Всі потуги влади «Діалогами про Україну» переконати суспільство в необхідності йти на поступки Кремлю заради початку «порозуміння» — руйнуються самим Кремлем.
1. «Відвод військ» може закінчитися для нас тим самим, чим і «перемир’я» — про яке з 21 липня звітували в ГШ і РНБО як про «досягнення президента», а тепер і не згадують через сотні обстрілів та прицільний вогонь російською зброєю по українським військовим саме на ділянках «розведення».
2. Що собою насправді являє «формула» в московській інтерпретації не бачить тільки сліпий — але Кремль тепер наполягає не лише на її формальному погодженні, а і на законодавчому закріпленні.
3. Не дивлячись на відносний успіх «обміну полоненими» — ФСБ демонстративно заарештовує в Криму нових заручників, чим вказує на своє справжнє ставлення до співпраці з Зеленським.
І не найгірші представники МінОб та МЗС на зустрічах з громадянами це теж визнають — але готові ризикнути і продовжують покладати великі сподівання на ту зустріч «нормандської четвірки».
Чому? Бо отримали такі директиви безпосередньо з ОП, звичайно, який чомусь за будь-яку ціну добивається відновлення того формату.
Таке враження, що Зеленський і його оточення дійсно сподіваються на зустрічі провернути з Путіним той же трюк, що і на стадіоні, перекричати його на очах всього світу «Я ваш пріговор!» і цим добитися нав’язування умов «миру» — іншими причинами цю наполегливість пояснити неможливо.
Але тут може відбутися чергове болісне зіткнення з реальністю — бо і ситуація інша, і зараз всі зацікавлені в поступках України, і як Зеленський виглядає серед світових важковаговиків ми знаємо, і Путін не Порошенко.
Навіть якщо станеться диво і він під час зустрічі відчуватиме не те що поразку, а невиконання своїх умов — він цього точно не визнає, а активізує військові дії та піде на загострення, він завжди так робить.
А от «відіграти назад» не вийде.
Ніхто не дасть «повернутися на позиції», як це вже було з Дебальцевим.
І нам згадають всі хибні «зобов’язання» про «вибори» з «амністіями» та ще й зроблять винуватими, бо так буде всім вигідно, як у випадку з «трампгейтом».
Від цієї наївності ми і маємо застерегти «новиє ліца», бо на відміну від них знаємо справжню ціну кремлівських обіцянок.
Ніякі сумнівні «а давайтє попробуєм?» не варті ризику втрати державності та перетворення України на аморфне кероване утворення типу Біларусь-2.
У Зеленського залишились лічені тижні, а може і дні, щоби нарешті усвідомити — його справжній ворог Путін, а не люди на Майдані.
P.S.
Коли на тебе наїзжає рекет, є дуже простий спосіб досягти миру з ним — погодитися на вимоги рекетира. В твоїй квартирі поселиться чуже мурло, зате буде мир.
Те, що клоун меле на своєму пресс-марафоні про гуманітарні поступки агресору, це і є ось такий «мир».
Досить вкидати тупі мислевіруси в суспільну свідомість!
Коли терорист захоплює заручника, то розмова з ним проста: снайпер стріляє йому точно в лоба і мозок прибирають совочком. Якщо це не можливо, то з ним ведуть перемовини, тягнуть час, беруть змором, виснажують. А потім блискавична операція.
І ніхто у світі не виконує умови терориста. Бо завтра він візьме нового заручника.
Саме тому держави тримають підрозділи антитерору, вчать їх, екіпірують і платять великі зарплати. Щоб мати можливість не вестися на вимоги.
А якщо якийсь додік скаже: ліш би мальчікі із антитерору не гіблі, давайте підемо на умови терориста, — його просто зв’яжуть простинями і сховають в кімнату з оббитими матрацами стінами. Бо хлопці з антитерору і потрібні, щоб знищувати ворога.
Зараз українці попередили, що додіка зв’яжуть простинями, якщо він не заткнеться зі своїм «миром любой ценой». По всій країні прокотилися мітинги, соціологія показала, що 56% українців проти будь-яких поступок агресору заради миру. Проти російської мови на Донбасі, проти амністії, проти «особливого статусу».
Слуга розповідав, що йому думка народу на першому місці. Що ж, ось тобі думка народу.
Для України сьогодні перемога це виключно:
*вигнання ворога з Криму і Донбасу без будь-яких умов з його боку.
*збереження нашого виключного права визначати свій зовнішньополітичний вектор.
*Гаага для всіх винних у розв’язанні війни.
Якщо це поки неможливо, то тягнемо час, задурюємо мізки ворогу, нехай втрачає пильність. А коли його мозок буде на підлозі, тоді і радій своєму миру.
Ви навіть не уявляєте, скільки гніву й люті рветься з мене щоразу, коли читаю чи переглядаю в стрічці чергові одкровення преЗЕдента з прес-шинка. Але щоразу стримуюся, бо після хвилинної паузи розумію, що про все це я так чи інакше вже писав — як під час виборчих кампаній, так і після.
Тому, найбільше мене бісить сьогодні навіть не ЗЕ, а «корифеї» української журналістики, котрі роками цілеспрямовано знищували попередню — непересічну і проукраїнську- владу, а зараз примудряються на цьому зеленому гімні знаходити сметану.
Цікава деталь щодо вчорашнього бедламу.
Стосується того самого «рекорду».
Тобто, мало того, що мальчік виявився якось навіть по-дитячому залежним від слави і витратив цілий робочий день президента воюючої країни, щоб отримати дыкумент за самий длінний віртуальний прутень виготовлений з листя запареної в котячій сечі кропиви в купальську ніч…
Мало того, що що він з убітим іпальником грав здивування цьому ‘призу’…
Мало того, що він має всі шанси отримати гран-прі Ростова за найбільший реальний прутень закинутий за комірець простому наріду…
Так, виявляється він ще й змагався з Хйлом і вусатим пu3dюком з сусідньоі колонії.
Тільки їм, цим диктаторам, і більше нікому в світі, не спало на думку годинами ляпати хйню.
Наш диктатор найдиктаторніший диктатор в світі. Диктаторніше Луки в 2 рази, а Хйла переіграл в 3.5 рази.
Ура!
