Якби я знала, до кого конкретно скерувати претензії — це навіть не претензії, це пекучий біль і чорний жах — мені би було легше.
До кого? До людей? До всесвіту? до Бога?
Я не можу змиритися, що людство, попри те, що впевнено рухається до освоєння космосу, тут, на землі, не знайшло запобіжників від фатальної навали ідіотів, які своєю шокуючою тупістю, фактично, прирекли цілу країну.
13,5 мільйонів розумово порожніх осіб вчинили злочин. Так, це злочин.
Як таке стало можливим? Як цьому запобігати у майбутньому?
Кажуть, до хорошого швидко звикаєш. Починаючи з 2014-го швидко звикли, що війна була міцно перевʼязана, швидко звикли до опції «критикувати (насправді, очорнювати) владу», швидко звикли до можливості мотатися «по біометріі» тощо.
До поганого я дуже важко звикала. Я досі не звикла. Я не звикну. Я не зможу.
До цієї проклятої кібітки з кварталівськими дегенератами (це стосується усіх, хто при владі, навіть без клоунського бекграунда, іншими вони там бути не можуть за замовчуванням), яка вихаркнула з себе легіон зрадливої і ненаситної сарани, яка нищить абсолютно усе ціннісне, вартісне, перспективне…
А у нас правда колись буде нормальний президент? Я навіть не про фаховість — Господь свідок..
У нас колись буде зовні і на звучання нормальний президент?
У нас колись буде президент, який не буде гундосити тембром, від якого хочеться настромитися на якийсь штахетник?
У нас колись буде президент, який зможе довести до логічного кінця бодай одну-єдину думку?
У нас колись буде президент, який не топтатиметься по Конституція і по закону, бо «його в дитинстві сильно били у індустріальному місті», тому зараз він усім доводить, що він пацан, який чогось вартий… Доводить це у абсолютно скотський спосіб, бо ж пацан виявився беспрєдєльщіком..
Я не вірю ні у що, вибачте. Ця проклята кібітка з зеленою сараною носиться з реготом по чорній від горя країні, по кладовищах під прапорами, по нашому сьогоднішньому дню, а, ще більше, по завтрашньому..
