Витік документів Пентагону: що буде з нашою ППО?

Далекий радіус

25 С-300 всіх моделей походження України і 3 польські.

Тут можлива помилка – у Польщі немає С-300, навіть експортних, нам постачали їх Словаччина та якісь балканські країни. Можливо, Польща оплачувала цей бенкет.

Втрати в нас були, наприклад, на півдні – першого ж дня в Каховці – або в Донецькій області.

Але є нюанс: у С-300 головне – це РПН (радіолокатор підсвічування та наведення). Доки живе він, дивізіон навіть урізаної чисельності з великими втратами може ефективно працювати. 421 ракета до них і витрата 180 на місяць.

3 С-200 від Польщі з невідомим статусом і невідомим числом ракет. Варшава підтримувала їх у робочому стані з великими труднощами – через брак запчастин і рідкого палива, але далекобійна потужна ракета добра для багатьох завдань.

3 українські С-300В – ті, що підняли з часів совка, інших немає. Із ЗІП до них туго, не думаю, що побачимо більше. 55 ракет до них, на місяць витрата 25 одиниць.

Patriot – немає систем, що досягли оперативної готовності на момент виходу, в постачаннях висять дві батареї та ракети.

SAMP/T – процес розгортання навесні 2023 року.

Середній радіус.

50 ЗРК «Бук» – незрозуміло, як рахували автори документа, можливо, пускові.

113 ракет і місячний ліміт 69. Плюс 100 ракет від постачань і 48 американських Aim-7 теж вшиті в цей розділ.

Тобто в нас тут доставка Британії, яка, можливо, скуповує ракети на ринку, і поєднання американських Aim-7 з «Буком» вже відбулося, значить, вони можуть продовжувати працювати західними засобами доставки, це хороша новина.

1 ЗРК Hawk і 5 у процесі постачання. Це важливі системи, їх багато на зберіганні, до них багато ракет, які модернізують – добре на перехідний період.

1 IRIS-T і 6 ракет, ліміт на місяць – 24. Постачання з Німеччини трьох комплексів у перспективі. Швеції тоді ще не було.

2 NASAMS і 4 в дорозі до ЗСУ. Канада і Норвегія ще не ухвалили рішення надавати ці комплекси.

Малий радіус

2 С-125 і 698 ракет до них – хороші запаси зі зберігання та невеликі місячні витрати, але це об’єктова ППО.

Spada – 1 батарея, 3 у процесі постачання.

Тактична ланка

67 ЗРК «Оса» та 24 ракети, місячна витрата – 20 штук. Велика війна сильно пошматувала їх.

ЗРК Avenger – на момент виходу документа 0 в операційній готовності, 12 на доставці. Багато на зберіганні у США, ми ще почуємо про них.

Crotale – 2 батареї, 27 ракет.

Мала зенітна артилерія і ПЗРК

85 Starstreak (47 у дорозі).

188 ПЗРК Stinger, на місяць ліміт на них – 25 штук.

ПЗРК «Грім» – 0, висить постачання 250 штук, ймовірно, попереді запаси витрачено протягом літніх боїв 2022-го.

20 «Гепардів» і 13800 снарядів. Ще 16 котячих на момент написання документа на тренуваннях у Німеччині. Витрати на місяць – під 200 штук снарядів.

Підіб’ємо підсумки.

Минуло 13 місяців досить активних бойових дій – вичерпання запасів є зрозумілим і логічним. Найбільше постраждала ППО тактичної ланки – ті самі «оси» – під час прориву на півдні, під час ударів по Гостомелю, ударів дронів-камікадзе, прильотів арти.

Попри те, що постачання від союзників закриють дірки, потреба на кількість створених бригад, штабів, нових частин, тилу, пересувних КШМ та евакуаційних машин є великою. Тому розгортання парасольки мобільної ланки потребує значних зусиль.

Витрата ракет мала призвести до вичерпання запасів пострадянських комплексів “Бук” і С-300 на момент зливу інформації. Але це при врахуванні тієї самої витрати крилатих ракет і частоти пусків «шахедів».

А вони різко впали, була навіть двотижнева пауза – ймовірно, перебої з відвантаженням з Ірану, проблеми з Х-22, які знімають зі зберігання, та іншим раритетом. Тому в нас фора, якщо вірити документу.

С-300, попри втрати, що світилися у відкритих джерелах, зберігають боєздатність. Завдяки постачанням з країн колишнього Варшавського пакту ми можемо мати навіть доступ до ЗІП для пошкоджених РЛС і експортних засобів доставки.

Але в перспективі вони, звісно, розстріляють запаси, а на ринку сотні ракет не дістанеш.

Замінити їх можна лише “патріотами” та SAMP/T.

Швидко не вдасться, програми “Вісла” та “Нарев” у Польщі із заміни “кубів” і С-200 – це понад 8 млрд доларів. А перші батареї з 8 ЗРК “Патріот” наберуть операційну готовність щонайшвидше до 2025-го – проблему почали вирішувати 2015 року.

У США є на зберіганні батареї “Патріот” PAC-2, причому багато, але як швидко їх піднімуть, зможуть навчити персонал та інтегрувати до нашої системи ППО – це питання.

Персонал першої батареї із січня навчався в США, завершив там програму і поїхав у ЄС на злагодження – 4 місяці і досі не на чергуванні.

Але чотири обіцяні батареї – це вже сила.

У таблиці немає сотень «голок» і «стріл» (1500 передали тільки німці, 160 – Чехія, 200 – Чорногорія) – навіть з огляду на стан вони ще повинні бути.

Немає «шилок» і «тунгусок» (є відео застосування ракет з них, і систем було добряче за сотню), хоча вказані «гепарди».

Немає 40 мм гармат, які нам передавали балтійські країни і Британія.

Немає “Стріл-10”, які нам передавала Чехія, у нас було їх чимало на озброєнні.

До речі, цілком можливе ширше застосування малої зенітної артилерії та мобільних груп з ПЗРК, що дозволило нам зберегти ліміти у ЗРК середнього та далекого діапазону.

Зараз росіяни втрачають на тиждень одну-три машини – гелікоптери і штурмовики. Навіть оглядаючись на пуски по БпЛА, не можна сказати про масове застосування «стінгерів», яких, за звітами США, нам відсипали на кілька річних виробництв. Тому дещо дивує ця графа.

Утім тут багато дивує. Цілком можливо, що це контрольований злив для інформаційного хаосу перед літньою кампанією.

Тих самих «стінгерів» тільки США передали 1600 одиниць, Німеччина – 500, Данія – 340, з країнами Балтії, з Італією і т.д. це число повинно бути добряче за 3000 штук. Просто немає такої кількості ворожих вильотів, на котрі реально було витрачати 270 пусків на місяць, хоча були витрати по КР.

Але таблиця показує те, що ми й так знали після невдалої для РФ кампанії стратегічних бомбардувань – ППО витримала і перший удар, і спроби придушення, і зимові нальоти десятків ракет у залпі.

Щоправда, тисячі кілометри кордону неможливо повністю прикрити ЗРК і мобільними групами – супротивник битиме бомбами, що планують, керованими Х-29, десь запускатиме некеровані ракети з кабрування.

Навіть отримавши літаки на кшталт F-16, неможливо тримати їх у повітрі 24/7 і швидко перехоплювати всі цілі – це буде важка праця із взаємодії, наведення, перехоплення, розосередження. Будуть втрати, які ми можемо закрити тільки західними постачаннями, а це бюджети і час на модернізацію бортів зі зберігання.

Тому так – у перспективі ми вистріляємо всі ракети, котрі дісталися нам від СРСР, або вони зігниють і потребуватимуть утилізації.

На момент переходу Hawk, IRIS-T, NASAMS будуть працювати із засад, наводячи сторонніми радарами, можливо, навіть РПН від С-300, потрібно буде більше працювати над децентралізацією, мережецентричністю, постами на пасивних РЛС та оптичними каналами.

Перехід на західні системи буде важким і дорогим, таким самим, яким він був у Польщі, Румунії. Але з допомогою партнерів ми зробимо це. Думаю, що план існує і його виконують.

Повільніше, ніж хотілося б нам, але швидше, ніж сподівався агресор.