Дії Андрія Єрмака, керівника Офісу Президента України, викликають серйозні занепокоєння щодо його справжніх намірів та їхніх наслідків для країни. Звинувачення, які він висуває під час конфіденційних переговорів із представниками країн Заходу, а також його позиція щодо ключових силових структур України, ставлять під сумнів не лише його стратегію, але й лояльність до національних інтересів. Про це, зокрема, пише польський політолог Марцін Ві у своїй статті на платформі Salon24. Розгляньмо ключові аспекти цієї ситуації.
Під час закритих переговорів із західними партнерами Єрмак звинувачує українських військових та розвідку у продовженні війни та відсутності миру. Такі заяви є не просто необережними словами — це пряма атака на тих, хто стоїть на передовій захисту країни. Військові та розвідники, такі як Кирило Буданов (голова ГУР) і Василь Малюк (очільник СБУ), виконують критично важливі функції в умовах війни. Їхні дії, зокрема атаки на російську інфраструктуру, завдають відчутних ударів агресору. Однак Єрмак, здається, бачить у цьому перешкоду для своїх планів.
Єрмак стверджує, що дії генералів, зокрема Буданова, заважають діалогу з Кремлем. Це звучить як підготовка до заміни керівника ГУР на більш лояльного до особистих цілей Єрмака. Такі “зручний” призначенець міг б не перешкоджати досягненню домовленостей з Москвою. Але якими будуть ці домовленості? Поки що це залишається невідомим, але очевидно, що подібна стратегія ставить Україну в позицію слабкої сторони, де всі поступки робитимуться на користь Росії.
Можливо, Єрмак намагається “розчистити поле” для переговорів, усунувши тих, хто активно протистоїть агресору. Це викликає підозри: чи не є це спробою підіграти Кремлю, пожертвувавши ключовими фігурами української оборони? Такий підхід нагадує “гру в одні ворота”, де Україна втрачає свої сильні позиції, а Росія диктує умови.
Крім того, слова Єрмака завдають нищівного удару по позиціях України на Заході. Якщо партнери сприймуть його звинувачення як правду, Україну можуть почати розглядати як failed state — державу, що розпадається через внутрішні чвари та неспроможність ефективно керувати собою. Це означатиме кінець системної підтримки: фінансової, військової, політичної. Західні країни не вкладатимуть ресурси в партнера, який демонструє розкол і слабкість.
Росія вже використовує слова Єрмака у своїх інтересах. У Кремлі заявляють, що “навіть українці визнають провину своїх генералів”, перекручуючи контекст на свою користь. Більше того, Москва може висувати відсторонення Буданова як попередню умову для будь-яких переговорів. Усунення такого ефективного керівника як Буданов, який завдав Росії значних втрат, означатиме суттєве послаблення обороноздатності України.
Ця ситуація виглядає як подарунок для Кремля. Єрмак, можливо, ненавмисно (або ще гірше – свідомо), створює умови, за яких Росія отримує стратегічну перевагу. Питання про те, чиї інтереси він захищає, стає дедалі гострішим.
