4 березня 1949 року народився Володимир Івасюк — один із творців української естрадної музики.
Він прожив всього 30 років, але за своє коротке життя створив 107 пісень, 53 інструментальних твори, написав музику до кількох спектаклів.
На Центральному Телебаченні СРСР «Червона рута» Івасюка була визнана найкращою піснею 1971-го року, а «Водограй» (у виконанні ВІА Смерічка) – 1972-го.
Івасюк вивів українську пісню за межі дозволеного провінціалізму. А це було небезпечно.
Тому ім’я Івасюка спочатку викреслюється з подання на Шевченківську премію спектаклю “Прапороносці”, до якого він написав музику, потім горять декорації до вистави. Не потрапляє він і в число претендентів на премію Островського.
Через участь у зйомках фільму “Пісня завжди з нами” над Івасюком нависає загроза виключення з консерваторії через пропуски. Щоб поновитися, Володимир звертається до психіатричної клініки (це була єдина змога отримати “виправдання” пропускам, і до такої практики вдавалося багато творчих людей). Пізніше цей факт вiдiграє фатальну роль у хвилі чуток, якою намагалися заглушити голос Івасюкових пісень.
А 24 квітня 1979 року в квартирі Івасюка лунає телефонний дзвінок, після якого він іде з дому, щоб уже не повернутися. Коли 18 травня його тіло знайшли у військовій зоні Брюховицького лісу, сумка, в якій він завжди носив свої незакінчені твори, була порожньою…
Смерть Володимира Івасюка і досі лишається однією з найбільших таємниць, яка чекає своєї розгадки. Влада одразу назвала це самогубством, оголосивши Івасюка клієнтом психіатричної лікарні і підтасувавши протоколи судмедекспертів (існували принаймні два протоколи з різними висновками).
До уваги не бралася інформація свідків, що згадали про двох молодиків, які шукали того фатального дня Івасюка в консерваторії. Загадкою лишилася і смерть двох молодих закоханих, які начебто були свідками того, як його “брали”.
Зате потім серед людей уперто поширювалися чутки про те, що Івасюка повісили бандерівці за те, що він хотів співати російською мовою. Абсурдність подібних тверджень розумієш лише зараз, але тоді, в атмосфері страху і абсолютної відсутності достовірної інформації, цьому вірили…
Відповідно до неофіційної версії, смерть Івасюка була вбивством, виконаним КДБ за наказом вищого керівництва СРСР. Архіви цієї справи, що зберігаються в Москві, дотепер ані родичам, ані працівникам музею Івасюка не відкривають, посилаючись на гриф «таємно».
