”Країна балансує на межі можливого”

55-річний Віктор Пинзеник уже четвертий місяць спостерігає за кризою не з урядових кабінетів. Після відставки у лютому з посади міністра фінансів він повернувся до офісу партії ”Реформи і порядок”, яку очолює від часу її заснування. З приміщення на вул. Інститутській однакова відстань до Кабміну, Верховної Ради та Секретаріату президента.

Під вікнами кабінету екс-міністра у вівторок зранку гудуть автомобілі — величезний затор утворився з вини регулювальника. Тож водії обурено сигналять.

Пинзеник — усміхнений, у блакитному в чорно-білу смужку джемпері. На його столі — кава, золотиста пачка ”мальборо” і чорна попільничка.

У вас більше песимізму чи оптимізму щодо подій у країні?

— Оптимізму нинішня ситуація не викликає. Але країна ”вирулює” у будь-якому разі. Зупинити економіку неможливо, вона сама знаходить спосіб пристосуватися. Шкода лише, що треба буде заплатити більшу ціну.

Якою вона може бути?

— Та вже й так зависока. Бо спад досить сильний. Такого не очікували в найгірших прогнозах. Неминуча плата — падіння реальних зарплат і пенсій.

У січні цього року ви написали доповідну главі уряду щодо критичності економічної ситуації. Оприлюднили її без вашої згоди. Але ви тоді зокрема припускали, що ситуація може стати некерованою. Така загроза вже минула?

— Я не хотів би говорити про це як про сценарій нашого майбутнього. Але умови для його справдження є. Країна балансує на межі можливого, в усіх системах вона — як натягнута струна. В якийсь момент може обірватися.

Сильний спад економіки, бюджет має серйозний дефіцит, немає джерел для його фінансування, і запасу міцності нема, бо казначейські рахунки — ”голі”! Такого не було ніколи. Це життя одним днем. Чи одним місяцем.

Навіщо уряд засекретив статистичні дані про стан економіки?

— Я — не член уряду.

Але їхні мотиви розумієте?

— Не хочу коментувати цього. Не бачу логіки в такому рішенні, бо є багато інших показників, за якими можна оцінити ситуацію. Приховати її неможливо! Я читаю у пресі повідомлення про проблеми з доступом до статистичної інформації. Це ненормально для відкритої країни! Навпаки — інформування суспільства про ситуацію дає шанси для правильних дій.

Голос співрозмовника знову заглушує гудіння автомобільних сигналів знадвору. Але екс-міністр тону не підвищує, говорить спокійно і рівно.

Наприкінці минулого року стався непрогнозований обвал гривні. Нині ми вже перестрахувалися від таких ”сюрпризів”?

— Хто сказав, що девальвацію не прогнозували? Девальвація гривні була неминучою! Але чинники, які тоді вплинули на її курс, сьогодні вже не діють. Вони не можуть знову стати підставою для падіння гривні. Вплинути на курс може надмірна монетизація економіки, зумовлена бюджетною ситуацією.

Тобто друкування грошей?

— Так. А причиною цього може стати дефіцит бюджету.

Замість того, щоб заробляти гроші, їх друкують?

— Це відбувається і зараз. Проте не набуває загрозливих розмірів. Та є певна межа. Участь Національного банку в покритті видатків уряду завелика. І є високий приріст ОВДП (облігації внутрішніх державних позик. — ”ГПУ”), які перебувають у власності НБУ. Хоча на початку 2008 року Нацбанк узагалі не тримав грошей у них. Тобто уряд не мав боргів перед Національним банком.

А скільки тепер Кабмін заборгував НБУ?

— Близько 24 мільярдів гривень.

Це за один рік?

— Ні — за останніх півроку.

Ви кажете, що падіння гривні було неминучим. Але торік навесні й улітку гривня трохи подорожчала відносно долара. Тоді Петро Порошенко, Володимир Стельмах і Юлія Тимошенко закликали зберігати гроші в гривні й казали, що вона ще зміцниться. А сталося навпаки…

— Я не відстежую цих коментарів. Але нинішня курсова ситуація не є вічною. У перспективі я бачу зміцнення гривні. Цього року — ні. Однак не виключено, що це станеться 2011 року, коли відновляться світові ринки грошей. Звичайно, українська політика може внести у ці процеси корективи.

Пинзеник крутить у пальцях окуляри. Часом підносить дужку до рота.

Одним зі способів поповнення бюджету є зовнішні позики. Зокрема прем’єр-міністр хоче позичити у Росії 5 мільярдів доларів і отримати наперед оплату за транзит газу. Це правильні кроки?

— Бюджет, на жаль, порівняно з минулим роком уже втратив 5 відсотків доходів.

Щодо оплати поставок російського газу за рахунок оплати транзиту наперед, то це не вирішення проблем, а відкладання їх на майбутнє. Це проїдання грошей із майбутнього. Проблеми загостряться наступного року. Життя у борг за таких його розмірів закінчується погано. Під час кризи 1998–1999 років гривня подешевшала втричі. Й причиною цього було життя в борг. Бо в такій ситуації дедалі більше бюджетних грошей   іде на обслуговування боргів.

На сплату відсотків за позиками?

— Звичайно! А ще врахуйте, що країна мусить здійснити відновлення банківського сектору. І це теж за рахунок нарощування боргів. Тому збільшувати їх по інших напрямках неприпустимо. Про відновлення економіки неможливо говорити без відновлення банківського сектору. І це вже враховано у дефіциті бюджету. Цього року прийняли бюджет із 31 мільярдом дефіциту, і ще окремо вказано 44 мільярди на рекапіталізацію банків. Тобто бюджет було ухвалено з дефіцитом 75 мільярдів гривень. Це при тому, що країна мала в останні роки дефіцит на рівні 6, 8, 10 мільярдів гривень.

Позики від МВФ і Росії — рівнозначні?

— Ні. Міжнародний валютний фонд дає позику на значний термін, і це досить дешеві гроші. Там ставка — 3,6 відсотка річних.

Коли людина живе в борг, є велика ймовірність, що вона не зможе його повернути. Країна нічим не відрізняється від людини. Якщо дедалі більша частка видатків іде на сплату боргів, це скінчиться погано. Дефіцит бюджету, за моїми оцінками, вже перевищує 10 відсотків.

Прості громадяни не розуміють цієї небезпеки. Вважають, що бюджет — це не їхнє. Хоча то гроші платників податків. Люди не думають, що борг країни — їхній борг. А він їхній. Це означає, що завтра їм менше платитимуть. Тобто з їхньої кишені йде плата, і чим більше ми платимо за борги, тим менше залишається у громадян України. Це пряме вирахування з кишені кожної людини сьогодні і в майбутньому! І вже цього року заплатять чимало.

Борг, пов’язаний із банками, не такий страшний, бо він тимчасовий. Треба тільки правильно здійснити відновлення банків. Ситуація стабілізується, банк продасться, і гроші повернуться державі. Інші позики є небезпечними, бо їх причини нікуди не зникають, це шлях до постійного нарощування боргів.

Чи відбувається зараз бодай щось позитивне в економіці?

— Стресові ситуації завжди корисні для прогресу. Багато уроків отримав бізнес. Частина банків не виживе, але решта матимуть добрий імунітет на майбутнє. Ми бачимо і хороші приклади пристосування.

Ви не шкодуєте, що пішли у відставку, адже могли б більше впливати на ситуацію?

— У компетенції міністра фінансів — бюджет. Я завжди розглядав його передусім як професійний документ. Бюджет 2009 року став політичним.

Після розмови Віктор Пинзеник прощається і виходить із кімнати. В коридорі дивиться на акваріум із великими чорними й золотистими рибами. Жартує, що їх можна ловити і їсти.

— Розгодували ви їх, — каже помічницям.

Справка: