Україна не Росія. І не має навіть на дрібку стати, як Білорусь
Російський світ у будь-яких його проявах бездушний і пожирає людей. КДБ викрадає і катує людей у Білорусі, на Донбасі і Криму. А глибоко стурбовані європейці намагаються домовитись із Путіним про «дешевий газ» і мир для цілого покоління. Хто б подумав, що у XXI буде попит на чемберленів, а черчиллі будуть не модними.
У 1938 Франція і Велика Британія допустили різке посилення Третього Рейху на Сході, і де-факто оголосили, що східноєвропейські союзники нам більше не зручні. Нині Німеччина замість офіційного Лондона — і Росія у ролі Третього Рейху намагаються повторити сумний досвід удруге.
Бачте, Україну навіть на саміт НАТО не запрошують, бо «деякі союзники не хочуть нервувати Росію».
Тим часом непокаране зло множиться і Путін думає, щоб його утнути такого, аби до женевської зустрічі 16 червня із Джо Байденом наламати більше дров. Аби підняти ставки до максимуму. Російський слід у викраденні з літака Протасевича, брязкання зброєю на українських кордонах, погрози заблокувати Чорне море, допомога ХАМАС ракетами «Корвет»… Усе це можна було зупинити ще у 2008-му, покаравши РФ повною ізоляцією за напад на Грузію. Але непокарана Росія плющем висмоктує соки із нових жертв знов і знову. Зараз постає питання навсправжки — чи буде надалі існувати Білорусь або перетвориться у «сіру зону» торгівлі з ЄС поза санкціями. Ну, щоб хамон і пармезан були в кожній російській хаті. Для тих, хто досі думає, що Білорусь — самостійна держава, пригадайте хоча б українця Павла Гриба, який поїхав до дівчини Тетяни Єршової у Білорусь, а опинився в тюрмі на Ростовщині. Пригадуєте, з якими боями його визволяли? Довелось навіть терористів, які підривали мирні харківські мітинги віддавати…
Нинішня Білорусь це кадри «признательных показаний» Романа Протасевича. Побитого і замаскованого натуральною білоруською тоналкою. В його очі страшно дивитись навіть через екран.
Сучасна Білорусь, на яку за соціологічними опитуваннями ще молиться третина українців — це Вітольд Ашурок, активіст і учасників протестів проти фальсифікації виборів. У тюрмі КДБісти розбили йому голову і вичавили очі — учора чоловіка поховали.
25 травня у Мінську 17-річний Дмитро Стаховський наклав на себе руки, стрибнувши з 16-поверхової будівлі. Причиною цього було те, що на нього тиснули правоохоронці через участь в протестах 9-10 серпня 2020 року. Мороз по шкірі від передсмертної записки сироти у ВКонтакте: «Если вы это читаете, значит, меня уже нет…».
До смертей усіх цих трьох опозиціонерів нема нікому діла. «Глибока стурбованість» Європи — на і по всьому. Як то кажуть — аби Росія була спокійна і вантажівки з крамом регулярно курсували…
Таке легко могло бути з нами у 2014 році, якби Януковичу дали піти на остаточне злиття із Росією і перетворення нас у країну 404. Тоді б сірою буферною зоною між ЄС і РФ була не нинішня Білорусь, а Україна. І рабів би було не 9, а 40 мільйонів. І територія більше — є де розгулятися чорним ділкам. Вони досі лізуть до нас як таргани — де російська зброя не бере, там у силу вступає м’яка сила.
Читали, як за сприяння фракції СН у міськраді Одеси — Марат Гельман — московський політтехнолог відкриватиме культурні простори? Все б нічого, але цей самий спеціаліст із Москви — був ідеологом СДПУ (о) і Віктора Медведчука часів Помаранчевої революції. І поділ українців на «три сорти» це його креативна ідея. Гарних фахівців пускаємо у стратегічні міста, егеж?
Україна не має впасти перед РФ і стати в один ряд із Білоруссю. Нині у ЄС після ейфорії з фактичним дозволом на добудову Північного потоку-2 дах знесе. Охочих гладити Росію по гієновий шерсті додасться. А для нас — це нові виклики. І в першу чергу, як не допустити білоруського сценарію в Україні. Будь-який крок від західного вектору — це крок у в бік ставання Білоруссю.
Днями наш уряд після серії публічних стусанів нарешті заборонив імпорт електроенергії із РФ та Білорусі. Торішнє рішення «зеленої» влади про її постачання заганяло Україну в енергетичну залежність. Зараз проросійські політики уже волають, що в жовтні все одно треба буде повертатися до імпорту, але — треба тиснути, аби у Києва ніколи більше не було спокуси повертатись до співпраці з РФ і Білоруссю. І, щоб вся наша енергетика повністю відмовилася від російського палива, вугілля, дизеля, бензину, ядерних збірок, бітуму. Допоки у нас нема реальної торгової незалежності — Кремль буде використовували будь-яку шпаринку, аби врешті залізти сюди повністю.
У 2014 наш народ завдав подвійного удару по московському рилу та його посіпакам. Вони не чекали, що буде так боляче. Ось чому Лукаші й Бондаренки, Мураєви та Медведчуки уперто удають, що не було Героїв Майдану, добровольців, кіборгів. Чому кожна патріотична людина у їх уявленні це обов’язково нацист і фашист… Чому Стерненка з Антоненком вони перетворюють на страшилку для ватного електорату. Це їх вирок. Реальний вирок, а не той, що підписують знайомі із політики і українського суду. Тому і бояться, як вогню. Без підтримки Кремля і дружніх стосунків позаочі з публічними «державниками» від української політики — ці люди приречені на крах. Якщо проаналізувати шляхи їх збагачення і політичного зростання — там якраз будуть схеми на торгівлі з РФ і Білоруссю. Всі ці бітуми, газ і нафта, електроенергія…
Наша задача зараз заганяти українську владу стусанами у Західний світ. Аби у цієї отари не було спокуси піти чим далі у темний ліс. Кожна провалена реформа має стати політичним тавром, а будь-який ганебний вчинок — електоральна смерть на наступних виборах. Перший, хто заговорить про пряме постачання російського газу і нафти від Газпрому — має піти геть і назавжди. Ми уже пережили це ярмо у нульових — ледве не втратили незалежність.
Ось Віталій Шабунін із Центру протидії корупції дуже чітко помічає рамки, де на нашу українську реальність потроху натягують Білорусь.
Від себе додам кілька плюсів на сумні події в Білорусі. Частині українців нарешті дещо розплющаться очі на успішні колгоспи та натуральну молочку із чорнобильської зони. Це усе ніщо, коли людям розбивають голови, а підлітки змушені вчиняти самогубство, аби КДБ не пресувало.
Здавалось би ми давно живемо не в часи Генріха VIII та не Івана Грозного, але кати нікуди не зникли. Вони користуються засобами дипломатії. Вони обіцяють Європі «дешевий газ». Вони бажаний шматочок торгівлі й лакшері життя.
Ми одні у всьому світі. І добро на добудову Північного потоку-2 та мовчазна реакція на повітряний тероризм Лукашенка показує, що українці не мають бути лохами. Ми маємо вигризти своє місце у світі. Як це зробив Ізраїль. А поруч Литва і Польща. Французи, італійці та німці воліли б забути про таку глибоку стурбованість, як анексія Криму чи війну на Донбасі. Саме вони схиляють нашу владу до компромісів у вигляді зросійщення, виборів пушиліних і всяких там «кластерів». Саме наша боязка влада боїться робити різкі кроки, а то Путін нападе і робить схеми із дружками Лукашенка. Саме наш Зеленський рветься повторити долю зрадника Петена і знайти мир в очах Путіна. Який у 1940 для Франції і Петена обернувся ганьбою і втратою незалежності.
Ми одні у всьому світі й маємо не здатися. Як там казала колишня киянка і лідерка Ізраїлю Голда Меїр: «Сусіди хочуть нашої смерті, ми хочемо жити. Невелике поле для компромісів».
