Воєнні експерти ворога ниють і з заздрістю зітхають

І можна зрозуміти нікчем. Коли починалася війна (ще АТО), їхній Муму-Герасім уже був начальником армії, а Драпатий тоді лише починав комбатом. За цей час у нас комбат уже став головнокомандувачем, а в них так досі і сидить бездарний дід.

Соловйов сидить там умнічає, що в молодих практиків немає теоретичних знань. Так і паркетного Герасіма немає.

Колись російська пропаганда роздувала «доктріну Герасімова». Воєнна пропаганда і тєлєканал звєзда ліпили з Герасімова мало не другого Кутузова чи Суворова і розповідали, що дід винайшов «концепцію «війни нового покоління»».

— «Основною метою «нелінійних бойових дій» є досягнення потрібних стратегічних і геополітичних результатів за допомогою широкого інструментарію невійськових методів і засобів: явної та таємної дипломатії, економічного тиску, завойовування симпатій місцевого населення».

Але, якщо вчитатися в ці вузьколобі роздуми Герасіма про «війну нового покоління», то виявиться, що це повна і шкідлива дурь.

Воєнні стратеги уже з часів Сунь Цзи і сам Сунь Цзи все це написали: перед вторгненням засилай шпигунів до ворога, руйнуй ворога зсередини — висмикуй, так би мовити, колоди з вогнища, яке гріє ворога.

Герасімов просто взяв те, що написано за 2,5 тисячі років до нього, і переказав на новий лад, назвавши «гібридною війною».

Та насправді Муму сипонув піском в очі плешивому начальству, яке вважало себе майстром многоходовочок спецслужб.

Проблема цих ідей, в тому, що «невійськовий тиск» не є військовою доктриною. Військова доктрина це саме військовий тиск. А засилання шпигунів це лише частина військової стратегії (при чому не найголовніша). Герасімов же взяв шматочок пазлу і роздув до «нової теорії війни». Яку назвав «гібридною»:

— «В современных конфликтах все чаще акцент используемых методов борьбы смещается в сторону комплексного применения политических, экономических, информационных и других невоенных мер, реализуемых с опорой на военную силу. Это так называемые гибридные методы.

Их содержание заключается в достижении политических целей с минимальным вооруженным воздействием на противника. Преимущественно за счет ̲п̲о̲д̲р̲ы̲в̲а̲ ̲е̲г̲о̲ ̲в̲о̲е̲н̲н̲о̲г̲о̲ ̲и̲ ̲э̲к̲о̲н̲о̲м̲и̲ч̲е̲с̲к̲о̲г̲о̲ ̲п̲о̲т̲е̲н̲ц̲и̲а̲л̲а̲,̲ ̲и̲н̲ф̲о̲р̲м̲а̲ц̲и̲о̲н̲н̲о̲-̲п̲с̲и̲х̲о̲л̲о̲г̲и̲ч̲е̲с̲к̲о̲г̲о̲ ̲д̲а̲в̲л̲е̲н̲и̲я̲,̲ ̲а̲к̲т̲и̲в̲н̲о̲й̲ ̲п̲о̲д̲д̲е̲р̲ж̲к̲и̲ ̲в̲н̲у̲т̲р̲е̲н̲н̲е̲й̲ ̲о̲п̲п̲о̲з̲и̲ц̲и̲и̲, партизанских и диверсионных методов».

В теорії «мінімальний військовий вплив» звучав красиво, особливо для путіна, який вважав себе майстром спецоперацій.

Але «мінімальний збройний вплив на противника» — це окремий ідіотизм. Б.М.Шапошніков в свої часи три томи присвятив поясненням, чому війна вимагає всіх ресурсів не лише армії, а всієї держави. Бо навіть радянські маршали в повоєнних трудах, на яких мав навчатися Герасімов, вчили: замахнувся — бий. І бити ворога треба на повну силу.

У війні неможливо впоратися півмірами. Ти плюнув ворогу в спину, а він розвернувся і зламав тобі щелепу. Трошки переборщив, бо не збирався з тобою панькатия на півмірах — влупив з усієї сили.

Але генерал Герасім відкинув всіх попередників і придумав «особий путь»: гадь під двері, дзвони в дзвоник, тікай, потім роби вигляд, що це зробив не ти («іх там нєт»).

В результаті доктрина Герасімова насправді вчила лише одному: як з нейтрала і навіть найближчого друга (як з Україню в 2013 році), на якого ти вирішив підло напасти, зробити заклятого ворога.

І при цьому не добити його, а просто — нагадити і зруйнувати стосунки.

Знавці молодого путіна казали, що в нього з друзями типу того ролдугіна в юності був улюблений прикол: в автобусі зіпсувати повітря і вискочити на зупинці. А люди водять очима і не розуміють, хто це зробив.

Тому йому дуже сподобалася «доктріна герасімова».

І Путін з Герасімом у 2014 році так і зіпсували всім повітря напавши на Крим, а потім огидно брешучи, що «це не ми».

В той час, як навіть психопат Гіркін розумів, що много ходов очка це маячня божевільних, і закликав нападати на Україну всіма силами, діди обмежилися доктриною герасіма.

Але насправді, підрив ворога зсередини, як елемент теорії вторгнення, це доктрина не армії, а спецслужб.

Наприклад, ось що з цього приводу писав старший науковий співробітник Вищої школи КГБ (Академія ФСБ) Олег Хлобустов:

— «с̲т̲р̲а̲т̲е̲г̲и̲ч̲е̲с̲к̲и̲м̲и̲ ̲целями идеологических диверсий является –̲ ̲и̲з̲м̲е̲н̲е̲н̲и̲е̲ ̲«̲н̲е̲у̲г̲о̲д̲н̲о̲г̲о̲»̲ ̲п̲о̲л̲и̲т̲и̲ч̲е̲с̲к̲о̲г̲о̲ ̲к̲у̲р̲с̲а̲ ̲г̲о̲с̲у̲д̲а̲р̲с̲т̲в̲а̲ ̲–̲ ̲о̲б̲ъ̲е̲к̲т̲а̲ ̲в̲о̲з̲д̲е̲й̲с̲т̲в̲и̲я̲.̲…В том числе с использованием запрещенных международным правом методов – б̲а̲н̲а̲л̲ь̲н̲о̲г̲о̲ ̲п̲о̲д̲к̲у̲п̲а̲,̲ ̲п̲о̲д̲с̲т̲р̲е̲к̲а̲т̲е̲л̲ь̲с̲т̲в̲а̲,̲ ̲и̲с̲п̲о̲л̲ь̲з̲о̲в̲а̲н̲и̲я̲ ̲н̲а̲е̲м̲н̲и̲к̲о̲в̲,̲ ̲м̲а̲т̲е̲р̲и̲а̲л̲ь̲н̲о̲г̲о̲ ̲с̲т̲и̲м̲у̲л̲и̲р̲о̲в̲а̲н̲и̲я̲ ̲р̲а̲д̲и̲к̲а̲л̲ь̲н̲ы̲х̲ ̲о̲п̲п̲о̲з̲и̲ц̲и̲о̲н̲н̲ы̲х̲ ̲с̲и̲л̲, прибегающих к насильственным действиям, и тому подобных.»

Тобто генерал Герасімов в цій царині винайшов велосипед.

Ще 100 років тому російські шпигуни все це описали в перших методичках і підручниках для радянських спецслужб:

— «В одной из первых советских работ [о разведке], изданном в 1921 г. учебном пособии «Канва агентурной разведки», заместитель начальника отдела агентурной разведки Разведывательного управления Рабоче-Крестьянской Красной армии (РККА) Александр Иванович Кук подчеркивал: «К числу важнейших политических задач разведки относится оказание целенаправленного воздействия на население враждебного государства посредством прессы, пропаганды, распространения слухов, распространения определенных идей и взглядов, подрывающих веру во власти собственной страны.»

Ось така «доктрина гібридної війни Герасімова». Він просто поставив армію на службу спецслужбам і підвів під це теоретичну базу.

Журналісти, медіа, навіть військові експерти 15 років тому підхопили твори Герасіма і заворожено роздули це нещастя до генія військового мистецтва, а в реальності «новій гібридній військовій стратегії» від Герасімова сто лєт в обєд.

І сама практика потім показала, що перетворювати армію в підрозділ спецслужб для проведення ідеологічних диверсій — самовбивчий ідіотизм.

Коли 24 лютого 2022 року весь світ дивувався ідіотській стратегії Росії порішать війну з Україною силами спецназів, ось саме з тої доктрини і росли ноги цих планів.

З подачі Герасіма Путін поміняв саму структуру Генштабу.

Раніше у них головним управлінням Генштабу було оперативне — планувальники війни. А після Криму Путін «Главним управлєнієм Генштаба» зробив розвідку (ГРУ).

Було:

Головне Розвідувальне управління ГШ (ГРУ)

а стало:

Головне Управління ГШ (ГУ).

Організаційна зміна на перший погляд мало помітна зовнішньому спостерігачу, але в ній криється прихований принцип.

Оператори (планувальники, тобто мозок армії) стали підлгелими розвідці (очам).

Це вело до того, що розвідка стала планувати операції.

А коли в березні всі ці гостомельські десанти прогнозовано не впоралися, бо плани у розвідки зазвичай зводяться до «взять нахрапом», почалися величезні втрати, розгром, нервові закінчення почали сигналізувати в мозок про біль, і тут-то мозок прокинувся і запрацював. В кінці березня 2022 року вийшов начальник Головного Оперативного управління Генштабу ЗС РФ генерал Рудський (зрадник з Миколаєва) і взяв відповідальність на себе: оголосив жест доброй болі, вихід з Київщини і що СВО тепер скукожує свою грандіозність з захоплення всієї України до захоплення лише Донбасу. Довелося прокидатися, оголошувати мобілізацію, воювати в повну силу — так вони і воюють досі за освобождєніє Донбасса.

Все без виключення, про що 10 років тому мріяв Герасімов, не вдалося. Маячня про «мінімальний вплив збройних сил у війні» обернулася катастрофою для РФ, мільйонними втратами, санкціями для країни, ув’язанням армії у безкіненчній м’ясорубці, болючим ударам по тилам, і необхідністю починати повномасштабну війну, до якої в рашці не готувалися. Саме життя змусило Герасіма і російських генералів відкинути власну дурь про гібридне гадіння ворогу під двері і почати МАКСИМАЛЬНЕ використання збройних сил рф.

Та пупок розв’язався.

Не дивно, що генерал Залужний з розчаруванням казав колись: я прочитав все, що коли-небудь писав Герасімов про війну, і …чекав більшого.

——

Наші дні.

Воєнні експерти ворога ниють і з заздрістю зітхають, що в Україні дорога молодим. Керувати ЗСУ будуть не паркетні, а молоді практики. Мяснікі і садісти — але ж як хотілося б собі таких.

А ми побажаємо, щоб в рашці нічого не мінялося. Щоб путін отруїв всіх, хто зазіхає на його владу. Всі ці Z-блогери і фашисти за будь-яке криве слово проти нікчеми мають опинятися на бутилці. Щоб Герасім і далі звільняв і саджав всіх молодих генералів типу Попова, який дєрзнув крамолу — захищати інтереси солдат.

Путін з дідами перетворили цю недоцивілізацію на первісне суспільство, де фараон хоче правити до смерті і забрати з собою в гробницю золото, прикраси, слуг, коханок і навіть воїнів. Всі вони за його замислом мають воювати безкінечно, до останнього руского, без мети, без цілі для себе, але з користю для одного нього. Бо поки йде війна, він сидить на цій смердючій кучі.

Побажаємо йому нічого не міняти і обглодати росію до кісток.

А Драпатому удачно забити кілка у груди цій потворі.