З 2014 року ДККБ «Луч» зробило справжній прорив у створенні далекобійних ракетних систем, які дозволяють знищувати противника на відстані сотень кілометрів першим пострілом.
Звісно, мова йде про «Вільху» та її модернізовану версію з дальністю польоту 110-120 км, а також «Нептун», який, окрім протикорабельної версії, що вже прийнята на озброєння, має працювати і по наземних цілях.
Ця зброя — «довгі руки», якими українська армія якісно змінює баланс сил на полі бою. Проте перед тим, як завдати високоточні удари залишаються питання: куди та коли випускати ракети. Бо вся їх ефективність залежить від майже моментального отримання координат цілей.
Вирішувати ці завдання оперативно і гарантовано має розвідувально-ударний БПЛА «Сокіл-300», концепт якого ДККБ «Луч» вперше представило на огляд 6 листопада.
Безпілотний літальний аппарат «Сокіл» призначений для спостереження, патрулювання з повітря, проведення розвідки та нанесення ударів на оперативно-тактичну глибину, зокрема, на морі. Так окреслює ключові риси свого переспективного проєкту керівництво ДККБ «Луч». На першому місті, звісно, саме розвідка. З вже додатковою можливістю нанесення «хірургічних» ударів власним озброєнням.
Головний акцент зроблений на можливості «Соколу» виявляти цілі за будь-яких погодних умов. Річ у тому, що зазвичай дрони мають лише оптичні та тепловізійні засоби спостереження, для яких навіть звичайна хмарність — велика проблема, не говорячи вже про дощ чи туман.
Бойові дії у Нагірному Карабасі показали, що весь темп та успіхи армії Азербайджану доволі сильно залежить від того, чи можуть БПЛА з оптикою та тепловізорами виявляти цілі. А враховуючи умови України, де від 100 до 160 днів на рік хмарна погода — вкрай необхідно спиратися на інші засоби виявлення цілей.
Розвідка без меж
Саме тому у носовій частині українського дрона розташована радіолокаційна станція виявлення морських та наземних цілей. З огляду на значну висоту патрулювання «Соколу-300», наприклад, над акваторію Чорного моря, ця РЛС може виявляти цілі орієнтовно за сотню кілометрів. Ці показники, звісно, будуть визначні відповідно до тактико-технічного завдання, сформульованого замовником — Міністерством оборони України.
Другий унікальний компонент оснащення повітряного розвідника — це малогабаритний радар з синтезованою апертурою антени (SAR). На практиці такі радари використовуються у БПЛА стратегічного рівня в окремих провідних країнах світу. На експорт цієї продукції накладаються обмеження. Закордонні SAR мають значну масу і габарити і дуже неприємну ціну, якщо, звісно, вам таки погодяться їх продати.
У чому ж «фішка» такого радару? Виконувати завдання розвідки — навіть з використанням найсучасніших оптичних і інфрачервоних датчиків безпілотники можуть в умовах, якщо спостерігати за поверхнею землі їм не заважають хмари. Як тільки-но з’являється невеличкий серпанок, мряка, починається дощ або туман, то безпілотники стають сліпими і безпорадними.
Новий український радар з синтезованою апертурою забезпечує проведення розвідки без обмежень. Погодні негаразди SAR не хвилюють. За будь-яких умов буде виконано завдання пошуку і визначено місцезнаходження цілей. Також реалізована функція складання цифрових карт місцевості. Це надзвичайно актуальна потреба з огляду на подальшу діджиталізацію української армії та запровадження автоматизованих систем управлінням боєм.
Ширина смуги захоплення території — до 5 км. Роздільна здатність в межах 0,З метрів незалежно від висоти польоту. Це дозволяє розрізнити, наприклад, дві БМП, що стоять на відстані 30 сантиметрів одна від одної.
І, нарешті, третій компонент розвідувально-ударного потенціалу «Соколу-300» — це оптико-прицільна станція наведення, яка розроблена у кооперації КБ «Луч» та «Ізюмського приладобудівного заводу». Ця станція має телевізійний, тепловізійний та лазерний канали, а також лазерний далекомір.
Потужна оптика станції дозволяє виявляти цілі противника на відстані понад 20 кілометрів. Ці цілі у разі необхідності можуть знищуватись і вдень, і вночі. Адже гіростабілізована ОПСН також забезпечує наведення ракет від ДержККБ.
При оснащені БПЛА «Сокіл-300» ударним комплексом з керованими протитанковими ракетами типу РК-2П йдеться про максимальну дальність застосування у 10 кілометрів.
При використанні ракет типу РК-10 ці показники можуть бути суттєво збільшені. Також передбачено нарощування ударних можливостей комплексу «Сокіл» з використанням нових боєприпасів, які влучають у ціль за допомогою лазерного підсвітлювача. Але, ця функція, як вже говорилось, більш опціональна, ніж основна.
Зброя на виріст
Але потреба у створенні та виготовленні ударно-розвідувального безпілотного комплексу такого рівня, яким має стати «Сокіл-300», ще не формалізована у відповідних рішеннях Генерального штабу Збройних сил та Міністерства оборони України.
Здається, військові не очікували таких амбіційних кроків від наших промисловців так швидко. Тож пропозиція від ДККБ «Луч» виглядає надзвичайно вчасною — ударно-безпілотний тренд у світі є домінуючим. Це доказово демонструють усі локальні конфлікти та війни сучасності: Сирія, Лівія, Нагірний Карабах.
Цей перелік можна продовжити, але насамперед ми тримаємо у голові постійно тривожну ситуацію на сході України, а також на Чорному та Азовському морях.
Тож буде, м’яко кажучи, дивно, якщо керівництво Міністерства оборони та Генерального штабу не визначать цей проєкт як такий, що потребує пріоритетної підтримки та фінансування у вигляді відкриття нової дослідно-конструкторські роботи. І у випадку максимальної підтримки з боку силового відомства перший політ українського «Соколу» може бути здійснений вже наприкінці наступного року.
Тому головна вимога та умова може бути одна — дати гідний результат якомога швидше. Так само, як це було з «Вільхою» та «Нептуном».
defence-ua.com