Потрібно визнати, що Зеленський профакапил енергетику в Україні. І з огляду на це вирішувати, що робити далі. Захист енергетики залізобетоном та ППО – ви все бачите. Підготовка до ліквідації наслідків обстрілів – мерзнемо разом. Але ще не пізно хоч зараз упрягтися, щоб робити правильні речі на майбутнє. Для цього потрібно одне – Зеленський повинен перестати витати у хмарах та взяти до рота слово «мобілізація». Ні, не ту, що багатьох лякає. А те, що змусить державу швидко будувати необхідні для порятунку речі. І зробити це має саме Зеленський, бо саме він до наступних виборів (коли б вони не були) є Верховним Головнокомандувачем. І саме він має виправляти свої косяки.
Для правильного визначення лікування спочатку слід правильно діагностувати хворобу. Наша хвороба виглядає так: розбиті всі генераційні потужності, що виробляють струм і тепло, постійно розбиваються підстанції, що доставляють електроенергію до квартир. Значних збитків завдають ракети, але сумарно куди більшої шкоди завдається шахедами.
Людство придумало три види захисту від таких атак. Перший – це розбити ворога з його землі. Симетрично знищити його енергетику, розбити виробництво ракет та пускові установки. Для цього потрібно, щоб було чим бити. У військових вистачило креативу з малими дронами та ефекту несподіванки на одну «Павутину», яка розбила частину бомбардувальників Путіна. Та не всі. Також вистачає сил відігнати російські кораблі від українського берега у Чорному морі, але вони все одно випускають Україною «калібри». Тобто море українці контролюємо дуже умовно. Було трохи ударів по російських танкерах, але вони припинилися. Усього на Путіна працює не п’ять, не двадцять і не сто танкерів. Тіньовий флот налічує близько 700 танкерів. Щотижня у плавання відправляють приблизно три десятки танкерів, які курсують між РФ та Азією, арешт чи «поранення» кількох штук – взагалі не вирішує наших проблем.
Союзники вже чотири роки виявляють твердість та рішучість в одному-єдиному аспекті підтримки України – не дають ракети, щоб розфігачити російську глибинку. Тому досі розраховувати на «томагавки» чи «тауруси» – ознака інфантильної деменції. Треба робити власні далекобої. Найкращі санкції – накладені своїми руками. А що ми маємо? Виробництво далекобоїв на десятки мільярдів гривень останніми роками було каналізоване оточенням Зеленського. Отже, інші виробники не отримували достатньо замовлень, які б давали можливість конкурувати. А замовляти великі партії дронів іноземцям – це загалом нонсенс! Бо «Україну можуть грабувати лише українці». А точніше лише українці, які є дружбанами Верховного головнокомандувача. В результаті у нас найдорожча промокомпанія «фламіндічів» замість трьох тисяч ракет, які Зеленський обіцяв ще минулого року. І дипстрайки від « Fire Point », які вважаються найкращими в Україні, але вони гірші за шахеди. Тому всі торішні зусилля розбити російські НПЗ спричинили лише тимчасовий дефіцит бензину в РФ. У принципі, там усі ремонтують та відновлюють. Ще раз. Замість кращих дронів і ракет, які ми могли б мати, ми маємо кращі дрони та ракети, які зміг зробити один дружбан Зеленського.
Тому Путін і висморкався на інфантильну загрозу: «Якщо загрожують блекаутом, наприклад, у столиці України, то повинні знати в Кремлі, що буде бликати у столиці Росії». І що, хоч щось значне розвалили Путіну після цих погроз? Покликав старшого брата розібратися із хуліганом на шкільному дворі? І що старший брат прийшов тебе захистити? Путін навмисно забиває на енергетичні перемир’я, тому що так він демонструє Трампу свою силу, перевагу та непохитність. Саме ці речі і поважає Трамп – силу та перевагу. І саме з огляду на такий стан справ він і вирішує, що треба сильному дракону віддати найкрасивішу телицю з європейського села. Тому Трамп нас постійно і зливає в унітаз, так і виходить ракетний голод для «Patriot», які пропускають балістику по ТЕЦ.
Україна мала можливість для активної самооборони – це власні кошти для контратаки. Але в цій якості ми отримали фламіндичі((( Ну і також серію самітів-ху*мітів та нікчемних двосторонніх угод, якими Єрмак із Зеленським розважали нас два роки, бездарно втрачених на нічим суєту і порожні обіцянки коаліції імпотентів посилити нашу ППО).
Другий вид захисту енергетики від ударів Путіна – це ППО, щоб збивати у повітрі його ракети та шахеди, якщо не можеш знищити їх на землі ще до запуску. Про антиракетні заходи я сказав вище – з боягузливими союзниками у сонних зонах комфорту кашу зварити не вдалося. Але самої сумарної шкоди українській енергетиці за ці роки завдано відносно дрібних укусів «шахедів». Рік за роком шахеди пристрілювалися в Україні. У 2024 році ЗМІ повідомляли, що в РФ збільшують їхнє виробництво в рази. Тому що вони вже встигли збудувати у себе заводи, отримали китайські компоненти, почали орендувати іноземних робітників для конвеєра. І більше не залежали від поставок із «проблемного» Ірану. Тобто треба було вже тоді бігти-летіти для організації випуску антишахедних дронів. І тут ми вперлися в ту саму проблему з пункту один: якщо віддати мільярди на зенітні дрони, і тим більше іноземцям, які вже встигли розробити технологію, тоді мільярди доведеться виривати з рота Міндіч. А це не по-товариському. І взагалі – заробити в Україні можуть лише українські дружбани президента. Краще з іноземним паспортом, щоб могли швидко звалити подалі від безглуздих питань НАБУ «А хто ще в темі та в долі потоків на дроноробстві?» І по ходу за такі питання непогано б і саме НАБУ та САП розвалити, але це тема вже іншої розмови)))
Отже, виробництво зенітних дронів було провалено. І фактично їх більш менш потужні поставки почалися тільки в січні 2026 року, коли енергетика вже трималася на соплях, ізоленті та одиничних захисних спорудах.
Третій спосіб захистити енергетику – побудувати залізобетонні споруди. Щоб хоч пасивні елементи спрацювали, якщо не вдалося знищити ударні здібності ворога в РФ і не вдалося збивати їх у повітрі. Ще після перших «Блекаутів» у 2022 році Кубраков та енергетики почали щось робити для захисту споруд. Узгоджувалися з військовими проекти для протидії шахедам тогочасних модифікацій (причому військові мали сволоти, які тупо брали хабарі за погодження, але це була копійчана проблема на тлі головної і там крихоборів розігнали, хоч і без арештів).
Але Кубраков та його молода команда не змогли досить твердо сказати «ні» улюбленим підрядникам з «Укравтодору», яких на основі попередньої довіри найняли на перші об’єкти. Тому підряди на захист підстанцій вийшли настільки гігантськими (йдеться щонайменше про сотню мільярдів гривень), що Шмігаль злякався таких обсягів для підрядників опонента Єрмака (Кубраков тоді взагалі мало не викривачем НАБУ став). І уряд за погодженням з ВП тоді перестав фінансувати напівпідземні захисні споруди, хоча їхнє будівництво вже почалося.
Відтак у полях завмерли недобудовані «черепахи», які мали вмістити в собі великі підстанції, аби росіяни не могли однією ракетою розвалити енергомережу України. Відмова була, у певному сенсі, резонною. Мовляв, якщо росіяни запустять по одній черепахі півдесятка ракет, це все одно не захистить. І купа грошей буде викинута на маржу для кубраківців.
Але це лише частина істини. Бо треба для таких ударів зібрати ще стільки ракет (підстанцій набагато більше, ніж ТЕЦ). І треба, щоб усі ракети долітали. Це однозначно могло мінімізувати ризики руйнування системи.
Тоді 2023 року зосередилися на частковому захисті підстанцій. Коли над землею будується захист лише трансформаторів. Це такі гігантські будівлі із залізобетону, навколо яких ще мали робити і суто металеві грати, щоб ракети та шахеди вибухали на них, тобто за кілька метрів від бетонної захисної споруди. І це реально рятувало б. На фотографіях із сайту Мінрозвитку видно, як виглядають ці захисні споруди, коли вони повністю завершені.
Проте в Укренерго дуже хотіли заощадити більше грошей. Ціни будматеріалів знизили так сильно, що з антикорупційної фотогенічності дійшли відсутності будь-якого інтересу у будівельників робити роботу. Не те що оверприбули – маржу взагалі висушили нижче за нуль по багатьох об’єктах. І тому зараз є незавершені об’єкти, які не мають металевого паркану. І шахеди вже пробивають бетон. До того ж і самі шахеди стали кращими з 2022 року. Наразі вони несуть не 40 кілограмів вибухівки, а майже сотню. Тож великі підстанції і розбиваються краще. Це є об’єктивний фактор.
Але там, де є добудований металевий захист, він справді працює. На фото видно, як захист витримав удар шахеда. В «Укргідроенерго» та «Енергоатомі» взагалі ніхто не знає, як попилили мільярдні кошториси. У гідроенергетиків головним підрядником на мільярди гривень обрали житомирську контору, чиїм найбільшим досягненням був ремонт місцевого звалища. І ось із кошторисного бруду відразу в енергетичні. «Енергоатом» пізніше за всіх енергетиків почали намагання захистити – коли сам Зеленський з трибуни ООН заявив про незахищеність атомних об’єктів.
Однак це все подробиці. Візерунки трешака. У загальному сенсі – всі ці забудови були якимись ініціативами знизу або ситуативною реакцією на посилення обстрілів. Загалом державна машина постійно спрацьовувала на розслаблення зусиль. Зупиняли фінансування, а раптом Путін не вдарить, а ми замість чогось важливого заженемо гроші незрозуміло куди?
Знову ж таки, црушники наприкінці терміну Байдена два роки тому організували взаємний мораторій РФ та України на жорстокі удари по енергетиці. Та й зими були теплі. «Вова фартова, проскочимо». Ось це і була державна політика в галузі енергетики від міністра Галущенка та Єрмака, які тримали Зеленського у теплій ванні. Плюс, як завжди, створювали можливість корупційних потоків на Великому атомному будівництві. Централізовано закопувати гроші в російські енергоблоки для Хмельницької АЕС значно приємніше, ніж бігати за кожним міністром чи губернатором, щоб ті відкочували з розрізнених об’єктів.
До того ж, закопувати тонни мільярдів в атомну станцію, яка почне давати струм років через десять – це не будувати децентралізовану енергетику, яка тут і зараз зробить Україну менш залежною від ударів РФ. За це можна і медаль від Путіна здобути у разі окупації. Але це є предметом для іншої розмови, тут СБУ має перевіряти державну зраду, але про що це я…
Тож повертаємось до реальності. А тут у нас тривають ремонти шкіл та лікарень, як ні в чиєму не бувало. Тому що заміські підстанції це міським виборцям не видно. А цивільні об’єкти в тилу разом із асфальтуванням – це добре для рейтингів. Знову ж таки це створює у тилових виборців ілюзію відсутності війни. Переважна більшість киян, житомирян, дніпровців, львів’ян чотири роки отримували війну лише через шахові удари Путіна та тимчасові погіршення зі світлом. Так, звичайно, залінковані з війною українці отримують похорон, організовують збори для своїх воїнів. Але погодьтеся, що чисто статистично таких менше. Тилових цивілів більше у рази. Саме вони робитимуть результати виборів. Тому виборному президенту та виборним мерам не можна сильно дратувати тилових. А потрібно підтримувати комфортне відчуття далекої АТО на тлі будівництва парків, ремонтів цивільних об’єктів, житла. Ось так ми й отримали розслаблену тилову армію, але це предмет для іншої розмови про Зеленського.
Так що з вищеописаного діагнозу очевидно, що час по ракетах вже втрачено. Там тепер Федоров думатиме, як усе це розпетляти, бо призначити його міністром хоча б два роки тому Єрмак не давав, а своїх мізків не вистачало. Із децентралізацією енергетики нехай у Шмигаля голова болить. Хоча він настільки бюрократичний, що до осені збиратиме від регіоналів пропозиції, як нам далі жити.
А щодо будівництва захисту можна хоч щось ще зробити. Вже є досвід, вже працює агентство відновлення, якому хоча б на зиму доручили захищати трансформатори залізниці та обленерго. Але робити набагато більше – не дуже виходить. Виявилось, що на ринку тупо немає вільних будівельників. Так, частково їх немає через мобілізацію до ЗСУ. Але здебільшого з іншої причини. Тому що всі вже зайняті роботою, але не тією, що нам потрібна.
Зараз валить реклама «елітних житлових комплексів, вкладайте свої гроші, адже навіть за Путіна треба буде якось жити». У «Прозорро» – мільярди на лікарні та школи в тилу, і навіть в прифронтових містах, де їх розбивають знову і знову. Лише у тиловому Києві один Київавтодор за час війни протендерив 15 мільярдів гривень із місцевого бюджету «від Кличка» та субвенцій із державного бюджету «від Зеленського». Не кажучи за всякі дороги до Буковелів і «нам тут треба вулицю в нашому кварталі, бо ходова б’ється».
Ще раз – це мільярди на покращення існуючих об’єктів та будівництво нових у той момент, коли фактичне населення на території України різко поменшало. Це все те, що могло б зачекати до кінця війни. Але ж труси від версаче самі себе не куплять, і їх треба купувати постійно, не чекаючи перемир’я. Тому й пиляють чиновники всіх рівнів – мери, губери, міністри та президент. І роблять це на політично вигідних об’єктах: А раптом завтра вибори, а я не готовий?
Тому вихід такий: Верховний Головнокомандувач під час військового стану має заборонити усі цивільно-тилові будівництва, окрім промислових та військових. Усі будівельні компанії мобілізовані на об’єкти, важливі для обороноздатності. Асфальтування і закриття сіткою траси біля фронту набагато важливіше за тилову дорогу. Тому що тут від швидкості автомобіля залежить шанс втекти від дрона. А в тилу – ну, пішки походьте, доки не відбилися від Путіна. Все-таки це війна, а не АТО.
Це не означає, що мобілізація будівельних компаній означає волонтерську роботу. Мінбуд Олексія Кулеби нещодавно провів через уряд необхідну нормативку, де визначено, що будівельні фірми можуть призначати нормальні зарплати робітникам з подвійним коефіцієнтом біля лінії фронту. Прибуток – дозволили 15% (заплати податок та спи спокійно). Але ціни будматеріалів мають бути ринковими, щоби в них не ховали маржу для «конвертів». Нині ситуація з будматеріалами така. Один замовник може чесно замовляти арматуру по 32 тисячі за тонну, другий 41, а третій взагалі 60 і скляні очі «а що ви мені зробите». Тому потрібно централізувати для однотипних об’єктів закупівлю будматеріалів, як Агентство поновлення намагається зробити для захисту трансформаторів обленерго. І відповідний Центральний закупівельний орган Держдержвідновлення вже має. Але якісь підлі урядовці блокують його роботу.
Також ціни будматеріалів для цих об’єктів мають бути відкриті, щоб «Наші гроші» могли їх перевіряти. У принципі Держвідновлення це вже робить, тож треба зберегти цей досвід. Отже потрібно зробити так, щоб у будівельних фірм просто не було варіантів для ухилянтського маневру. Аби лише для фронту, лише для перемоги. Інакше… чому ви вважаєте, що Україна не буде окупована від Сяна до Дону?
