«Хоть паржом»
Воно було міністром освіти. Блін де він (Зеленський з Єрмаком) то назбирали?
Ігор Лапін
В історії переважно описуються випадки, коли відомі публічні Герої-лідери ведуть за собою великі спільноти чи нації на подвиги.
Україна унікальна ще й тим, що невідомі герої щодня йдуть на подвиги заради нації і штовхають її вперед власними тілами, а лідери — переважно сіра маса обмежених людей, яка врізається в пам’ять лише завдяки гучному твітту чи цитатам, майстерно висмикнутих з ритуально-полум’яних спічів.
Водночас, є традиції сірості. Всі призначення і звільнення відбуваються після візиту на Банкову, коли людині кажуть: «Ти».
Критерії фінального рішення невідомі. Можливо, більше знає НАБУ чи контррозвідка СБУ, але вони вперто мовчать.
Та коли сірість призначають, ми раптом чуємо з усіх екранів, що це геніальна непересічна особистість, менеджер від Бога. Минають місяці чи роки і ця персона так само раптово зникає в небуття. І жодного запитання, а чим ти чоловіче займався, звідки взявся і з чим пішов.
М’яко кажучи, це все дуже далеко від парламентсько-президентської республіки.
Ще далі від ефективної держави.
А відстань до відповідальності за кадрові рішення у час війни не подолає навіть Гіперлуп.
І це стосується геть не Шкарлета чи Шарлета. Він лише підтвердження правила.
П.С. Переживаю за офіс Укрзалізниці в Польщі. Аби хоч його відкрили нарешті.
П.П.С. Скан Andrii Osadchuk. Заява — невстановленої особи, яка обіймала посаду міністра освіти