Ковтни синю таблетку або вибери червону. Живи з оглушливою реальністю або купайся в теплих хвилях ілюзії. Чи варто дивитися відео страт і катувань українських воїнів рашистами? Сідайте, поговоримо про нашу Матрицю
«Больно!», — встигає крикнути поки невідомий український герой. І все — наче глибокі середньовічні варвари рашисти показують закривавлену голову на камеру.
Я бачила те саме відео. Без ретуші. Без жодного фотошопу. Я відставила на задній план «жінку» і ввімкнула максимально неемоційного «журналіста». І так, цілком готова до того, що нелюди будуть виконувати обіцянку: «сколько такого видео будет ещё всплывать». Це явна спроба вибити ґрунт з-під ніг у тих, хто морально виснажився від цього кривавого марафону. Чітка ціль зіпсувати хоч якийсь легкий оптимізм напередодні свята Великодня. Щоби ви дбайливо виймали паску з печі, а в очах крутилась голова.
Сказати, що рашисти зробили щось нове? Ні. Останні 30 років російські солдати грали головами у футбол на території Абхазії та із задоволенням прикрашали частокіл скальпами замордованих чеченських дівчат. Так буває, коли мільйони людей не торкнулась еволюція та ідеї гуманізму та просвітництва, які пропрацювали всю Європу. І раз та назавжди дали зрозуміти: що часи, коли можна поводитись наче покидьок, дещо минули.
Але стосовно України — тут питання глибше. Усе це наслідки багаторічної роботи з дегуманізації й розлюднення українців в очах запорєбріка. Тут тобі «и вы ещё за Севастополь ответите». І карикатурні зображення українців в численних продуктах масової попкультури держави-окупанта. «Адмірал», «Ми із майбутнього-2», «Біла гвардія» і навіть російське кіно «Тарас Бульба» — виставляє українців зрадниками, нікчемами та повним зеро. Опускання українців у цій лютій українофобії було настільки потужне, що урівнювало нас хіба з вошами чи тарганами. А отже — кожне покоління росіян думало собі: «так убити ж українця і пограбувати його — святе діло».
І саме так кривавий геноцид у Батурині потім вилився у криваву різню та артилерійські обстріли Києва взимку 1918 року. Далі була розправа над холодноярцями — теж із відрізаними головами на списах. Ще трохи — і по ярах усього СРСР розстрілювали українську інтелігенцію. А потім товариш Сталін упивався як раз і назавжди розв’язав питання можливих українсько-селянських повстань. Просто організуй Голодомор і знищуй протестний потенціал поневоленої нації. Чим ми були завше для росіян? «Мазепинцями», «петлюрівцями» і «бандерівцями». Всіх їх можна, за версією росіян, убивати, страчувати й ґвалтувати. А потім перевезти виводок у віджату квартиру.
Щойно на Заході пролунали порівняння, що росіяни урівняли себе цими показовими стратами з ІДІЛ — хорошиє русскіє з пикою Ходорковського почали кампанію з відділення. Що ні, то не росіяни й навіть не Армія Росії. То ж були вагнерівці, а не миролюбний і висококультурний народ.
Однак це більше схоже на спроби порятувати штани. Бо із відтятою головою і по вуха в крові — це і є реальна сутність росіян. Генетичний код живодера. Всі шукають пояснення цим вчинкам — залякати, посіяти паніку, однак це все вторинне. Вони отримують задоволення катуючи. Вони насолоджувалися своєю повною владою над жертвою і відчувають себе богами всесильними, бо впевнені що кара їх не дістане. Отак виглядає направду мантра Раскольнікова: «Тварь я дрожащая или право имею?»
Чи варто дивитись відео уже опублікованих страт й ті, які ще будуть? Так, якщо ви маєте в собі сили.
Червона таблетка звільняє від ілюзій, ошелешує, але дає сили боротися. Надто довго ми обирали синю. Я пам’ятаю, як мляво реагували широкі наші народні маси на першу масову страту бандою Гіркіна Володимира Рибака, Юри Дяковського і Юрія Поправки. Їх палили вогнем, різали ножами, били до втрати свідомості. Ще живими їм вспороли животи, засипали туди піску і втопили непритомних у річці. У квітні 2014 не всі хотіли бачити ці приголомшливі фото — просто здавалось, що це надто далеко, що це розбірки донецьких. І якщо ти бравий позаполітичний ковбой із затишного Києва — тебе це не стосується.
Страти, кастрації, ґвалтування — це усе було з перших дзвіночків АТО на Донбасі. Але тоді про це було не заведено говорити, бо усі без виключення політичні партії й левова частка українського народу займалась зшиванням країни — і по суті проблимала момент, коли Росія вискочила із труни як Дракула в пошуках ситної вечері.
Я бажаю невідомому закатованому герою знайти ім‘я. Отримати належне поховання. І найголовніше — не отримати байдужості чи забуття. Це програма мінімум.
Далі — хотілось би розумних рішень від нашого військово-політичного керівництва. А не слоганів про «ми помстимось і не забудемо». Відео двох страт були з напрямку Бахмут-Соледар минулої весни. І хотілось би почути нарешті, що робиться, аби наші солдати піхоти без якісного зв’язку і насичення дронами — не потрапляли у полон по 1-2 особи. Де далі тебе чекає — показова страта, а точніше посвячення кров’ю українців-новобранців.
Аналітики InformNapalm дали дуже тверезе пояснення, чому відео зі стратами було викинуто в інтернет просто зараз. Зацитую: «Судячи з екіпірування бойовиків, голосових команд за кадром, а також схожості цих дій з тортурами та вбивствами у Сирії, ймовірно, що це один з підрозділів найманців ПВК «Вагнера», той, хто знімає відео на телефон — якийсь командир чи бойовик, який наказав іншому бойовику (можливо, новачку, який нещодавно прийнятий у групу) вчинити вбивство таким чином, щоб перевірити його на покірність і готовність виконати будь-який наказ та одночасно зняти компромат та пов’язати його кров’ю з групою цих бойовиків. В Сирії вагнерівці так само відрізали кінцівки та голови, а відео потрапляло в мережу, бо його знаходили в телефоні вбитих бойовиків».
На думку дослідників, після того, як такі відео знімають, то командири пояснюють «новооберненим» воєнним злочинцям, що їх чекатиме, якщо вони вирішать здатись у полон чи втекти. Тобто відео використовують як компромат, який загрожують злити у разі невдачі противнику.
Як же нам реагувати правильно на відео страт і катувань, яких буде немало?
Найперше такі відео — привід до холодної прагматичної ненависті. Побачили таке — одразу кидайте донейти на дрони.
Відео катувань над українськими героями це привід тут і зараз обірвати всі павутинки з русскім міром: язиком окупанта, любов’ю до російської літератури й пошуків хороших росіян, як повидла в лайні. Росіяни не щадять нікого. Хлопець на відео крикнув востаннє російською: «Больно!». Однак це не стало приводом до діалогів, компромісів і викурювання одної самокрутки на двох.
І ніколи, ніколи не забудьте, що те саме, що було на всіх відео з тортурами й стратами — вороги планували зробити це із найбільш активними і яскравими. Так виглядає геноцид від тих, хто ліз зі своїм братством, як плющ на тополю.
Не забудьте, і дітям передайте, що від росіян не рятують кордони та політичний прихисток. Їх треба нищити. І найперше — очиститись від сантиментів до російського всередині самих себе.
Дизайнер Артемий Лебедев: «Я конечно против войны, но пусть российская армия еще Одессу захватит. Очень хочется туда летать без визы, так что давайте-ка убьем еще тысяч 200 людей в мясных штурмах»
При этом мразота даже не догоняет, что в случае реализации такого сценария никакой Одессы попросту не будет. И летать он сможет разве что на горелые руины.
Удивительно конечно, как умудрилась одичать даже казалось бы самая образованная и продвинутая часть российского общества. Вот вроде модный дизайнер голубых кровей, а по факту — такая же скотина, опустившаяся на четвереньки, как какой-нибудь макеевский уголовник Владлен Татарский.
Денис Казанський
