Сьогодні, 24 лютого, виповнюється три роки з початку повномасштабного російського вторгнення. Кремлівський диктатор Володимир Путін оголосив про початок так званої “спеціальної воєнної операції” з метою “демілітаризації” та “денацифікації” України. За кілька хвилин російські ракети з території Білорусі та тимчасово окупованого Криму атакували українські аеродроми та військові об’єкти по всій Україні. Російсько-українська війна, розпочата РФ у 2014 році, перейшла в нову гостру фазу.
Росіяни розраховували на блискавичне захоплення України, адже були переконані, що українці чекають на росіян із хлібом-сіллю. Але насправді з перших годин вторгнення армія агресора зустріла шалений спротив не лише бійців ЗСУ та Національної гвардії, а й пересічних громадян, об’єднаних в загони територіальної оборони, добровольчі формування територіальних громад, волонтерські організації.
У перші місяці війни світ вражали факти, коли жителі міст у Харківській чи Чернігівській областях виходили на вулиці та площі, без зброї зупиняючи російську військову техніку. Коли в окупованих Херсоні, Енергодарі, Мелітополі більше місяця не припинялися акції протесту під українськими прапорами. Коли кияни чи одесити збирали пляшки і наповнювали їх коктейлями Молотова. Коли люди голіруч захоплювали окупантів, бронетехніку, зброю і здавали все це ЗСУ. Таких прикладів боротьби й героїзму українських цивільних чимало.
У всіх містах перед військкоматами утворилися черги з досвідчених військових, резервістів і пересічних чоловіків і жінок, нерідко зовсім юних, котрі хотіли захищати рідну землю.
“Прямий” вирішив зібрати спогади ключових державних посадовців та політичних діячів про перші дні повномасштабного вторгнення.
Володимир Зеленський, Президент України
23 січня 2024 року у світ вийшла книга журналіста Time Саймона Шустера The Showman (Шоумен) про Президента України Володимира Зеленського. Її автор відомий тим, що у перші дні повномасштабного вторгнення мав ексклюзивний доступ до команди Зеленського і навіть був нагороджений орденом “За заслуги” III ступеня 23 серпня 2022 року. Утім після публікації статті у журналі Time 30 жовтня 2023 року влада поспішила відмежуватися від журналіста, а радники Офісу Президента навіть звинувачували його у роботі на РФ.
Хоча Шустер хвалить здатність Зеленського витримувати негаразди, щойно вони з’являються, книга також показує його тривожну звичку відмовлятися визнавати наближення проблем.
За кілька місяців до вторгнення 2022 року він применшував ризик повномасштабної війни, хоча спецслужби США попереджали, що вона неминуча. Його дружина Олена Зеленська зізналася, що не знала про небезпеку напередодні вторгнення. “Частіше він приховував свої побоювання за жартами й посмішками”, – сказала вона, описуючи його настрій перед початком війни.
Зеленський настільки прагнув уникнути паніки, що відкинув пораду про залучення всіх доступних резервів для зміцнення кордону. Унаслідок цього Головнокомандувач ЗСУ генерал Валерій Залужний був змушений приховувати підготовку оборони не тільки від Росії, а й від самого Зеленського. “Крім катастрофи самого вторгнення, президенту доведеться визнати свою нездатність передбачити його”, – пише Шустер.
фото: Офіс президентаКоли почалася велика війна, Зеленський поводився так, ніби Україна ніколи не програє. “Відбивайте їх”, – наказував він командирам, знаючи, що його війську бракує засобів для цього. І все ж це сталося. Народ його величезної, яскравої та своєрідної країни зробив неможливе, здивувавши російську армію і світ.
“У перші дні я всіх будив. Я не мав права спати, доки не дізнаюся, які були удари і звідки”, – розповідав Зеленський. О 4:50 ранку він уже просив оновлену інформацію.
Як сказано в уривку з книги, їсти в бункері Офісу президента особливо не було чого – на зустрічах роздавали солодощі, а на спільній кухні стояли м’ясні консерви з черствим хлібом. Один міністр розповів Шустеру, що кілька днів харчувався шоколадом.
Деякі співробітники Офісу почали турбуватися про стан здоров’я Зеленського – за словами однієї з помічниць, він нагадував ходячий труп. “Одного ранку президент пробурмотів “доброго ранку”. Я навіть не могла відповісти. Я ніколи не бачила людину у такому стані”, – згадала вона.
Пізніше рутина у бункері Офісу президента налагодилася, пише Шустер. Першу відеоконференцію перенесли на 7 ранку, що давало Зеленському час поснідати – “незмінно яєчнею”. Співробітники почали одержувати гаряче харчування. Також в Офісі навіть після введення “сухого закону” залишився запас алкоголю, і час від часу Зеленський “наливав келих вина помічникам, які приєднувалися до нього за їжею”.
До слова, Президент Володимир Зеленський заявив на пресконфернеції у Києві 27 серпня 2024 року, що заступник голови Офісу президента Олег Татаров разом з главою СБУ Василем Малюком “вбивали чеченців у Києві” на початку повномасштабного вторгнення Росії.
“На офреці, я сказав вам про Татарова. Я повторю. Це знають і Сполучені Штати і всі. Олег Татаров разом з Василем Малюком вбивали чеченців в Україні в Києві, поки ви тут не були. Замало? Вигнати його, щоб його вбили росіяни?”, – сказав Зеленський у відповідь на прохання оцінити ефективність роботи заступника голови ОП.
фото: Офіс президентаКабінет Міністрів України, Офіс президента
Президент Володимир Зеленський перші місяці повномасштабного вторгнення провів у бункері часів СРСР. Разом із главою держави глибоко під землею перебували й представники влади, які поділилися з “Українською правдою” спогадами про життя із президентом.
Голова фракції “Слуга народу” Давид Арахамія у ніч перед великою війною разом з іншими чиновниками чекав початку повномасштабного вторгнення Росії. За декілька годин до наступу він все ж поїхав додому відпочити, проте вже о 4 ранку йому зателефонував очільник Офісу президента зі звісткою. За лічені миті топпосадовці зібралися у кабінеті Зеленського.
Фото: Twitter/Михайло ПодолякЗгодом майже всі присутні потрапили в укриття Зеленського. Арахамія описав своє перше враження від спуску в президентський бункер: “Так виглядає, чесно кажучи, як у фільмі “Сталкер”. Можливо, хтось був у Первомайську в музеї ракетних військ, там, де стратегічна ядерна зброя стояла колись, “Сатана” і таке інше. Там є спуск до ракетної шахти. От це десь такий же самий експірієнс”.
Олександр Кубраков, який у статусі міністра теж провів кілька днів в “Об’єкті №1”, а після повернення до більш-менш нормального ритму роботи отримає підвищення до віцепрем’єра, так згадує своє перше враження: “Все таке: довгий ліфт, якісь там сходи потім, важкі двері. Довгі коридори. А взагалі все таке радянське максимально. Десь воно глибоко під землею. Спускаєшся і спускаєшся… На метрополітен схоже. Воно відчувалось, що все ж таки будувалось десь разом. Все таке ж приблизно”.
Фото: ReutersГнітюча радянськість побуту виявилась річчю, до якої досить швидко можна звикнути. Але були й такі реалії, які психологічно нависали з кожною годиною усе більше. “Важко психологічно. Повітря інше. Це ж зациклена система. Ти дихаєш повітрям, воно ніби очищене, але ти розумієш, що там багато людей паралельно знаходиться”, – пригадав міністр оборони Резніков.
Кабінет, у якому перебував глава держави, особливо нічим не відрізнявся від інших. Єдиною перевагою президентської кімнати був власний душ, але і цей привілей зберігався недовго. “У президента була там маленька душова. Але потім вже якось у нас порушилися ці кордони, і ми в президентський душ ходили, багато людей. Ну, тому що у спільному душі на коридорі не було для всіх умов”, – пригадує Арахамія.
фото: Reuters“Подоляк зайняв приміщення Стефанчука (передбачене для керівництва парламенту – ред.) І я, пам’ятаю, жив з Ірою Верещук, у нас дві койки були в такій маленькій казармі. Не знаю, скільки вона там була, десь 11-12 квадратних метрів. А взагалі, у Подоляка був туалет, а в нас же він на коридорі, там, де всі кабінети. Тобто ми Подоляка дуже… скажімо так, класова ненависть у нас була до нього, тому що він взяв цей кабінет Стефанчука (сміється). Ну, вже виселяти не будеш… Я намагався делікатно казати, що це парламентська власність, і треба виселятися. Але…” – сказав Арахамія.
Тим часом сам спікер Ради, чию кімнату зайняв радник глави Банкової Подоляк, мусив шукати собі прихистку на різних локаціях довкола столиці. За домовленістю із Зеленським, голова парламенту і президент не перетинались в одному місці, щоб у разі загибелі когось із них, держава не втратила керованість.
фото: facebook Ruslan StefanchukУ перші дні повномасштабного вторгнення гостей у президентському бункері було чимало як на суперсекретний об’єкт. Одразу з наради з головами фракцій із Зеленським спустились в укріплений пункт уже згаданий Арахамія, прем’єр Шмигаль, глава Банкової Єрмак. Разом із ними опинились права рука глави уряду Олег Німчинов, віцепрем’єрка Верещук, заступники Єрмака Андрій Сибіга та Роман Машовець.
У перші дні після початку повномасштабного вторгнення найближче оточення президента України Володимира Зеленського жило в аскетичних умовах та харчувалося “не дуже якісно”. “Найнеобхідніше було: душ – у коридорі, маленькі кімнатки з низькими стелями. Усе таке – з минулого, водночас чистенько та акуратно. Металопластикові двері та гарні світлодіодні лампи надавали сучаснішого вигляду”, – розповів речник президента Нікіфоров.
“Розбавляли “Мівіну” навіть не гарячою, а теплою водою, через це вона як треба не розмокала. Але це буквально перші дні, потім поступово з їжею ситуація покращувалась”, – додав він.
фото: ReutersЯк розповідає колишній радник голови Офісу президента Олексій Арестович, керівник Андрій Єрмак не залишав Київ 24 лютого. За його словами, очільник ОП був постійно з президентом Володимиром Зеленським. Крім того, як і глава держави, не хотів евакуюватися за межі столиці.
“Він (Єрмак – ред.) також був проти евакуації. У Єрмака батьки залишилися в Києві. Він навіть їх не вивозив. Він, на відміну від багатьох працівників Офісу президента, яких Зеленський випускав на добу або на той термін, що потрібен був, щоб вивезти родини, залишився. Був ще один епізод, коли люди виїжджали і поверталися, коли архіви вивозили”, – згадує Арестович.
Крім того, у розмові колишній радник Єрмака розповів цікаву історію: “Єрмак не зміг одягнути бронежилет, тому що він на нього не наліз. Тож він сказав, що буде з автоматом, але без бронежилета”.
Валерій Залужний, головнокомандувач ЗСУ (2021-2024)
Видання Reporters оприлюднило репортаж із кабінету головнокомандувача у перші дні великої війні. Він ґрунтується на свідченнях очевидців.
У січні 2022 року Залужний зібрав своїх помічників і сказав щось на кшталт: “Не всі з наших вірять, але я думаю, що росіяни таки полізуть. Зі злом неможливо домовитися, тому готуйтеся битися”. Він перебрався до приміщення поблизу Генштабу в Києві приблизно за місяць до 24 лютого. О 5-й ранку, коли РФ завдала ракетних ударів по Україні та розгорнула повномасштабний наступ, головнокомандувач ЗСУ був там.
Зранку 24 лютого Залужний разом зі своїм заступником Євгеном Мойсюком, начальником Генштабу ЗСУ Сергієм Шапталою, міністром оборони Олексієм Резніковим та помічником полковником Олексієм Носковим схилилися над картою в його кабінеті.
Залужний позначав на ній українські сили та прориви росіян; ті місця, де в ту мить були запеклі бої, обводив червоним маркером. Захищеним дротовим зв’язком армійські командири доповідали про розгортання фронту. В одному з месенджерів Залужного набрав президент Володимир Зеленський – вони емоційно обговорювали подальші дії та рух сил РФ. “На столі Залужного в режимі реального часу розгортається боротьба за Україну”, – описують Reporters.
Попри небезпеку ракетних ударів, у перший день великої війни він лише в обід спустився у спеціально облаштований поблизу Генштабу бункер, який став новосформованим центром ухвалення рішень. Перші три доби після повномасштбаного вторгнення Залужний “навіть не пробував спати”, а від карти й телефону відходив не більш ніж на 10 хвилин.
“У тому ж штатному пікселі ЗСУ, в якому зранку крокував до Генштабу, генерал Залужний стукає пальцями по столу і раз по раз затягується електронною цигаркою. Від інтенсивності куріння його кабінет нагадує кальянний бар. Тільки замість столиків з усміхненими відвідувачами тут сидять серйозні заступники та помічники головнокомандувача. Під вечір 24 лютого у кабінеті побільшало військових карт, але головна з них – та, що з оперативною обстановкою, – все ще розгорнута на столі”, – ідеться в матеріалі.
Уперше від початку повномасштабного вторгнення Залужний вийшов на вулицю 18 березня. Три тижні до того він щоночі піднімався з бункера до кабінету, “щоб хоч трохи побути наодинці”, а решту часу проводив над картою.
Як розповідають Reporters, під час висадки російського десанту на аеродромі у Гостомелі командування терміново шукало “очі” на місцях для коригування ударів артилерії по окупантах. Помічники Залужного вважають, що ніч на 25 лютого буде єдиним моментом, коли генерал “по-справжньому нервував”.
Зрештою військовим вдалося знайти перевірену людину з Гостомеля. “Корегувальником з народу” став чоловік на ім’я Руслан, який наводив удари голосовими повідомленнями в одному з месенджерів. Все, що він передавав військовим, “на 100% виявлялося правдою”. Так Сили оборони змогли втримати аеропорт Антонов.
Петро Порошенко, Президент України (2014-2019)
Петро Порошенко в інтерв’ю журналісту Вадиму Карп’яку в ефірі “Суспільного” розповів, що відбувалося в Києві у перші дні повномасштабного вторгнення і хто з представників влади залишив столицю
“Влада – це не лише Зеленський. Влада – це 75% уряду, міністрів, яких не було в Києві. Запитайте Укрзалізницю, запитайте уряд, подивіться оформлені відрядження. Зеленський був у Києві, я його бачив, але 75% міністрів були поза Києвом” – констатує Порошенко.
“Я був у Києві та жорстко заявив про те, що ми будемо категорично заперечувати проти проведення засідання парламенту за межами будинку Верховної Ради на Грушевського, 5. Але 75% депутатів приїжджали із Західної України або з-за кордону лише на сесію. І були такі спеціальні депутатські потяги, які привозили на засідання і тут же відвозили депутатів. Це – влада. І от ця влада “здриснула”, – говорить Порошенко.
“А де було керівництво Генеральної прокуратури на чолі з Генеральним прокурором? В Києві? Ні. В Хмельницькому. А де було керівництво СБУ на чолі з лейтенантом Бакановим, в Києві? Ні. Бо коли військовослужбовці СБУ хотіли отримати документи для того, щоб мобілізуватися у відповідні частини, СБУ була закрита і керівництво було за межами Києва. Де були представники багатьох правоохоронних органів, включно ДБР, зі всіма правоохоронними органами, де вони були? Вони попалили справи й, вам подобається чи не подобається, “здриснули” з Києва” – зауважує Порошенко.
“Ми не можемо дозволити, щоб влада втекла з Києва, бо Київ без влади значно слабший і ніхто не вірить, що держава налаштована на його оборону. І ми – це не лише Порошенко. Хоча я з сьомої ранку був тут, на Лаврській. Я пишаюся тим, що я був зарахований до складу 206-го батальйону разом з 2 тисячами людей, які тут зібралися в перший день, тому що не було куди податися. Але були сформовані й інші батальйони, і ми їх забезпечували зброєю, автоматами, кулеметами ПКМ, просто відкрили склади заводів, забрали, оформили це в міністерстві оборони і забезпечили кулеметами, набоями, бандеромобілями, їжею, бронежилетами, кевларовими шоломами. Ми завезли в перші дні 5 тис. бронежилетів і 2,5 тис. кевларових шоломів і роздали це всім батальйонам” – згадує Порошенко.
“Європейська Солідарність”, громадські діячі
Очевидці подій у Києві під час перших днів і тижнів повномасштабного вторгнення Росії у лютому 2022 року публікують у соцмережах свої спогади про діяльність і роль п’ятого президента Петра Порошенка у відбитті російського наступу на українську столицю.
Причиною для публікації цих свідчень стала медійна атака з боку президентських спікерів і Telegram-каналів проти Петра Порошенка після того, як той в інтерв’ю “Прямому” заявив, що у перші години повномасштабної війни захищав Київ і організовував його оборону, тоді як більшість представників влади втекла зі столиці.
“Я здогадуюся, в яких саме бункерах хто перебував з влади та де чим займався насправді. Героїчні епоси про мівіну і колекційні вина ми почуємо лише декілька місяців потому. А про руки Татарова, по лікоть в чеченській крові, дізналися лише взагалі через 3 роки. Я памʼятаю порожні вулиці Києва, мовчанку в ефірах українських чиновників, 90% яких дременули за Карпати, тижні вичікування українських олігархів і забудовників: хто переможе?, і черги, черги до військкоматів: дайте зброю!, – наголосив ексміністр інфраструктури й учасник оборони Києва Володимир Омелян.
Народний депутат від “Європейської Солідарності” Ростислав Павленко теж згадує, як після 24 лютого 2022 року спорожнів урядовий квартал, а народні депутати від “Слуги народу” їздили до Києва на спецпотягах.
“Те, що не втік президент Зеленський – знають усі. Цей факт потужно розпіарений, звучить з кожної праски досі. Далеко не так відомий інший факт: в урядовому кварталі, у приміщеннях численних правоохоронних і контрольно-перевірних структур було практично порожньо. Бо втекли. Бо були й готелі на заході України, забиті топчиновниками та правоохоронцями. І знищені документи, справи та реєстри. І спецпотяги, які возили депутатів – у переважній більшості “слуг” – на сесію і назад. І законопроєкти, якими намагалися узаконити втечу органів влади та правопорядку, – що аж доводилось пропонувати інші проєкти, про відповідальність чиновників за втечу з робочого місця”, – зазначає він.
Народна депутатка Ірина Геращенко дивується, що для багатьох українців, в тому числі користувачів соцмереж, стало відкриттям те, що 24 лютого 2022 року влада, за виключенням Зеленського і кількох його соратників, масово втекла з Києва.
“На жаль, це правда. Починаючи від уряду, який майже в повному складі виїхав в Івано- Франківськ, Тернопіль та Львів, включно з великою частиною керівництва ОП, Нацраду з ТБ, ДБР і прокуратурою, які з лижними палками до травня гуляли десь карпатськими схилами. Й деякими депутатами, яких доставляли на 20- хвилинні засідання спецпотягом з Закарпаття. Й іноді ми ще й чекали на відкриття сесії, бо спецпотяг запізнювався. Урядові будівлі стояли порожніми, а ми не могли додзвонитися до деяких міністрів, які втаємничено відповідали, що вони не в Києві. Це все правда”, – згадує вона.
Колишній член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, а нині військовослужбовець Сергій Костинський докладно згадує перші дні вторгнення російських військ і однозначно стверджує, що саме завдяки Петру Порошенку було створено та озброєно 206 батальйон.
“Оскільки пішла хвиля про “перші дні” та Порошенка, напишу як було в мене. Між 12:00 та 13:00 24.02.2022 прийшов на Лаврську, 16, в офіс “ЄС”. За декілька годин в компанії з Володимиром Омеляном тягав ящики зі зброєю та боєприпасами на якійсь базі, все це майно потім перевозили на Лаврську, для новоствореного 206 окремого батальйону 112 окремої бригади ТрО”, – пише Костинський.
Екснародний депутат Олександр Бригинець також підтверджує участь Петра Порошенка у захисті Києва з перших днів вторгнення.
“Мене цікавить журналістське розслідування погодинного графіка початку вторгнення ТОП слуг – від президента, Єрмака, керівників СБУ, ДБР, поліції, до депутатів і чиновників 1 рангу… Хтось із них зможе сказати, як Порошенко, що він боронив Київ чи інше українське місто? І чи зможе це довести? Я особисто – без жодної проблеми! А вони, ті, що множать пасквілі про Пороха?”, – наголошує Бригинець.
Народний депутат Олег Синютка нагадує, що команді “Європейської Солідарності” вдалось оперативно організувати підтримку захисникам Києва.
“Реальним же фактом є те, що разом з Петром Порошенком, нам вдалося організувати необхідну підтримку для захисників Києва: зброю, бронежилети, транспорт, харчування. Саме в нашому офісі на Лаврській дислокувався 206-й батальйон територіальної оборони. З цим яскраво контрастували урядовий квартал і численні державні установи, що залишилися практично порожніми – чимало чиновників просто втекло”, – каже депутат.
“Памʼятаю, що одним із центрів організації спротиву став офіс “Європейської Солідарності” на Лаврській 16. Тут творився 206 батальйон територіальної оборони ЗСУ. Він одним із перших отримав озброєння, спорядження, звʼязок, забезпечення. Тому одним з перших узявся до оборони столиці. Це стало можливим завдяки тому, що від самого початку в роботу тут своїми ресурсами та вміннями долучився Петро Порошенко. Сюди приходили не лише його прихильники, а всі ті, хто хотіли стати на оборону столиці і шукали можливості для долучення”, – додає народний депутат Володимир В’ятрович.
Військовий Олексій Петров, який займався формуванням і підготовкою 206 батальйону, згадує що 24 лютого підрозділ отримав 30 цифрових радіостанцій від Петра Порошенка, його ж коштом добровольцям було забезпечено й інше спорядження.
“Дуже добре памʼятаю 24 лютого 2022 року, адже дуже глибоко був в процесі формування 206 батальйону. Який попередньо з приблизним кістяком по штату був сформований завчасно, бо бачили до чого йде! Памʼятаю наскільки швидко завдяки Порошенко, цей батальйон вдалось озброїти, одягти, взути, та налагодити логістику та забезпечення, яким займався Бірюков! Перша рота поїхала займати позиції вже о 19:00, 22-го, вже штатно розподілена з командирами, кулеметниками гранатометниками та відповідним озброєнням! Памʼятаю, як з коліс ми вчили людей користуватись АК і контролювали заходи безпеки!”, – пише військовослужбовець Олександр Погребиський.
