Вищий антикорупційний суд України став філією Кремля та повертає гроші родині Деркача
Є речі, які виходять за межі звичайної корупції. Вони перетворюються на абсолютний, безпросвітний морок, у якому функціонує українська державна машина. Це той самий сюрреалізм, де в одній реальності країна стікає кров’ю у війні на виживання, тисячі людей віддають життя за кожен метр землі, а в іншій реальності — в кондиційованих залах Печерська — агенти Кремля продовжують успішно «вирішувати питання».
І роблять вони це не в якихось провінційних судах, а у Вищому антикорупційному суді (ВАКС), який створювався як головний інструмент очищення держави і надія нації на справедливість.
Свіжий і показовий кейс — історія з Андрієм Деркачем. І щоб осягнути весь масштаб плювка в обличчя українському суспільству, треба згадати, про кого саме йде мова.
Кому саме український суд повертає гроші?
Андрій Деркач — це не просто колишній нардеп-корупціонер. Це офіційно визнаний Сполученими Штатами багаторічний активний російський агент. Це спадковий чекіст і випускник Академії ФСБ РФ. Це людина, яка за гроші російського ГРУ (куратор — Володимир Алєксєєв) створювала в Україні мережу приватних охоронних підприємств. Ці озброєні структури мали конкретне завдання: 24 лютого 2022 року забезпечити швидке і безпечне проходження колон російської бронетехніки до Києва та сприяти захопленню урядових будівель.
Деркач позбавлений українського громадянства. Він втік до своїх господарів і зараз офіційно є представником (сенатором) у Раді Федерації РФ від Астраханської області.
Здавалося б, усе майно, всі активи, кожна копійка цієї людини та її оточення в Україні мали бути випалені напалмом, конфісковані та передані на потреби Збройних Сил України. Але українська судова система має іншу думку. Вона вирішила виступити інкасатором для російського сенатора.
21 травня 2026 року Вищий антикорупційний суд тишком-нишком ухвалює шокуюче рішення: він скасовує арешт з коштів, які були вилучені детективами НАБУ під час обшуків ще в серпні 2022 року. Ці гроші знайшли у самому центрі Києва, в елітних апартаментах на вулиці Михайла Грушевського, 9А, де проживала колишня дружина Деркача Оксана Терехова. Йдеться про готівку: 49 тисяч євро, 10,5 тисячі доларів та 200 тисяч гривень. Ця сума чотири роки перебувала під арештом як офіційно визнаний речовий доказ у справі про державну зраду. Слідство обґрунтовано пов’язувало ці кошти з тими щонайменше 567 тисячами доларів, які Деркач отримував від розвідувальних органів РФ за підготовку здачі України.
Але судді ВАКС раптом вирішили «повірити» адвокатам, що це — виключно особисті заощадження колишньої дружини.
Оцініть рівень цинізму та юридичної еквілібристики: під час обшуку в цій квартирі детективи знайшли особистий чоловічий гардероб Андрія Деркача. Там же лежав оригінал його договору на оренду індивідуального банківського сейфа. Це прямо і беззаперечно доводило: зрадник Деркач там фактично проживав, це була його схованка і його ресурсна база. Але судді заплющили очі на факти. Вони зняли арешт і повернули готівку в розпорядження родини агента ГРУ. Слідство втратило ключовий речовий доказ, а російський сенатор — повернув свій «кеш».
Злочинці у мантіях — такі ж агенти Кремля
Цей кейс остаточно зриває всі маски. Він доводить найстрашнішу теорему нашої реальності: злочинці у владі, корупціонери, псевдоактивісти і вся судова вертикаль — це плоть від плоті та ж сама агентурна мережа, що і ФСБ з ГРУ.
У них одна ДНК, одні методи і спільні інтереси. Суддя, який іменем України повертає заарештовані гроші російському сенатору, нічим не відрізняється від оператора російського «Іскандера». Вони обидва працюють на знищення Української держави, просто один натискає кнопку пуску, а інший — ставить підпис на судовій ухвалі.
Система надсилає чіткий сигнал усім внутрішнім щурам: статус державного зрадника, санкції США та відкрита робота на Росію не є вироком. Якщо в тебе є гроші на топових адвокатів і «входи» до судів, українська держава сама захистить твої статки.
ВАКС, який фінансувався і підтримувався міжнародними партнерами як еталон незалежності, демонструє, що імунна система держави знищена. Гроші розвідки РФ виявилися сильнішими за докази НАБУ.
Ця історія виходить далеко за межі однієї квартири на Грушевського. Це страшний індикатор того, що корупційна система не очистилася під час війни, а просто мімікрувала, ставши ще більш зухвалою. Ми бачимо єдиний безперервний ланцюг внутрішньої окупації. На одному кінці цього ланцюга — медичні мародери, які захоплюють лікарні та наймають медійних тітушок (на кшталт Дмитра Карпа чи Марії Барабаш) для дискредитації громадського контролю. Вони розкрадають бюджети, прикриваючись патріотичними гаслами та замовною «антикорупцією».
А на іншому кінці цього ланцюга — судді Вищого антикорупційного суду, які знімають арешти з російських грошей. Між ними немає жодної різниці. І ті, і інші використовують державні інституції для власного збагачення та захисту «своїх». І ті, і інші мародерять країну зсередини, виконуючи роль п’ятої колони.
Люди, які виносять такі ухвали, є співучасниками злочинів Деркача. Вони не просто повертають готівку — вони заливають фундамент для нашої поразки. І якщо суспільство, журналісти та здорові сили в антикорупційних органах зараз проковтнуть цей прецедент, завтра ці суди почнуть повертати Медведчуку труби, а Януковичу — Межигір’я.
Цей морок потрібно випалювати. Бо інакше внутрішні агенти знищать країну швидше, ніж зовнішній ворог.
