формує образ героя «бо не втік», — це «всі побєжалі і я побєжал». Ну тут якби нічого особливого, класичний стадний інстинкт, бажання бути членом більшості і не напрягатися.
4) Наступна за чисельністю група, яка формує образ героя «бо не втік» — це ті, хто розчарувався в опозиції і більше не знаходить в опозиційних лідерах свого спасителя і кумира. Причин для цього було багато, в тому числі системних, ігнорування багатьох з них й привело до такого результату.
5) Далі йдуть значно менші групи:
— ті, хто вбачає в цьому зиск, предмет торгів, політичні конюнктурники, журналістська шобла голодна на шашлики. Ця група, незважаючи на маргінальність, найбільш активна і найбільш огидна в своєму блюдолизанні, яке нічим не відрізнається від російських лекал.
— ті, хто перебуває в якісь прострації, ніби бачачи те що відбувається, але повторюючи якусь маячню про «після війни». При тому, що мова не йде про революції, чи навіть мітинги, а про необхідність вказувати на неприйнятні дії.
Ці люди не агітують, але намагаються захистити створений не ними штучний образ «героя».
Власне, в цьому і полягає феномен «героя».
Але ця вся снігова баба з фантазій, мрій і сатисфакції, має пройти через вогонь. А її творці поводяться так, ніби вже перемогли.
Та й новий «медовий місяць» теж важко назвати таким, що відбувається в романтичних умовах 2019. І мова не про війну. Мова про те, що «коханий» входить в стосунки зовсім не «прастим парнєм с народа, який нікому нічєго нє должен і навіть на сантіметр не давав Бені», «коханий» входить в стосунки з цілим шлейфом, через який нормальна людина не змогла б відповісти на запитання: «Як вам спиться вночі?».
А йому ще через вогонь війни проходити, цьому сніговику з фантазій, мрій і сатисфакції.
А тим, хто так хотів відчути сатисфакцію, щиро бажаю, не загубити за відчуттям своєї фейкової правоти інстинкт самозбереження.
Mason Lemberg
З’явилось відео запеклих боїв на Банковій 24.02.2022
Учасники боїв: Володимир Зеленський, Андрій Єрмак. Підполковник Олексій Арестович, учасних 33 бойових вилизок, участі в боях не брав, бо не міг знайти свій парик і підходящу сукню.
