Що хочеться сказати з приводу цих голожопих танців і їхнього «святкування».
Влада колаборантів і «какой разніци» святкує інше свято. Вони святкують перемогу своєї правди над нашою. Зеленський посилає Україні сигнал: всі, хто їздив у Москву і знімав там штани, тепер тут. Ось де ми! На вашому святому місці. Це не ми були мудаками. Це ви тепер — мудаки. А ми — переможці. І тепер ви всі разом з нами танцюєте з голою сракою у своє свято під російськомовні пісні. Ось де у нас тепер ваша Революція Гідності!
Все, що здається дебільним і нелогічним в такий день, насправді дуже логічне. Просто треба прийняти, що їхнє завдання від Путіна — опошлити все українське. Починаючи від прапору, по якому воно топчеться, і закінчуючи стриптизерками в стрінгах серед релігійних споруд, — таким і тільки таким має бути День Незалежності у державі, де йде війна. Тільки так ламають народ, який посмів на Майдані скинути олігархів і прислужників Кремля.
Тому він видає нагороди якимось артистам, але не вручив батькові покинутого ним морпіха, чию смерть він взяв на контроль і укатіл на відпочинок.Всі попередні роки вони розповідали нам про «пір во врємя чуми», бо дорогий парад, а самі прийшли до влади і влаштували дискотеку у храмі. Точно як діяли їхні дєди-комуняки.
Весь сьогоднішній день має символічно продемонструвати глум і перемогу зеватної ідеології і його фразу, що Україна — таки проститутка. Вова і посил не приховує: «Не плутайтеся в нас під ногами.»
Їхня мета — розколоти Україну на проросійську і на какую разніцу, а потім поділити між собою. А проукраїнську Україну оплювати і виштовахати в маргінес.
Та насправді, Україна — ось:
А їхній блядський цирк поїде закиданий помідорами.
Сьогодні треба згадати і вклонитися тим, хто не дивлячись на зраду, бореться за свою країну до кінця.
Тим, кого ця уйо*біщна влада кинула за грати, бо їм треба піаритися на розкритті злочинів.
На фото донька зрадженого Героя Журавля в той час, коли десь поруч стадо малороських недоумків на офіційному святкуванні Дня Незалежності виконувало вокальну композицію «Вєтрам голову надула лалала»
Сегодня мы видели два «Дня Незалежності» — один сделанный патриотами, а другой — Гидрантом и сотоварищи.
И все сразу ясно. И комментарии даже излишни, правда?
Я не буду комментить всю ту мразь, которая устроила блядство на Софиевской площади.
Я не буду комментить всю ту мразь, которая устроила блядство на Софиевской площади.
Я не буду комментить всю ту мразь, которая устроила блядство на Софиевской площади.
Я не буду комментить всю ту мразь, которая устроила блядство на Софиевской площади.
Ненавижу.
Навіть не віриться, що це одна і та ж країна. Один і той же день. Одне і теж свято…
Роман Доник:
Держава в смартфоні, День Незалежности в телевізорі.
Это все люди на официальном мероприятии посвященном Дню Независимости.
Нарідная поддержка. Нарідний президент. Доверие наріда и к наріду, фуле
Оксана Граб’юк «Під ноги стяг?»
Під ноги стяг…Народе, що з тобою?
Ти топчеш те, за що стоять сини.
За незалежність хтось стоїть горою,
А хтось ганьбить вкраїнські прапори.
За що стоять оті на териконах?
За що мами у чорних хустинах?
За що діди в Сибір ішли вагонами?
Щоб нині ви топтали рідний стяг???
Під ноги стяг… Де ще така зневага?
Народе мій, та що з тобою є???
Ой, як далеко твоя перемога,
Ой, як далеко незалежність ще…
Під ноги стяг…Сльоза і душать крики…
Моя країно, де ж твої сини?
Керують нині душі, що безликі,
Але не знають, чудять що вони…
Під ноги стяг…І слів не вистачає,
Моя рідненька, що ж за сон страшний?
Коли ж нарешті понад нашим краєм
Таке потрібне щастя заяснить?
І згине біль, круки повідлітають,
І прапор наш над нами забринить!
Бо поки стяг під ноги застеляють,
Не буде незалежності й на мить!
Karl Volokh:
Ну, звичайно, зараз ми всі почнемо обговорювати, як маленьке сц#кливе чм@ гавкає з підворітні на Турчинова і Порошенка «за втрату територій» і забудемо, як воно продало ворогу унікальну операцію спецслужб, (ще й спільну с американцями).
Мабуть, не такий уже й тупий цей Подоляк…
Когда тебя с Днем независимости поздравляют Оля Полякова и Верка Сердючка низкопробной попсой, да еще на русском языке, это воспринимается как пощечина. Особенно учитывая, что этот шабаш происходит под патронатом президента Украины.
Владимир Зеленский правит этой страной уже больше года, но так и не прочувствовал ни ее ценности, ни болевые точки, ни чаяния народа.
Поэтому что бы он ни делал, получается такой вот корпоратив. Который выглядит особенно цинично на фоне другого парада независимости – искалеченных бойцов и близких тех, кто погиб, защищая Украину. Они заплатили самую высокую цену за то, чтобы Украина оставалась суверенной. Но президент 95-квартала так этого и не понял.
Вчера президент-колхозник назвал 200 тыс протестующих «крысами».
Сегодня утром, в День Независимости, на полупустой площади Святой Софии под поп-музыку танцевали полуголые задницы, а президент-шут назвал нас с вами «теми-кто-путается-под-ногами».
Слава Богу, бурлеск от 95-го квартала закончился быстро, бадоевы и билыки получили свои сребреники, а Полшестого свалил в Кончу — наблюдать по телевизору, как столицу Украины заполняют те, кто «путаются под ногами.» Второй год подряд президент отмечает главный национальный праздник отдельно от народа.
Если в прошлом году «путающихся» было море, сегодня их был океан.
Если в прошлом году я увидел хребет Майдана, то в этом — хребет Украины. Который по-прежнему силён не только ментально, но и физически. И если будет нужно, распрямится в течение суток.
А сейчас? А сейчас результат демократии. Она бывает причудливой — но именно за неё, наряду со свободой, отданы жизни многих украинцев. Но результат даже ТАКОЙ демократии во сто крат лучше, чем мрачное болото совкового авторитаризма. А тем, кто надел на глаза шоры, следует помнить, что в его комплект входят узда и кнут.
Украинцы — мирные люди. И пока с академическим интересом рассматривают шоу зелёных голопузиков в оптический прицел. Не для того, чтобы стрелять, а для того, чтобы внимательно наблюдать. И чтобы ОНИ знали, что мы наблюдаем. Пока наблюдаем…
А потом было выступление Порошенко… И его слова о том, что президенту-шуту всегда комфортнее возле вагона Сердючки, чем возле танка.
Это лирическое отступление. Главным же стало то, что в своё время внесло «Фултонскую речь» Черчилля в историю, когда тот объявил открытую войну коммунизму. Так и Порох сегодня объявил открытую битву в Украине за… Украину.
И когда я смотрел утренние поющие трусы, под которые приплясывал на трибуне Зеленский, и выступление лидера нации украинской, а не малоросской — мне стало пофиг, что однажды кто-то пошёл и проголосовал за клоуна.
Сила духа.
Решимость.
Достоинство.
Они сегодня витали в воздухе. Только жаль, что украинцы включают их только тогда, когда становится совсем хреново.
Бросьте… Значит, суждено пройти и ЭТО.
Есть нация. Есть лидер. Есть воля. Остальное перемелется — останется мука.
Слава Україні! З незалежністю не жартують! Зі святом, Українці!
