• Главная
  • Политика
  • Украина
  • Мир
  • Экономика
  • Мир о нас
  • Мнение
  • Боевые действия
  • ВПК
Facebook Twitter Instagram
Trending
  • Обіцяна ЗЕленським важка зима почалася
  • Міндіча Ізраїль не видає Україні
  • РФ знищила близько 90% складів торговельних мереж України
  • 21 енерговузол і Луганська ТЕС за три доби 26-28 серпня відпрацьовані Птахами СБС
  • Елементи корпусу Фламінго кріпляться «дверними петлями з Епіцентру»
  • Загальні бойові втрати ворога з 24.02.22 по 28.08.26
  • Чому Держава фінансує школи за принципом крові?
  • Час змінити цього зеленого мастодонта
Republic.com.ua
  • Главная
  • Политика
      Featured
      21.08.20260

      «Форест Гамп». «Він білий ходить після публікації плівок»

      Recent
      28.08.2026

      Час змінити цього зеленого мастодонта

      27.08.2026

      Історія про неназваного Кіріла, якого Міндіч просив сісти на потоки

      26.08.2026

      Один кадр говорить про владу більше, ніж сотня її заяв

    1. Украина
        Featured
        15.07.20260

        Мадяр взявся за російські танкери у Чорному морі ВІДЕО

        Recent
        28.08.2026

        Обіцяна ЗЕленським важка зима почалася

        28.08.2026

        Чому Держава фінансує школи за принципом крові?

        28.08.2026

        РФ атакувала Київщину: є влучання

      1. Мир
          Featured
          05.04.20260

          США знищили два власні літаки та гелікоптер, які застрягли в Ірані після порятунку пілота

          Recent
          28.08.2026

          Міндіча Ізраїль не видає Україні

          18.08.2026

          Криворізька дипломатія: Україну не запросили на найбільший військовий парад в історії Польщі

          18.08.2026

          Рівень схвалення Трампа впав до смітникових 33%

        1. Экономика
        2. Мир о нас
        3. Мнение
        4. Боевые действия
            Featured
            01.06.20250

            Унікальна спецоперація — уражено понад 40 літаків ворога ВІДЕО

            Recent
            28.08.2026

            21 енерговузол і Луганська ТЕС за три доби 26-28 серпня відпрацьовані Птахами СБС

            28.08.2026

            Загальні бойові втрати ворога з 24.02.22 по 28.08.26

            27.08.2026

            Уражено основний і запасний командні пункти росіян

          1. ВПК
              Featured
              28.08.20260

              Елементи корпусу Фламінго кріпляться «дверними петлями з Епіцентру»

              Recent
              28.08.2026

              Елементи корпусу Фламінго кріпляться «дверними петлями з Епіцентру»

              23.08.2026

              Fire Point будує в Данії завод

              17.08.2026

              Freyja. FirePoint. Сила Штілермана

            Republic.com.ua
            You are at:Home»Политика»Я бы рад был поверить в искренность президента

            Я бы рад был поверить в искренность президента

            0
            By Юрий on 23.11.2019 Политика

            Прочёл отрывки из речи президента Украины Владимира Зеленского, которую он сказал возле мемориала жертвам Голодомора.

            «Огромный объем доказательств все равно не дает ни уму, ни сердцу ответа на простой вопрос – за что? Как вообще может появиться мысль уничтожить целый народ? Как можно забрать у людей последнюю крошку хлеба, а с ней последнюю крошку надежды? Надежды, что ты или хотя бы твои дети доживут до следующего утра» (с)

            Хорошие слова. Правильные. Нет друзья, я сейчас не утрирую или ёрничаю. Действительно сильно сказано. (Спичрайтер хорошо потрудился). Главный месседж режет душу — За что? И сталинский режим упомянул президент. Тоже в тему. Правильно лишний раз напомнить нынешним воздыхателям по вкусному пломбиру, чем платили миллионы за этот вкус и дешёвую газировку.

            И я бы рад был поверить в искренность президента. Снова не шучу или стебусь. Тема совсем не та для стёба. Вот только две вещи мешают мне это сделать… Стоят бетонной стеной до небес преграды.

            Первая! Это квартальная шутка про «синьор-голодомор». Никак она не вяжется к сегодняшним словам, сказанным Владимиром Зеленским. Ведь за этот уё*бишный «юмор» никто так и не извинился. Не стал на колени перед тем же Мемориалом и не произнёс одно единственное слово — Простите. Ни тогда, ни сейчас. Так где Слуга наш был настоящим, без маски? Тогда, на сцене или сегодня, когда чтил память миллионов. А может он никогда не снимает маску, и у него их тысяча. Разных. На каждый случай.

            И второе! Проехавшись гневом по сталинскому режиму, Зеленский сегодня заигрывает с другим режимом — путинским. Напомнить, сколько жизней украинцев уже забрал этот режим. (И сколько ещё заберёт). Но взаимные реверансы продолжаются. Что это? Некомпетентность? Политическая близорукость? Или уже привычное — не моя война?!

            Олексій Петров

            P.S.

            Задля красивого кадру в офісі президента вирішили прибрати всі чужі лампадки біля Меморіалу жертв Голодомору. «Патамушта картінка далжна бить красівай».

            Баба і кіт

            «Зеленая» власть превращает Украину в россию.
            По форме — и по содержанию.
            Понимают ли украинские патриоты, голосовавшие за Зеленского, ЧТО они выбрали?

            Роман Донік
            @donikroman
            Утром, возле мемориала памяти жертвам Голодомора было очень много лампадок, свечек, колосков и цветов. Но потом туда приехал Зеленский с женой и для них мемориал почистили. Выбросили все, что до этого принесли люди.

            Аллан Левітов

            Багато хто пише про сьогоднішні події під Меморіальним комплексом під час вшанування жертв Голодоморів.

            Сьогодні вперше нас всіх, людей які хотіли покласти свічки та згадати жертв Голодоморів, не впустили до комплексу. Людей загнали в так звані «гетто». Чиновників, «слуг народу» поставили посередині. Люди вперше не змогли стояти вздовж всього периметру комплексу. Багато хто стояв зверху, просто на газоні.

            Вийшов Зеленський. Звук стишили. Його просто не було чути. Після пару хвилин «промови» ганант просто розчинився серед десятків охоронців. Людей не впускали.

            Ми підійшли до входу в музей. Перед людьми виставили чоловіків, які тримали периметр. Ми стояли зі свічками. Люди проклинали владу і заяли Зеленського.
            Серед коректного що почув:
            «Часи КПСС повернулися».
            «Добре що ми його не чули, бо не витримали б».
            «Раніше такого не було, це ганьба».
            «Краще б він не проходив».

            Інші вирази були менш цензурними.

            Чому День пам‘яті жертв Голодоморів перетворили у ганебний фарс? Чому люди не могли спокійно підійти та покласти лампадки? Чому нас витіснили в якійсь «гетто» обабіч комплексу?

            «ПРОХІД ТА ПРОЇЗД ЗАБОРОНЕНО». Такий жестяний знак стояв посеред вулиці Лаврської, як символ «нової епохи». Епохи скочення країни до авторитаризму.

            Андрій Смолій

            Я тут зробув репост фактчекерів про вчорашні прибрані к приїзду Зеленського лампадки з пам’ятника Голодомору. Отримав купу зелених ботів в коментах. Дописав свої аргументи, але винесу їх окремим постом.

            О, почали розповідати, що от за Пороха, а от протокол безпеки… не пам’ятаю, щоби аж так за Пороха. Але мене вже це починає бісити. Хай навіть і за Пороха так само.
            Друзі, вас обрали саме заради того, щоби ви були кращими. Голобородька взагалі обирали, щоби він без охорони на велосипеді їздив. Який посилений протокол безпеки для самого народного президента, який повинен ці лампадки покладати разом з усіма в натовпі?
            А якщо не покладає, якщо кортежи-протоколи, решалово-конверти, сивохи-ватники, Богдани-Коломойські, то вибачте. Який він тоді самий народний президент? Яким чином він робить оце саме «щоби президент жив як вчитель, в вчитель як президент»?
            Якщо немає більшого ступеня людяності, близькості, співчуття, розуміння того, як ти виглядаєш, зате є усе вище зазначене? Значит треба просто визнати, що це — те саме що й було. Мінус досвід, професіоналізм, патріотизм та сміливість. Плюс совок в голові, свій ексклюзивний олігарх, боягузтво перед Путіним, та купа ватних покидьків і російських агентів в оточенні та фракції, ну ще й Сивохо як окрема опція.
            Тому не треба тут про протоколи! Треба про те, як вас на@бали!

            Sergey Vysotsky

            «В декабре 1931 года, уже будучи слушателем Военно-технической академии в Ленинграде, я получил телеграмму, подписанную мачехой: «Приезжай, тяжело болен отец». В тот же день я оформил краткосрочный отпуск и выехал. Не успел получить только паек. Вместо него взял аттестат.

            Когда поезд стал подъезжать к Белгороду, у меня закралась в сердце тревога. Станции были забиты полураздетыми людьми и худющие детишки буквально осаждали вагоны: «Хлеба, хлеба, хлеба!» И чем дальше на Украину шел наш поезд, тем больше голодных рвалось к нему. Поэтому, прибыв в Бердянск я первым долгом помчался в военкомат, обменять аттестат на продукты. Но не тут-то было. Меня направили лично к военкому. Тот удивленно посмотрев на меня, сказал:

            — Да ты, наверное, с ума сошел. Из Ленинграда ехал сюда с бумажкой, вместо продуктов. Я своим пайки не выдаю, а ты хочешь, чтобы я тебе выдал…

            После долгих уговоров он разрешил за двухнедельный аттестат на курсантский паек, предусматривающий белый хлеб, масло, рыбу, икру, сыр, печенье, конфеты, папиросы… выдать две буханки неизвестно из чего сделанного, совершенно сырого хлеба.

            После всего этого я уже не удивился увиденному в Борисовке. А увидел я совершенно пустынные улицы села. Несколько человек попавшихся навстречу, равнодушно прошли мимо, даже не ответив на приветствие (случай совершенно невероятный для прежнего украинского села). Отец был дома. Он с большим трудом мог встать на ноги. У него явно начинался безбелковый (голодный) отек. Из съедобного в доме оставалась одна небольшая тыква. Это в середине декабря 1931 года.

            Мне было ясно, чтобы спасти отца, его надо немедленно вывезти. Поэтому я сказал: «Иду в колхоз за подводой. А вы соберитесь, чтобы сразу грузиться и ехать». Отец возражал, впрочем довольно безразлично, что нужно бы отобрать необходимое и упаковаться. Я ответил, чтобы брали лишь то, что нужно в дороге. Все остальное — бросить.

            В правлении колхоза сидел один единственный человек. Это был Коля Сезоненко — первый секретарь нашей Борисовской ячейки комсомола.

            — Здравствуй, Микола! — приветствовал я его.

            — А-а, Пэтро! — не глядя на меня и не двинув ни одним членом, произнес он. — За отцом приехал. Спасибо, что не забыл. Забирай, вывози, может и спасешь. Ну, а нам уже не спастись. — Он продолжал говорить, сидя по-прежнему совершенно неподвижно, ровным голосом, тоном абсолютного безразличия.

            — Мне бы подводу, Микола.

            — Да ты иди на конюшню. Скажи, что я велел. Да они и сами тебя послушают.

            Я подошел проститься. Он задержал мою руку: «Постой. Тебе же еще нужна справка, что колхоз отпустил твоего отца на заработки, а то ж в городе его не пропишут. — И он написал мне справку, подписав за председателя и за себя, и пристукнул гербовой печатью.

            — Ну, а теперь иди, а то можешь живым не довезти своего «заробитника».

            — Спасибо, Микола. Я о вашей беде ничего не знал и приехал без продуктов. Как возвращусь в Ленинград, то сразу же напишу в ЦК. И я думаю, вам помогут. Так что, Миколa, постарайся продержаться еще немножко.

            Я говорил вполне искренне и верил в то, что партия поможет. Но Коля уже ни во что не верил. В ответ он сказал:

            — Да ты что, думаешь, что там не знают? Хорошо знают. Это же начальство и создало этот голод. Нас еще в прошлом году довели почти до голода. Мы собрали весь хлеб, а у нас его забрали под метелку. Соседи, которые все оставили в валках тянули те валки потом домой и молотили, а мы перебивались чем попало, да кое что осталось от прошлых лет. А в этом году мы снова все обмолотили и сдали. Теперь и у соседей все под чистую замели. А валки, которые остались в поле — пожгли. Но у соседей кое-что осталось от прошлых лет, а у нас все закончено в зиму прошлого года. Это, Петро, страшно что делается. Правду твой дядя Александр говорил, когда его из его хаты выгоняли: «истребляют трудящихся крестьян нашими же руками».

            Это была моя последняя встреча с Колей. Подводу снарядили мне быстро. Все эти умирающие люди радовались тому, что одного из них кто-то спасает. На обратном пути я видел на улице два трупа. А это же был еще только декабрь.

            Разве мог я подумать о том, что ЦК готовил на зиму 1932-33 годов сплошной голод для колхозов Украины…»

            Петр Григоренко, генерал-майор ВС СССР, известный диссидент и правозащитник, украинец, уроженец села Борисовка Приморского района Запорожской области, из книги «В подполье встретишь только крыс».

            Юрий Бутусов

            Вони загинули, бо десять років перед тим вирішили, що можна просто перестати стріляти і домовитися з Москвою.

            Ніколи знову!

            Вічна пам’ять мільйонам знищених Росією українців

            Volodymyr Omelyan

            Ми живемо, бо ПАМ’ЯТАЄМО!
            Ми боремося,бо НЕ ЗАБУЛИ!
            Ми вшановуємо,бо НЕ ПРОБАЧИМО!
            10 мільйонів вбитих Голодоморами українців — це ціна існування злочинного «русскава міра» та радянського союзу.
            Їх знищували за прагнення до свободи та гідного життя на своїй землі.
            За свою ідентичність, мову, волелюбніс
            ть та віру.
            Найстрашніший злочин проти людяності вчинений Москвою задля існування кривавої імперії.
            Нас знищували як Націю, як Народ, як Людей.
            Коли українців вбивали страшним голодом, дострілювали помираючих та закопували у величезні розриті могили — весь світ мовчав. Кому було діло до українців, адже існувала «вєлікая і магучяя» імперія. Для багатьох дружня держава.
            Сьогодні ми не будемо мовчати. Не будемо схиляти голови перед агресором. Ми будемо голосно говорити про злочини московської держави проти українства.
            Запаліть свічку пам’яті!
            Згадайте вбитих Голодоморами 1921, 1932-1933 та 1946 рр. Нехай душі загиблих дітей, жінок, чоловіків, всіх українців, будуть в мирі та спокої. Вони мають знати що ми тут — на своїй землі, не здамо, не змінимося, будемо боротится та бути гідними.
            В пам’ять про всіх українців, мусимо жити та творити свою Україну!

            Андрій Смолій

            Голодомор
            Share. Facebook Twitter Pinterest LinkedIn Tumblr Email
            Юрий

              Related Posts

              Час змінити цього зеленого мастодонта

              Історія про неназваного Кіріла, якого Міндіч просив сісти на потоки

              Один кадр говорить про владу більше, ніж сотня її заяв

              Comments are closed.

              Последние новости
              • 28.08.2026
                22:42
                Обіцяна ЗЕленським важка зима почалася
              • 28.08.2026
                22:19
                Міндіча Ізраїль не видає Україні
              • 28.08.2026
                22:04
                РФ знищила близько 90% складів торговельних мереж України
              • 28.08.2026
                21:52
                21 енерговузол і Луганська ТЕС за три доби 26-28 серпня відпрацьовані Птахами СБС
              • 28.08.2026
                12:09
                Елементи корпусу Фламінго кріпляться «дверними петлями з Епіцентру»
              • 28.08.2026
                11:33
                Загальні бойові втрати ворога з 24.02.22 по 28.08.26
              • 28.08.2026
                11:17
                Чому Держава фінансує школи за принципом крові?
              • 28.08.2026
                10:54
                Час змінити цього зеленого мастодонта
              • 28.08.2026
                10:42
                РФ атакувала Київщину: є влучання
              • 27.08.2026
                23:51
                Коли вони працювали на Україну?
              • 27.08.2026
                18:06
                Уражено основний і запасний командні пункти росіян
              • 27.08.2026
                15:38
                Історія про неназваного Кіріла, якого Міндіч просив сісти на потоки
              • 27.08.2026
                11:07
                Загальні бойові втрати ворога з 24.02.22 по 27.08.26
              • 27.08.2026
                10:42
                «Друзі скинуться»: Ірина Мудра висміяла рішення суду
              • 26.08.2026
                19:03
                На маячню гроші завжди є. На оборону немає
              • 26.08.2026
                18:53
                Ще одна країна відмовилася від участі в «Євробаченні-2027»
              • 26.08.2026
                18:42
                Один кадр говорить про владу більше, ніж сотня її заяв
              • 26.08.2026
                12:13
                Під час суду над Іриною Мудрою відкрилася низка карколомних деталей
              • 26.08.2026
                12:08
                За Мудру вже внесли частину застави, — адвокат
              • 26.08.2026
                11:55
                Загальні бойові втрати ворога з 24.02.22 по 26.08.26
              • Интересное видео
              • Фоторепортаж
              25.06.2026

              Мадяр: Очищення Криму від хробаків

              11.06.2026

              Оптоволокно: без шансів для ворога. Робота пілотів «Фенікса» ВІДЕО

              19.05.2026

              Мишоловка для російських мільйонерів ВІДЕО

              18.08.2026

              Зруйнований Куп’янськ у серпні 2026 року

              17.11.2025

              Костянтинівка, Донецька область, Україна ФОТО

              06.04.2024

              Щоб вийшов найнайвеличніший ракурс ФОТО

              Re:public
              • Контакты
              © 2026 ThemeSphere. Designed by ThemeSphere.

              Type above and press Enter to search. Press Esc to cancel.