Украина может потерять несколько областей из-за глубокого раскола в обществе. Такое предположение в интервью «Парламентской газете» сделал зампредседателя комитета Совфеда по международным делам Владимир Джабаров.
По его мнению, из состава страны могут выйти Одесса, Херсон, Николаев, Запорожье, которые в настоящее время «выжидают». Они могут последовать за регионами Юго-Востока, которые «даже слышать не хотят о возвращении в состав единой Украины», считает Джабаров.
Парламентарий отметил, что Россию очень тревожит ситуация, при которой президент Владимир Зеленский по факту не управляет страной, а определенные силы могут расшатать государственность. Он заявил, что Украина переживает очень опасный период.
lenta.ru
P.S. Кремль готується до атаки на Україну
Заступник глави адміністрації президента Росії Дмитро Козак здійснює таємничий візит до Берліна для консультацій з чиновниками, які є відповідальними за український напрямок. Представник Росії у Тристоронній контактній групі Борис Гризлов звинувачує українських учасників переговорів у тому, що вони встають на «небезпечний шлях своїх попередників» і називає «слугами війни»
Це — зовсім не збіг. Це підготовка до рішучої атаки на Україну і її керівництво напередодні економічної та соціальної кризи в країні.
Дмитро Козак діє по добре знайомому для себе сценарію. З одного боку, він демонструє конструктивність на переговорах з українською стороною — і навіть його партнери по перемовинах кажуть, що він є куди більш ефективним, ніж його попередник Владислав Сурков. Але, з іншого боку, ця конструктивність не допомагає саме тому, що українські учасники переговорів прагнуть йти «шляхом попередників». І не хочуть спілкуватися з представниками маріонеткових адміністрацій. Значить — «слуги війни».
Ми прекрасно знаємо, у чому насправді причина цього глухого кута. Вона у тому, що Путін і не збирається завершувати війну і домовлятися про будь-що із Зеленським. У тому, що Путіну потрібен не Донбас, а вся Україна.
Але у Козака — своя система доказів. Він буде запевняти, що проблема — у неефективності української держави, у засиллі олігархів, у впливі «екстремістів». Ймовірно, це саме те, про що він говорив у Берліні.
Не потрібно думати, що до нього не прислухаються. У Молдові ця система доказів спрацювала. Саме тому Козаку вдалося привести до влади проросійські сили на чолі з президентом Ігорем Додоном не просто за згодою, а за участю Сполучених Штатів і Європейського Союзу. Причому представники західних країн щиро не розуміли, що демократичні сили будуть вигнані з коаліційного уряду буквально за кілька тижнів.
Остаточне підпорядкування Молдови — шляхом виділення Додону російського кредиту, який підозріло нагадує «кредит Януковича» — поки що не відбулося саме тому, що вчасно схаменулися і на Заході, і у Кишиневі. Що цього підпорядкування не хочуть допустити і молдавські прихильники європейської інтеграції, і представники олігархічного табору, і західні дипломати. Але хто сказав, що Україні так пощастить?
Те, що зараз роблять Козак і Гризлов, є очевидним — вони демонструють неконструктивність української сторони. А навіщо? А щоб довести: завершити війну і домогтися стабільності в країні можна тільки шляхом встановлення над Україною спільного протекторату Кремля і Заходу. Умовної коаліції Зеленський-Медведчук, яка «знешкодить» як найбільш завзятих олігархів, так і «націоналістів». І дозволить відновити територіальну цілісність і мир.
У Кремлі можуть думати, що така коаліція здатна виявитися куди більш дешевим виходом, ніж велика війна, на яку сьогодні просто немає грошей. Але для України союз популістів і проросійських сил означатиме тотальну дестабілізацію і громадянську війну. Що теж на руку Путіну.
Втім, західні політики вже навчені гірким досвідом Молдови і можуть не клюнути на стару наживку Козака. Але він буде дуже старатися виловити рибу і у берлінському, і у паризькому і — що найголовніше — у вашингтонському ставках.
