На цьому тижні Володимир Зеленський проінспектував передові позиції українських військових на адмінмежі з окупованим Кримом. Попри заяви про відвід російських військ, наголосив президент, ЗСУ мають бути готові до того, що в будь-який момент підрозділи армії РФ можуть повернутись до українських кордонів.
Раніше саме вторгнення з боку окупованого півострова розвідка називала одним із найбільш імовірних сценаріїв російської агресії. «Донбас.Реалії» побували на півдні Херсонської області, куди в 2014 році вже заходили російські військові, побачили, що зараз відбувається на Північно-Кримському каналі і зустрілися з військовим підрозділом, який створили саме для посилення української оборони на морському узбережжі.
Після активізації російської армії на українських кордонах у Головному управлінні розвідки Міноборони озвучили три можливі варіанти дій з боку РФ. Один із них – військова операція зі захоплення частини територій південних областей України. Ціль наступу – вирішення проблеми з водопостачанням окупованого Криму.
У травні Північно-Кримський канал уже заповнений до країв. У цьому році фермерам у Херсонській області планують подати 600 мільйонів кубометрів води. До окупації Криму ця цифра була майже в 4 рази більшою, адже саме півострів був головним споживачем дніпровської води.
«Його функція – зрошення сільськогосподарське, обводнення тих територій, які в Криму геть без води і також забезпечення комунальних потреб. Ми забезпечували водою і Керч, і Сімферополь брав воду з нашого каналу, і Феодосія», – розповідає начальниця відділу водокористування Північно-Кримського каналу Наталія Тарапун.
Навесні 2014 – відразу після анексії півострова Росією – Україна припинила подачу води в Крим. Канал заблокували неподалік від адмінмежі. Водопостачання обіцяють відновити тільки після деокупації.
Роки без води помітно вплинули на стан каналу за дамбою. Дно розтріскалось, русло поросло чагарниками і деревами, які ще більше його руйнують.
Про побудову дамби, на яку вже витратили 35 мільйонів гривень, і яка повинна була остаточно перекрити доступ води на окупований півострів, повідомили ще в 2017 році. Але насправді об’єкт досі не закінчений, а значить виконувати свою функцію не може.
«Витримає вона воду, не витримає – це повинні провести її обслідування і дати заключення. Ось, бачите, з цієї сторони йде розмив. Дощі йдуть, вони розмивається. Ця сторона ніяк не закріплена – це раз. Немає важелів управління затворами, немає електрики на ній», – пояснює Наталя Тарапун.
За таких умов єдиним бар’єром на шляху дніпровської води залишається тимчасовий насип, що розташований на 16 кілометрів вище за течією каналу. Його за власні кошти звели ще в 2014-му херсонські фермери. Побудований він із мішків із піском і скільки ще простоїть – невідомо. Вже зараз тут помітні руйнування. В кількох місцях вода протікає крізь споруду.
Від каналу їдемо ще ближче до адмінмежі з Кримом. Ось, на горизонті видніється завод «Кримський титан», розташований на анексованій території. Тут, на півдні Херсонської області не зі слів знають, що таке російське вторгнення. У березні 2014 року сюди вже заходили військові РФ.
Ми відвідали село Першокостянтинівка, що в Чаплинському районі Херсонської області. Це останній населений пункт перед півостровом Ад. Нічого потойбічного там немає, з кримськотатарської «ада» означає острів, – та місце все ж дуже непросте. Справа в тому, що під час окупації Криму частину цієї території на адмінмежі зайняли російські військові. Вони пробули на Аду до грудня 2014. Зараз там передові українські позиції, і територія ця закрита.
У Першокостянтинівці добре пам’ятають події весни 2014 року. За словами місцевих, російські солдати заходили навіть на територію села, щоправда, зовсім ненадовго.
«Вони зайшли на он ту вулицю. Там вони стали з БТРом. Ну, люди, звісно, вийшли, почали казати – що ж це таке? Ми навіть самі не зрозуміли, що воно було. Ми нагнали, накричали на них, – вони розвернулися БТРом і виїхали туди на пагорб, де зараз наші хлопці стоять на позиціях. Вони туди виїхали, побули там і через дні три пропали, і вже окопалися по той бік», – пригадує мешканець села Ігор.
Будинок Олени Володимирівни розташований найближче до позицій військових. Зараз, каже, ніякої активності з боку сусідів не помічає.
«Ми тут близько і не чуємо, а в мене син плаває, каже: у вас там війна. Кажу – та я не бачу війни. Раніше БТРи, танки їздили. Тепер ніхто. Ну, так – солдати пройдуть туди-сюди, в магазині скупляться та й усе», – говорить жінка.
Та попри тишу в селі, жителі Першокостянтинівки все ж раді, що тепер між ними і росіянами стоять ще й українські бійці.
«Якби не вони, ми б тут спокійно не жили. Вони там живуть у грязі, у них такі умови… А ми тут у хатах спимо, в теплому – добре. А їм там погано, але завдяки їм, ми тут добре живемо», – вважає мешканка Першокостянтинівки Людмила.
Загалом у березні 2014-го російські військові зайняли позиції в трьох точках на півдні Херсонської області. На Арабатській стрілці в районі села Стрілкове, на Чонгарському півострові, а також на півострові Ад. Десант висадився з військових вертольотів. Потім до позицій також підтягнули бронетранспортери. Зі зайнятих рубежів російські військові пішли тільки через 10 місяців.
Та як тепер може виглядати операція російських військових, якщо ціль – відновити подачу води до Криму з материка?
«На мій погляд, це буде комбінація першого, другого і третього. Мається на увазі: прямого прориву через так звані кримські перешийки. До речі, їх не лише ті два, що у всіх на слуху – їх значно більше. Відповідне вертикальне охоплення з використанням повітряного десанту, і можливе використання якихось елементів висадки з моря морських десантів, зокрема, в наших чорноморських портах», – пояснює колишній командувач десантно-штурмових військ Михайло Забродський.
Північно-Кримський канал починається з Каховського водосховища. Саме в районі населених пунктів Нова Каховка та Таврійськ дніпровська вода потрапляє в русло. Загальна протяжність споруди 402 кілометри, з яких понад сто проходять територією Херсонської області.
«Їх у першу чергу цікавить Нова Каховка, де якраз є всі ці установи і всі населені пункти, які йдуть уздовж каналу. Де є наші насосні і компресорні станції, які якраз дозволяють здійснити перекидання води», – зазначає ексзаступник командувача Сил спеціальних операцій ЗСУ Сергій Кривонос.
У квітні в Херсонській області відбулися навчання територіальної оборони, серед завдань якої якраз охорона об’єктів критичної інфраструктури. У керівництві області заявили про плани створити вісім підрозділів загальною чисельністю – 4 000 осіб. Водночас, як розповів кореспондент херсонської газети «Новий день» Олег Батурін, ефективність таких дій поки викликає сумніви.
«Викликає запитання, яким чином проводяться ті (збори – ред.) загонів тероборони. Як набираються туди люди, оскільки частина людей, які брали участь в тих заходах на території нашої області, деякі з цих людей були раніше відверто проросійських настроїв, вони не приховували цих настроїв. І їхні дії викликають запитання. І те, що влада їх залучає до тероборони, це, можливо, з одного боку добре – таке перевиховання, але я не знаю наскільки це можливо», – говорить Батурін.
В середині квітня в Крим прибули десантні катери Каспійської флотилії. Також, після навчань, тут вирішили залишити два великі десантні кораблі Північного флоту Росії. Паралельно, російські військові на півострові відпрацьовували десантування на узбережжя супротивника з моря і повітря. І хоч після раптової перевірки підрозділи РФ почали відводити з Криму, українські військові впевнені – втрачати пильність не можна.
«Якщо ви уважно дивитеся і аналізуєте їхні попередні навчання протягом останніх 10 років, ви побачите, що всі їхні навчання якраз і були націлені на спроможність швидкого перекидання сил і засобів Російської Федерації до наших кордонів, у тому числі і до Криму. Тому вони знають чітко свій маневр і спроможні достатньо швидко його робити», – переконаний Кривонос.
Зі свого боку, українське командування також активно готувалося до можливого загострення. Військові на адмінмежі з Кримом зміцнювали позиції. Щоб перешкодити десанту, сапери відпрацьовували мінування узбережжя Чорного і Азовського морів. До російського наступу готувалися танкові й артилерійські підрозділи. До навчань на півдні залучили навіть тактичні ракетні комплекси «Точка-У».
«Якщо йти суходолом із боку Криму, то кожен міст, кожну ділянку вони змушені будуть вигризати, і вигризати за рахунок власних втрат. Тому що українська армія мотивована, зла, захищає свою територію і так просто воно не буде, як би вони хотіли: парадним кроком захоплення українських територій не здійсниться ніколи», – підсумовує ексзаступник командувача Сил спеціальних операцій ЗСУ.
Насправді, зміцнювати оборону на випадок російського вторгнення з Криму Україна почала ще задовго до весняного загострення. Один із районів, який вирішили посилити в першу чергу – приморське місто Скадовськ.
Місцеві пляжі поки тільки готуються приймати відпочивальників. Але російська активність на кордонах у цьому році може внести серйозні корективи в туристичний сезон. Від Скадовська до окупованого Криму всього 40 кілометрів. Для того, щоб подолати цю дистанцію по воді, військовим достатньо однієї години.
У 2019-му тут був створений 140-й окремий розвідувальний батальйон морської піхоти. Підрозділ розміщений і працює найближче до росіян. Між військовими двох країн – лише акваторія Чорного моря.
«Була необхідність у контролі Чорноморсько-Азовського узбережжя. І район, який був визначений для дислокації підрозділу, має дуже важливий напрямок. І безпека в цьому районі відіграє дуже важливу роль у стримуванні агресії противника. Скадовськ може бути, на мою думку, як основний центр заходу Російської Федерації з моря. Маючи фарватер на Скадовський порт і надіючись отримати перевагу, його можуть використовувати для подальшого розвитку подій на території України», – пояснює командир батальйону Володимир Семків.
Упродовж тривалого часу місцева влада не передавала військовим територію для розміщення бази, але тепер, кажуть, бюрократія позаду, і бійці можуть зосередитися на своїх безпосередніх завданнях.
«Насамперед, у нас іде небезпека ДРГ противника, які можуть висадитися саме на цій ділянці узбережжя Чорного моря та проводити свої диверсійні дії. Наша задача – це, в першу чергу, пошук, виявлення та знищення», – розповідає боєць підрозділу з позивним «Сич».
На очах журналістів підрозділ морської піхоти висувається на узбережжя для пошуку розвідувально-диверсійної групи супротивника. Поки, щоправда, це лише тренування, але новини останніх тижнів підтверджують – тут треба бути готовим, що на зміну навчальній тривозі в будь-який момент може прийти бойова.
«Якщо почнеться повномасштабна війна, то я буду радий першим зустріти цих загарбників і стримувати до підходу наших основних сил. Всі бачать, як там знімають на відео оці постійні потоки військової техніки. Я до цього відношусь дуже спокійно. Якщо вони захочуть щось зробити, то я завжди готовий їх зустріти», – говорить морський піхотинець з позивним «Сич».
Ще один важливий елемент оборони українського узбережжя – ракетний комплекс «Нептун», що здатен вражати кораблі супротивника на відстані до двісті вісімдесяти кілометрів. Контракт на його виготовлення підписали наприкінці минулого року, але до війська перший дивізіон зможе надійти не раніше ніж у 2022-му.
Оперативне командування «Південь»
P.S. Ракетні загрози з РФ, перші цілі в Україні
