• Главная
  • Политика
  • Украина
  • Мир
  • Экономика
  • Мир о нас
  • Мнение
  • Боевые действия
  • ВПК
Facebook Twitter Instagram
Trending
  • Александр Кушнарь: Стамбульское издевательство
  • Поточні втрати рф внаслідок санкцій, станом на 14.05.2025
  • Дмитро Чекалкин: Корупція в СБУ: зв’язки з кримінальними авторитетами
  • Російські загарбники окупували селище Нове та просунулися ще у трьох
  • Загальні бойові втрати ворога з 24.02.22 по 15.05.25
  • Дмитро Чекалкин: Стамбульський гамбіт Зеленського
  • Поточні втрати рф внаслідок санкцій, станом на 12-13.05.2025
  • Новости из США. 13 мая 2025
Republic.com.ua
  • Главная
  • Политика
      Featured
      21.04.20250

      Шість років Зеленського: як влада проґавила підготовку до вторгнення

      Recent
      08.05.2025

      ЩО В УГОДІ ПРО НАДРА?

      06.05.2025

      ЗЕЛЕНСЬКИЙ ОБМІНЯВ САНКЦІЇ НА КОПАЛИНИ?

      06.05.2025

      Скандальний ексзаступник голови ОП Смирнов вийшов на волю

    1. Украина
        Featured
        01.03.20250

        Андрій Рева: ВСЬО ПРОПАЛО?

        Recent
        15.05.2025

        Російські загарбники окупували селище Нове та просунулися ще у трьох

        14.05.2025

        Росіяни просунулись біля Малинівки та ще двох населених пунктів

        13.05.2025

        Росіяни просунулись в Торецьку та населених пунктах поблизу, — DeepState

      1. Мир
          Featured
          06.11.20240

          Історичний камбек Трампа. Як на це реагують американські ЗМІ

          Recent
          14.05.2025

          Новости из США. 13 мая 2025

          13.05.2025

          Російська делегація чекатиме на українську 15 травня у Стамбулі, — Пєсков

          12.05.2025

          Том Купер: ілюзії та реальність «транскордонних інцидентів»

        1. Экономика
        2. Мир о нас
        3. Мнение
        4. Боевые действия
            Featured
            16.01.20250

            Юрій Бутусов: Ми бездарно втрачаємо Покровськ

            Recent
            15.05.2025

            Загальні бойові втрати ворога з 24.02.22 по 15.05.25

            14.05.2025

            Загальні бойові втрати ворога з 24.02.22 по 14.05.25

            13.05.2025

            Загальні бойові втрати ворога з 24.02.22 по 13.05.25

          1. ВПК
              Featured
              25.11.20240

              Безвідповідальні злочинці: Як ЗСУ залишили без мін — афера на 25 мільярдів гривень | Юрій Бутусов

              Recent
              13.05.2025

              Знову браковані міни для ЗСУ

              11.05.2025

              Та й таке…

              07.05.2025

              Німеччина передала Україні новий пакет військової допомоги

            Republic.com.ua
            You are at:Home»Политика»Я бы рад был поверить в искренность президента

            Я бы рад был поверить в искренность президента

            0
            By Юрий on 23.11.2019 Политика

            Прочёл отрывки из речи президента Украины Владимира Зеленского, которую он сказал возле мемориала жертвам Голодомора.

            «Огромный объем доказательств все равно не дает ни уму, ни сердцу ответа на простой вопрос – за что? Как вообще может появиться мысль уничтожить целый народ? Как можно забрать у людей последнюю крошку хлеба, а с ней последнюю крошку надежды? Надежды, что ты или хотя бы твои дети доживут до следующего утра» (с)

            Хорошие слова. Правильные. Нет друзья, я сейчас не утрирую или ёрничаю. Действительно сильно сказано. (Спичрайтер хорошо потрудился). Главный месседж режет душу — За что? И сталинский режим упомянул президент. Тоже в тему. Правильно лишний раз напомнить нынешним воздыхателям по вкусному пломбиру, чем платили миллионы за этот вкус и дешёвую газировку.

            И я бы рад был поверить в искренность президента. Снова не шучу или стебусь. Тема совсем не та для стёба. Вот только две вещи мешают мне это сделать… Стоят бетонной стеной до небес преграды.

            Первая! Это квартальная шутка про «синьор-голодомор». Никак она не вяжется к сегодняшним словам, сказанным Владимиром Зеленским. Ведь за этот уё*бишный «юмор» никто так и не извинился. Не стал на колени перед тем же Мемориалом и не произнёс одно единственное слово — Простите. Ни тогда, ни сейчас. Так где Слуга наш был настоящим, без маски? Тогда, на сцене или сегодня, когда чтил память миллионов. А может он никогда не снимает маску, и у него их тысяча. Разных. На каждый случай.

            И второе! Проехавшись гневом по сталинскому режиму, Зеленский сегодня заигрывает с другим режимом — путинским. Напомнить, сколько жизней украинцев уже забрал этот режим. (И сколько ещё заберёт). Но взаимные реверансы продолжаются. Что это? Некомпетентность? Политическая близорукость? Или уже привычное — не моя война?!

            Олексій Петров

            P.S.

            Задля красивого кадру в офісі президента вирішили прибрати всі чужі лампадки біля Меморіалу жертв Голодомору. «Патамушта картінка далжна бить красівай».

            Баба і кіт

            «Зеленая» власть превращает Украину в россию.
            По форме — и по содержанию.
            Понимают ли украинские патриоты, голосовавшие за Зеленского, ЧТО они выбрали?

            Роман Донік
            @donikroman
            Утром, возле мемориала памяти жертвам Голодомора было очень много лампадок, свечек, колосков и цветов. Но потом туда приехал Зеленский с женой и для них мемориал почистили. Выбросили все, что до этого принесли люди.

            Аллан Левітов

            Багато хто пише про сьогоднішні події під Меморіальним комплексом під час вшанування жертв Голодоморів.

            Сьогодні вперше нас всіх, людей які хотіли покласти свічки та згадати жертв Голодоморів, не впустили до комплексу. Людей загнали в так звані «гетто». Чиновників, «слуг народу» поставили посередині. Люди вперше не змогли стояти вздовж всього периметру комплексу. Багато хто стояв зверху, просто на газоні.

            Вийшов Зеленський. Звук стишили. Його просто не було чути. Після пару хвилин «промови» ганант просто розчинився серед десятків охоронців. Людей не впускали.

            Ми підійшли до входу в музей. Перед людьми виставили чоловіків, які тримали периметр. Ми стояли зі свічками. Люди проклинали владу і заяли Зеленського.
            Серед коректного що почув:
            «Часи КПСС повернулися».
            «Добре що ми його не чули, бо не витримали б».
            «Раніше такого не було, це ганьба».
            «Краще б він не проходив».

            Інші вирази були менш цензурними.

            Чому День пам‘яті жертв Голодоморів перетворили у ганебний фарс? Чому люди не могли спокійно підійти та покласти лампадки? Чому нас витіснили в якійсь «гетто» обабіч комплексу?

            «ПРОХІД ТА ПРОЇЗД ЗАБОРОНЕНО». Такий жестяний знак стояв посеред вулиці Лаврської, як символ «нової епохи». Епохи скочення країни до авторитаризму.

            Андрій Смолій

            Я тут зробув репост фактчекерів про вчорашні прибрані к приїзду Зеленського лампадки з пам’ятника Голодомору. Отримав купу зелених ботів в коментах. Дописав свої аргументи, але винесу їх окремим постом.

            О, почали розповідати, що от за Пороха, а от протокол безпеки… не пам’ятаю, щоби аж так за Пороха. Але мене вже це починає бісити. Хай навіть і за Пороха так само.
            Друзі, вас обрали саме заради того, щоби ви були кращими. Голобородька взагалі обирали, щоби він без охорони на велосипеді їздив. Який посилений протокол безпеки для самого народного президента, який повинен ці лампадки покладати разом з усіма в натовпі?
            А якщо не покладає, якщо кортежи-протоколи, решалово-конверти, сивохи-ватники, Богдани-Коломойські, то вибачте. Який він тоді самий народний президент? Яким чином він робить оце саме «щоби президент жив як вчитель, в вчитель як президент»?
            Якщо немає більшого ступеня людяності, близькості, співчуття, розуміння того, як ти виглядаєш, зате є усе вище зазначене? Значит треба просто визнати, що це — те саме що й було. Мінус досвід, професіоналізм, патріотизм та сміливість. Плюс совок в голові, свій ексклюзивний олігарх, боягузтво перед Путіним, та купа ватних покидьків і російських агентів в оточенні та фракції, ну ще й Сивохо як окрема опція.
            Тому не треба тут про протоколи! Треба про те, як вас на@бали!

            Sergey Vysotsky

            «В декабре 1931 года, уже будучи слушателем Военно-технической академии в Ленинграде, я получил телеграмму, подписанную мачехой: «Приезжай, тяжело болен отец». В тот же день я оформил краткосрочный отпуск и выехал. Не успел получить только паек. Вместо него взял аттестат.

            Когда поезд стал подъезжать к Белгороду, у меня закралась в сердце тревога. Станции были забиты полураздетыми людьми и худющие детишки буквально осаждали вагоны: «Хлеба, хлеба, хлеба!» И чем дальше на Украину шел наш поезд, тем больше голодных рвалось к нему. Поэтому, прибыв в Бердянск я первым долгом помчался в военкомат, обменять аттестат на продукты. Но не тут-то было. Меня направили лично к военкому. Тот удивленно посмотрев на меня, сказал:

            — Да ты, наверное, с ума сошел. Из Ленинграда ехал сюда с бумажкой, вместо продуктов. Я своим пайки не выдаю, а ты хочешь, чтобы я тебе выдал…

            После долгих уговоров он разрешил за двухнедельный аттестат на курсантский паек, предусматривающий белый хлеб, масло, рыбу, икру, сыр, печенье, конфеты, папиросы… выдать две буханки неизвестно из чего сделанного, совершенно сырого хлеба.

            После всего этого я уже не удивился увиденному в Борисовке. А увидел я совершенно пустынные улицы села. Несколько человек попавшихся навстречу, равнодушно прошли мимо, даже не ответив на приветствие (случай совершенно невероятный для прежнего украинского села). Отец был дома. Он с большим трудом мог встать на ноги. У него явно начинался безбелковый (голодный) отек. Из съедобного в доме оставалась одна небольшая тыква. Это в середине декабря 1931 года.

            Мне было ясно, чтобы спасти отца, его надо немедленно вывезти. Поэтому я сказал: «Иду в колхоз за подводой. А вы соберитесь, чтобы сразу грузиться и ехать». Отец возражал, впрочем довольно безразлично, что нужно бы отобрать необходимое и упаковаться. Я ответил, чтобы брали лишь то, что нужно в дороге. Все остальное — бросить.

            В правлении колхоза сидел один единственный человек. Это был Коля Сезоненко — первый секретарь нашей Борисовской ячейки комсомола.

            — Здравствуй, Микола! — приветствовал я его.

            — А-а, Пэтро! — не глядя на меня и не двинув ни одним членом, произнес он. — За отцом приехал. Спасибо, что не забыл. Забирай, вывози, может и спасешь. Ну, а нам уже не спастись. — Он продолжал говорить, сидя по-прежнему совершенно неподвижно, ровным голосом, тоном абсолютного безразличия.

            — Мне бы подводу, Микола.

            — Да ты иди на конюшню. Скажи, что я велел. Да они и сами тебя послушают.

            Я подошел проститься. Он задержал мою руку: «Постой. Тебе же еще нужна справка, что колхоз отпустил твоего отца на заработки, а то ж в городе его не пропишут. — И он написал мне справку, подписав за председателя и за себя, и пристукнул гербовой печатью.

            — Ну, а теперь иди, а то можешь живым не довезти своего «заробитника».

            — Спасибо, Микола. Я о вашей беде ничего не знал и приехал без продуктов. Как возвращусь в Ленинград, то сразу же напишу в ЦК. И я думаю, вам помогут. Так что, Миколa, постарайся продержаться еще немножко.

            Я говорил вполне искренне и верил в то, что партия поможет. Но Коля уже ни во что не верил. В ответ он сказал:

            — Да ты что, думаешь, что там не знают? Хорошо знают. Это же начальство и создало этот голод. Нас еще в прошлом году довели почти до голода. Мы собрали весь хлеб, а у нас его забрали под метелку. Соседи, которые все оставили в валках тянули те валки потом домой и молотили, а мы перебивались чем попало, да кое что осталось от прошлых лет. А в этом году мы снова все обмолотили и сдали. Теперь и у соседей все под чистую замели. А валки, которые остались в поле — пожгли. Но у соседей кое-что осталось от прошлых лет, а у нас все закончено в зиму прошлого года. Это, Петро, страшно что делается. Правду твой дядя Александр говорил, когда его из его хаты выгоняли: «истребляют трудящихся крестьян нашими же руками».

            Это была моя последняя встреча с Колей. Подводу снарядили мне быстро. Все эти умирающие люди радовались тому, что одного из них кто-то спасает. На обратном пути я видел на улице два трупа. А это же был еще только декабрь.

            Разве мог я подумать о том, что ЦК готовил на зиму 1932-33 годов сплошной голод для колхозов Украины…»

            Петр Григоренко, генерал-майор ВС СССР, известный диссидент и правозащитник, украинец, уроженец села Борисовка Приморского района Запорожской области, из книги «В подполье встретишь только крыс».

            Юрий Бутусов

            Вони загинули, бо десять років перед тим вирішили, що можна просто перестати стріляти і домовитися з Москвою.

            Ніколи знову!

            Вічна пам’ять мільйонам знищених Росією українців

            Volodymyr Omelyan

            Ми живемо, бо ПАМ’ЯТАЄМО!
            Ми боремося,бо НЕ ЗАБУЛИ!
            Ми вшановуємо,бо НЕ ПРОБАЧИМО!
            10 мільйонів вбитих Голодоморами українців — це ціна існування злочинного «русскава міра» та радянського союзу.
            Їх знищували за прагнення до свободи та гідного життя на своїй землі.
            За свою ідентичність, мову, волелюбніс
            ть та віру.
            Найстрашніший злочин проти людяності вчинений Москвою задля існування кривавої імперії.
            Нас знищували як Націю, як Народ, як Людей.
            Коли українців вбивали страшним голодом, дострілювали помираючих та закопували у величезні розриті могили — весь світ мовчав. Кому було діло до українців, адже існувала «вєлікая і магучяя» імперія. Для багатьох дружня держава.
            Сьогодні ми не будемо мовчати. Не будемо схиляти голови перед агресором. Ми будемо голосно говорити про злочини московської держави проти українства.
            Запаліть свічку пам’яті!
            Згадайте вбитих Голодоморами 1921, 1932-1933 та 1946 рр. Нехай душі загиблих дітей, жінок, чоловіків, всіх українців, будуть в мирі та спокої. Вони мають знати що ми тут — на своїй землі, не здамо, не змінимося, будемо боротится та бути гідними.
            В пам’ять про всіх українців, мусимо жити та творити свою Україну!

            Андрій Смолій

            Голодомор
            Share. Facebook Twitter Pinterest LinkedIn Tumblr Email
            Юрий

              Related Posts

              ЩО В УГОДІ ПРО НАДРА?

              ЗЕЛЕНСЬКИЙ ОБМІНЯВ САНКЦІЇ НА КОПАЛИНИ?

              Скандальний ексзаступник голови ОП Смирнов вийшов на волю

              Comments are closed.

              Последние новости
              • Сегодня
                15:31
                Александр Кушнарь: Стамбульское издевательство
              • Сегодня
                11:43
                Поточні втрати рф внаслідок санкцій, станом на 14.05.2025
              • Сегодня
                11:22
                Дмитро Чекалкин: Корупція в СБУ: зв’язки з кримінальними авторитетами
              • Сегодня
                11:14
                Російські загарбники окупували селище Нове та просунулися ще у трьох
              • Сегодня
                11:06
                Загальні бойові втрати ворога з 24.02.22 по 15.05.25
              • 14.05.2025
                20:53
                Дмитро Чекалкин: Стамбульський гамбіт Зеленського
              • 14.05.2025
                10:32
                Поточні втрати рф внаслідок санкцій, станом на 12-13.05.2025
              • 14.05.2025
                10:25
                Новости из США. 13 мая 2025
              • 14.05.2025
                10:11
                Загальні бойові втрати ворога з 24.02.22 по 14.05.25
              • 14.05.2025
                09:52
                Росіяни просунулись біля Малинівки та ще двох населених пунктів
              • 13.05.2025
                21:25
                Росіяни просунулись в Торецьку та населених пунктах поблизу, — DeepState
              • 13.05.2025
                21:05
                Детонація російського ЗРК «Бук-М3» після влучання американського дрона
              • 13.05.2025
                20:40
                Поточні втрати рф внаслідок санкцій, станом на 11.05.2025
              • 13.05.2025
                20:28
                Російська делегація чекатиме на українську 15 травня у Стамбулі, — Пєсков
              • 13.05.2025
                11:17
                Знову браковані міни для ЗСУ
              • 13.05.2025
                11:06
                Член виборчкому «Слуги народу» — намагався вбити конструктора БпЛА у Запоріжжі
              • 13.05.2025
                10:58
                Загальні бойові втрати ворога з 24.02.22 по 13.05.25
              • 12.05.2025
                20:36
                Том Купер: ілюзії та реальність «транскордонних інцидентів»
              • 12.05.2025
                19:50
                Трамп розглядає візит до Стамбулу на переговори Росії та України
              • 12.05.2025
                11:16
                Мовний конфлікт у Дніпрі: «Меня кумарит, когда здесь по украински разговаривают. Я бендеров ненавижу!»
              • Интересное видео
              • Фоторепортаж
              13.05.2025

              Детонація російського ЗРК «Бук-М3» після влучання американського дрона

              02.05.2025

              Кадри виконаної бойової роботи 93-ї окремої механізованої бригади за квітень ВІДЕО

              20.04.2025

              Російський солдат фіксує наслідки удару дрона по ворожій автівці

              06.04.2024

              Щоб вийшов найнайвеличніший ракурс ФОТО

              14.03.2024

              Наслідки ворожих обстрілів Сумщини ФОТО

              07.02.2024

              Наслідки ракетної атаки РФ на Київ ФОТО

              Re:public
              © 2025 ThemeSphere. Designed by ThemeSphere.

              Type above and press Enter to search. Press Esc to cancel.