Варто почитати.
Заступник керівника Офісу президента Ігор Жовква в ефірі єдиного телемарафону прокоментував статтю Залужного в журналі The Economist.
Судячи з усього на Банкові злякались, що хтось дорослий розказав суспільству про реальний стан речей на фронті. Без шашликів, тарологів, арестовичів і обіцянок прапорів над Севастополем уже зараз.
Бо ось що каже Жовква:
«На місці військових я б, напевно, найменше, що робив би – це б коментував для преси, для відкритої публіки те, що відбувається на фронті, те, що може відбутися на фронті, якісь варіанти.
Тому що ми ж тоді полегшуємо роботу агресору. Я впевнений, що все дуже уважно прочитано, занотовано, зроблено висновки.
Якщо ми так якимось чином досягнемо успіхів – можливо, це дуже глибокий стратегічний задум. Але мені дуже дивно», — сказав Жовква.
Тобто мільйон людей, задіяних в силах оборони і кілька мільонів їхніх рідних, які знають про цей стан речей — вважають ідіотами? Стаття, шановний, була написана для Заходу, бо саме звідти пішли питання: «а який план української перемоги? За що ми платимо?» Є море інформації у кожного притомного журналіста — і нарешті добре, що вона була озвучена офіційно.
І сама коктейльна вишенька.
Жовква заявив, що після виходу згаданої статті до нього телефонував «один з керівників кабінетів лідерів».
«І вони просто в паніці мене запитують: »А що доповідати моєму лідерові? Ми дійсно в глухому куті?« Ми цього ефекту намагаємось досягти цією статтею?».
Підозрююю, що це був той чоловік, який скаржився на поганий матрас у бункері. Його стилістика. Плюс, він чи не єдиний, який приносить «хороші новини» лідеру.
Що доповідати лідеру? Правду. Суху і неприглядну правду. Саме неприглядна правда — матір для сценарії виходу із кризи.
Є стійке враження, що певних осіб із Банкової цікавить виключно влада заради влади. І хороші новини заради хороших новин, а не те, як виграти у війні.
Нагадати, чого коштувало приховування від суспільства поганих новин 4 місяці напередодні повномасштабної війни? Так освіжіть пам’ять фотками Маріуполя, Бучі, Херсона та Бахмута.
Є варіант — програти війну. І давати виключно «хороші новини» про масові репресії в окупації. Воно того варте?
Marina Daniluk-Yarmolaeva
.
З ОПУ наїхали на генерала Залужного.
Заступник Єрмака Ігор Жовква заявив, що на місці військових, він менш за все коментував би ситуацію на фронті. Тобто, ви зрозуміли? Журналістів просять не писати про корупцію. Військових — не коментувати перебіг бойових дій. Лише Зеленський у нас світоч та істина в останній інстанції. Лише йому можна.
А в той самий час військові зі статті Залужного не дізналися взагалі нічого для себе нового. Залужний просто повторив те про що і так говорить кожен солдат — і запропонував рішення.
Офіс президента рішення Залужного чомусь не вдовольнило.
Але зрештою — слава Богу. Бо задовбало. Весь Генштаб розповідає про те як в ОПУ мріють поміняти Залужного на Сирського. І лише сама ОПУ просторікує як вона любить Залужного. Хай вже правду говорять. Хай скажуть, що ОПУ до сказу боїться Залужного.
Те, що якийсь клєрк із Офісу, помічник начальника скрєпок, має картбланш публічно журіть Головкома ЗСУ під час війни, просто показує яку вакханалію, який бардак з управлінням розвів Зеленський.
Залужний запропонував і українцям, і цивілізованому світу шлях до перемоги.
Зараз всі потриндять, заспокояться і в принципі в кінці все одно зійдуться на безальтернативності шляху Залужного.
А от Зеленський і його кліка нічого запропонувати не можуть. З усіма своїми предвоєнними ідеями з заглянуть в глаза, розмінування і розведення — банкрот. На другий день вторгнення вже побіг домовлятися з рускімі в Білорусь. Потім Ердоган і Джонсон дали по шапці, став малювати себе в образі Че Гевари. Потім йому пояснили, що Че Гевара це терорист і для США ворог і ми можемо нарватися, футболки з Че Геварою зняв, і став качать біцуху. Ось ми вдвох з щєтіною в ОП серед мішків з піском, ось я стріляв в рускій десант, ось гранатомет за занавєской, а трупи рускіх з’їв Арестович з Мівіною.
Всі ідеї перемоги: дай-дай-дай, фак офф, містер Маск, фак офф, Бен Уоллес, фак офф евриуан критики, є тільки ЙА!
Залужний в статті принаймні вибачився за помилку:
— «Я вважав, що 150 тис жмурів змусять орків жахнутися».
Але, по-перше, Залужний принаймні зумів ці 150 тис жмурів зробити. А по-друге, він все-таки не був далеким від правди: Прігожин дійсно жахувся і, щоб не відповідати за жмурів, які йому замовив путін, спробував посадити путіна на перо.
Так що Залужний попри деякі прорахунки зовсім і не дурень виявився.
А по-третє, сам-то Зеленський на відміну від Залужного за свої помилки не вибачився.
Так що не клеркам-корупціонерам розповідати, що там мав казати Залужний, а що не мав. Зеленському варто б притушити вихлоп і вчасно прилаштуватися в кільватер ідей Залужного і кричать: «я тоже так вважаю!»
Джон Сміт
В Офісі президента порадили Залужному не виносити на публіку ситуацію на фронті.
Дійно, навіщо військовим коментувати ситуацію на фронті?
Нехай краще Подоляк в ефірі з росіянкою розказує про те, що відбувається під Авдіївкою.
А Кошовий на марафоні нехай жартує унітазні жарти про недолугих орків.
А Комаров нехай зніме ще одне кіно про те, як ми наближаємо перемогу.
Народ, який бажає дивитись на війну крізь рожеві окуляри, тб-екран та відділяє себе від військових, приречений на поразку.
Але мамкіним піарникам з офісу президента цього не зрозуміти, бо правда від Залужного не така прикольна, як Зеленський у Опри Вінфрі. І платять їм не за правду, а за рейтинги найвеличнішого.
Кінчені вилупки, які знову закінчили війну в своїй голові.
