В 2014 кремлівський бліцкриг на захід захлинувся. Вкрадений Крим і скривавлений Донбас були вкрай недостатніми для реставрації російської імперії і відновлення її величі в омріяних межах ХІХ сторіччя.
Негативна реакція Заходу через брутальні дії Кремля лише наростала. Спершу Захід всіляко заспокоював бунтівні сотні на Майдані, далі стримував від активних бойових дій на сході тисячі українських волонтерів і залишки регулярної української армії у протидії російській агресії. Переконавшись, що українці стоять на смерть і здаватися наміру не мають, неохоче, крізь зуби, почав допомагати.
Росія була змушена відступити. Відступ вилився у її виключення з усіх цивілізованих клубів і таємних урядів, попадання у васальну залежність від Китаю.
В 2019 відбулася чергова атака на Україну. Зеленський, через свою безнадійну тупість однаково нервує українців, Кремль і Захід. Але єдине, що він робить блискуче на завдання Кремля — сіє зневіру, безнадію і хаос.
Для України погано те, що в часи Зеленського весь державний апарат і армія стали повністю демотивовані. Постійні циклічні атаки на військових, волонтерів, патріотів і реформаторів призводять до того, що вони масово покидають державну службу і просто нічого не хочуть робити для держави. Бо оббрешуть, витруть ноги і ще й посадять.
Коли країна втрачає мету — вона втрачає себе і розповзається на тисячі шматочків.
Зеленський жив, живе і буде діяти в інтересах Москви, бо це його суть. Саме тому, напередодні візиту Блінкена буде знищуватися Нафтогаз і під час тет-а-тет питання Північного потоку — 2 навіть не звучатиме, як і під час нормандського формату в Парижі «забудуть» про Крим. Адже це важливі питання для Путіна, а Путіна Зеленський, як колись Трамп, дратувати точно не хоче. І, якщо Путін захоче, Зеленський докладе всіх зусиль, щоби стратегічна лінія зв’язку між Києвом і Вашингтоном мовчала.
Саме тому, абсолютно невипадково напередодні можливого візиту Зеленського у Вашингтон, вистрілює новий напрям Банкової «на Китай!».
Зеленський абсолютно свідомо останні місяці нагнітає істерію: «які реформи? Дайте нам НАТО і ЄС! До чого тут вимоги і домовленості, ви нам винні». Свідомо, щоб потім розвести руками і пояснити українцям: «це не я винуватий, що нас не беруть, це Захід нас не хоче». За задумом Кремля, така демотивація і зневіра повинна охопити широкий загал і тоді буде легше повернутися до пан-російського проекту в Центрально-Східній Європі.
Саме цю фатальну історію для Януковича вони намагалися протягнути у 2013. Це коштувало нам багатьох жертв, але ми вистояли.
Декілька тижнів тому у Женеві Байден наполегливо пояснював Путіну: «заспокойтеся, поводьте себе пристойно і ми готові ставитися до Росії адекватно. Інакше остаточно перетворитеся на васала Пекіну. Для нас ворог не Росія, а Китай».
Що вирішив Путін — це його проблема. А от що робить Зеленський — це проблема наша. Продовжуючи руйнацію всіх без виключення державних інститутів, заганяючи державу у борги, він починає вкрай небезпечну гру з Китаєм і розриває стосунки з Заходом. За підтримки і благословення Москви, безумовно.
Ця схема Великих Комбінаторів зазнає такого ж краху, як у 2013.
Єдине, щоб вийти з болота, в яке ми потрапили під голос Пустоти, нам доведеться витратити знову масу зусиль, часу і крові.
