Помощник президента Российской Федерации Владимира Путина Владислав Сурков ушел с государственной службы.
Об этом российскому «Интерфаксу» сообщил директор Центра политической конъюнктуры Алексей Чеснаков, близкий к Суркову.
По его словам, это произошло в связи со сменой курса на украинском направлении.
О причине отставки и своих дальнейших планах Сурков, по словам Чеснакова, расскажет через месяц
Об отставке Суркова Чеснаков также написал в своем телеграм-канале — он отметил, что ближайший месяц Сурков будет заниматься медитацией
По информации главного редактора «Эха Москвы» Алексея Венедиктова, вместо Суркова куратором украинского направления в Кремле станет бывший вице-премьер Дмитрий Козак, назначенный замглавы администрации президента 24 января.
Сурков был помощником Путина с 2013 года и курировал урегулирование ситуации на юго-востоке Украины, а также вопросы сотрудничества с Абхазией и Южной Осетией — в начале января он ездил в Абхазию, где президент ушел в отставку после протестов.
P.S.
В Кремлі зміна на українській шахівниці.
Куратор українськими питаннями Владислав Сурков пішов у відставку. На його місці Україну буде курувати інший ставленик Путіна — Дмитро Козак.
❓Що це значить для України?
Перш за все питання по терористичних ДНР/ЛНР. Сурков був ідеологом інтеграції окупованих територій до складу РФ. Козак завжди курував напрямок повернення окупованого Придністров‘я в тіло Молдови з можливістю подальшого контролю над всією країною.
Зараз та ж сама історія буде розігруватись і в нас. Путін вважає провальними дії Суркова по українському питанню. Занадто повільно відбувається бажана ліквідація української державності. Потрібно швидше, проте витонченіше та прихованіше.
Завдання нового «куратора» — запхати ДНР/ЛНР в тіло України з можливістю контролю над зовнішньою політткою, тобто зупинка руху країни до НАТО та ЄС, а ще головніше — контроль над всією країною.
Зважаючи на дії теперішньої влади — «мир за будь яку ціну», очікуємо ще більшого тиску Кремля та поступову втрату суб‘єктності. На цей раз внутрішньої.
«Смотрящій» за Україною від Кремля Сурков пішов у відставку. Це питання тепер повністю перейшло у відання заступника голови путінської адміністрації Козака. Об‘єктивно маємо підтвердження «зливу» інформації, що до Зеленського в Оман літав не Сурков, а дехто вищий за посадою.
Ну, і про головне: чи означає це певні зміни в московській політиці щодо України? Думаю, жодних. Прізвища «кураторів» не міняють головних факторів, котрі визначають зараз наші відносини — путінської обсесивної наполегливості повернути Україну до зони імперського впливу і малодушної готовності Зеленського йому це дозволити.
Проєкт «закону про дезінформацію» протягує в Україну «русский мир» руками «Слуг народу», а не російською зброєю.
Документ містить загрози, співмірні із диктаторськими законами 16 січня 2014 року, не залишаючи місця для свободи слова. І журналістів, і навіть кожну людину зможуть кидати у в’язницю за поширення інформації, що не сподобається владі.
Як це працюватиме? Закон запроваджує поняття дезінформації. Це «недостовірна інформація з питань, що становлять суспільний інтерес». А недостовірна інформація – це «неправдиві відомості про осіб, факти, події, явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них НЕПОВНІ АБО ПЕРЕКРУЧЕНІ».
Будь-яку інформацію легко оголосити «неповною» і кваліфікувати як дезінформацію, якщо, на думку влади, вона становить суспільний інтерес. Не є дезінформацією оціночні судження, але лише «за умови наявності мінімальної фактологічної основи». Вважає влада, що «фактологічна основа» (а що це таке, до речі?) недостатня – і оціночне судження теж стає дезінформацією. Сатира та пародія допускається, але лише якщо «чітко заявлено про сатиричний або пародійний характер» інформації. А якщо «нечітко» — все, це дезінформація.
Всіх суб’єктів у сфері медіа пропонують реєструвати чи ліцензувати. Всіх, хто поширює інформацію (у т.ч. звичайних громадян) оголошують «поширювачами інформації», будь-яке повідомлення яких у соцмережах можуть трактувати як «дезінформацію».
Проєкт зобов’язує (!) ВСІ державні та комунальні структури – від міністерств до дитсадків — пильно стежити за поширенням інформації і «вживати негайних заходів щодо відповіді чи спростування недостовірної інформації, поширеної про них, в тому числі звертатись з цією метою до суду».
Запроваджується посада Уповноваженого з питань інформації, якого призначає уряд і який безпосередньо або через адміністративний суд Києва (той самий, яким керує одіозний суддя Вовк) боротиметься із «дезінформацією».
«Правильних» журналістів пропонуєтсья загнати в одну, по суті, придержавну Асоціацію (в законі прямо розписано, як вона формується і діє, які організації її утворюють, як держава на неї впливає і як ця Асоціація має карати неугідних журналістів). Журналісти, що не увійшли в Асоціацію чи виключені з неї, отримують значно менше прав.
«Правильним» медіа влада надає «Індекс довіри поширювачів масової інформації» за поданням «правильних» організацій, перелік і вимоги до яких визначає також влада.
Права журналістів звужуються, зате для них запроваджується 12 обов’язків.
Автори законопроєкту не жартують, а цілком серйозно хочуть ухвалити у Верховній Раді ці Орвелівські антиутопії.
Але ми цього не допустимо. Вже зараз не лише опозиційні депутати, але і журналісти, міжнародні організації, правозахисники висловлюють рішучий протест. Свободу — не спинити!
P.S. Текст законопроекту Раптом треба лінк на законопроєкт — то ось:
Раптом треба лінк на законопроєкт — то ось http://mkms.gov.ua/files/pdf/Disinformation_Draft_2020.pdf
