Вчора весь вечір спостерігав на моїй стрічці новин таке. Порохоботи висловлювали співчуття загиблим в Кривому Розі. ЗЕботва волала що кляті порохоботи спекулюють на трагедії в Кривому Розі мовляв «то через те що Кривий Ріг — рідне місто Зеленського» і «за кого проголосували — те й мають».
Класика зелені. Беруть пости кількох осіб, які не є депутатами ЄвроСолідарності, членами політради, чи топовими блогерами, прихильниками ЄС — і подають як думку всіх порохоботів. Пофіг що Порошенко висловив співчуття загиблим. Пофіг що Погребиський засудив політичні оцінки трагедії. Пофіг що всі відомі порохоботи написали — в ударі винна Росія. В моральних потвор з того боку задача не правду подати — їхня задача виставити порохоботів нелюдами. Проте.
Так, я був проти президента ЗЕ ще до його обрання і я не раз писав — чому. Зеленський — невиправний дилетант. Зеленський приписував собі не свої досягнення (наприклад — постачання зброї до України заслуга союзників, а не ЗЕ). Зеленський неодноразово порушував Конституцію. Зеленський ігнорував попередження союзників і тому він частково винний в жертвах перших днів війни. Я можу продовжувати дуже довго. Але.
Зеленський — президент обраний більшістю громадян. Зеленський — верховний головнокомандувач. Допоки його не переобрали, буде от так. Я критикую Зеленського і не згоден із Зеленським, але виконую укази які підписує Зеленський. Будуть вибори — замінимо. І тоді запитаємо. А поки — от так.
Скажу більше. На фронті я воював з хлопцями які щиро підтримували Зеленського. Нам прикривати спину одне одному це не заважало. Ми не говорили про політику — як таке. Я не питаю своїх курсантів кого вони підтримують. Я навчаю водити безпілотники прибічників Порошенка, Тягнибока, Зеленського, Тимошенко тощо. Навіть дізнавшись що той чи інший курсант — палкий прибічник ЗЕ, я продовжую ставитися до нього так само як і до інших. Тягне програму — випускаю з п’ятірками. Не тягне — відчислюю. Мене не цікавлять політичні переконання моїх курсантів.
Мені достатньо того, що ці хлопці приїхали з фронту і повернуться на фронт. Мені досить того, що ці хлопці і дівчата воюють за Україну. Вони не ухилянти і не ждуни. Вони воїни. Українці.
Ви хочете аби всі вони думали як подобається вам аби легше було жити вам? Щиро вітаю — світ крутиться не навколо вас. І не навколо мене. Не все в житті відбувається так як хочеться нам.
Я знаю що у Бахмуті та у Вугледарі більшість людей голосували за ЗЕ. Мені це не заважало захищати Бахмут та Вугледар і села та шахти біля них. Хоча б тому що я ворогу не побажав того, що я побачив біля Бахмуту і у Вугледарі. Бо там — українці. Погані чи гарні, але — українці. Наші. Інших нема.
Ви ж зрозуміли? Я — пропагандист влади найнятий за гроші (цікаво а на фронт добровольцем я тоді якого пішов?). Я «взувся в лапті». Ви ж в курсі — я займаюся оскотинюванням громадян. Я — не істоти, які на трагедії в Кривому Розі розвернули політичну кампанію боротьби з опонентами. Власне — вони жодної нагоди не пропускають і нічим не гребують. Меж вони не мають.
Власне, нічого дивного. Не вони перші — не вони останні.
Нам своє робити і не звертати увагу на моральних потвор. Прийде час ми їм теж нагадаємо ЩО вони писали про фронтовиків, про волонтерів, як вони хвалилися що вони расисти, як виправдовували розправи з опонентами і вихваляли більшовиків. Ми все пам’ятаємо.
Шкода що я зараз в армії — багато чого написати міг би. А так — часу не маю, нову книжку ночами пишу, бо вдень на полігоні.
Собаки брешуть — караван іде. Головне в цій ситуації, коли емоції зашкалюють, залишитися людьми. Залишитися українцями.
А ЗЕботва і її ЗЕкта хай галасують. Чим гучніше вони галасують тим ясніше стає — не мають вони тої підтримки, яку собі малюють. Панічно бояться втратити владу. До речі — правильно роблять що бояться.
PS. Нагадую, ідіотів, шовіністів і пораженців я дорівнюю до провокаторів і чищу від них френдстрічку. Не здатні написати щось розумне — краще промовчіть, за розумних зійдете. Я за кількістю підписників не гнався ніколи в житті.
Пригадуєте, як колись Порошенко робив акцент, що ми втрачаємо людей, території і час. Тут про жахливу втрату людей, яка обійдеться агресору-терористу цілковито безкарно. І ще ширше, як ми взагалі крок за кроком втрачаємо Україну. І йдеться далеко не тільки про території… І все через те, що правлять Україною люди, яким вона абсолютно не потрібна, хіба, як ресурс для розміну й спроб купити лояльність до себе персонально.
Кривий Ріг — біль і жах для українців. А для терориста ворога – відчуття цілковитої безкарності. Кремлядь свідомо віддавала наказ завдати саме такого болісного удару й чудово усвідомлювала, кого найперше буде убивати й калічити. Навіть такий цинічний терорист задумується про наслідки. Окрім випадку, коли наперед уже знає, що наслідків не буде, як не було й під час сотень подібних злодіянь за ці три роки. Коли всі передбачені й логічні дії для підняття світової думки вже наперед заблоковані й точно не будуть задіяні владою країни-жертви цих терористичних атак. І це не тільки про Кривий Ріг…
Послухайте, що впарює своїм слухачам еталонна пропагандистка!
По-перше, цікавиться, чому наш президент мав лицемірити(!) у якомусь(!!) овальному кабінеті, замість того, аби з ноги відчинити туди двері.
А чому б ні? У нас же стільки козирів на руках, що можна смачно плюнути Трампу межи очі, ага.
По-друге, про «сцянину в очі» сміє згадувати та, яка є неперевершеною сцякозаливальницею мізків населення впродовж більше десятка років. Вони сцить глядачам у черепки нонстоп! Сидячи, стоячи, лежачи, з рання і спросоння!
Пані «журналістка» — це ідеальне відображення сьогоднішньої страшної епохи. Хоча ні. Не лише відображення. Вона творчиня епохи голого, зрадливого, корумпованого українського «короля».
