1. Вболіваю за Білорусь. І мені не важливі озвучені точки зору про «не-Майдан». У них саме Майдан. Вони це, може, зрозуміють пізніше. Згуртованість білорусів вражає і надихає. Я трохи песимістична щодо результату, бо дракони не сплять. Але я дуже хочу, щоб у них вийшло.
2. Звання Героя України Кузьмі — цинічно і не правильно. Чи треба пояснювати?
3. Все, що відбувається, з підготовкою до місцевих виборів, треш і лютий сором. Від погроз ЦВК і до формування комісій з якихось диких фейкових партій, від бордів з агітацією і заяв кандидатів. Враження, що ми відкотилися років на 20 назад.
4. Ситуація з ковідом дуже напружує. Фонд порожній. Україна йде на антирекорди, а люди танцюють і хизуються своїм безсмерттям. Слухайте, з таким ставленням і рівнем відповідальності нас ще довго нікуди не пускатимуть.
5. Президент Зеленський продовжує пробивати дно разом зі своїм офісом. Таке враження, що він деградує щоденно. А разом з ним і країна. Тяжко витримати всі владні фейсалми. А вони, схоже, набирають оберти.
6. З порядку денного зникає тема війни. Враження, що ЗСУ десь там, в паралельній реальності. Яка нас не стосується.
7. Наше життя стає некерованим, а, отже, і непрогнозованим. Фінансові можливості у багатьох вичерпано. Як щось планувати, куди рухатися далі — болісні питання. Пам‘ятаю, що криза 2008 року до нас докотилась десь в 2010-му. Зараз здається, що все ок. Але все не ок.
8. Рішення уряду хаотичні і недалекоглядні. Ніхто не збирається витягувати країну з безладу. Крадуть і збагачуються. Головне, як в анекдоті: нацарювати і втекти. Вчасно.
9. Сумні відчуття від неспроможності демократичної опозиції зорганізуватися і рятувати країну. Не домовляться, не поступляться. Безпідставні амбіції і тверде переконання у власній бездоганності ще ніколи не допомагало перемозі. А от поразці — так. В той час, коли медведчуки-бойки-шаріі нарощують м‘язи і діють злагоджено та планово.
10. Жодного разу не пожаліла, що у нас був Майдан і що він переміг. Майдан — найкращий екзамен на зрілість суспільства. Ми його витримали. Я не очікувала, що все буде ідеально. Більш того, досвід 2004-го року не пройшов безслідно. Реванш і спроби все повернути в ту ж саму точку — не дивують. Але 25 відсотків — це досить серйозна і вмотивована сила. Сила, яка має переконанння і цінності. Прорвемося
