Ворог прийшов. Насправді не раптово – саме в такому вигляді ми його очікували. Не будемо перелічувати відомі новини, лише зазначимо: Путін обрав розвідку боєм і активне тестування оборонних можливостей України. Точкові удари по об’єктах військової інфраструктури – це активне тестування оборонних можливостей і реакцій України. Так само, як і вогневі атаки безпосередньо по українських підрозділах.
Мусимо також визнати новину: Кремль перезавантажився – у сенсі вибору та використання методів і засобів. Серед іншого, додалася активізація та посилення воєнного важеля, який раніше не був основним.
Які наші дії були адекватними ситуації? Спробуємо визначитися, що буде найбільш актуальним у цей момент.
Яку війну маємо в цей момент?
Інформаційно-психологічні операції російської війни
Інформаційно-психологічні операції (ІПсО) нині на першому плані – вони займають близько 90% усіх дій Росії. При цьому, як і раніше, в активних ІПсО бере участь безпосередньо Путін. Він робить це майже безперервно, розпочавши активність з 2008 року, зокрема, під час Бухарестського саміту, коли він офіційно говорив про територіальні претензії до України. Нині Путін озвучує ультиматуми та власні лінгвістичні заготовки – усе те, що повинно лякати, пригнічувати, викликати тривогу та панічні настрої.
Активізація ІПсО розпочалася наприкінці 2021 року та досягла піку в момент вторгнення – потужними фейками про атаки «з усіх сторін» і про «взяття» різних міст. Серед іншого, варто не забувати: Кремль має не так багато ресурсів для ведення великої війни, як здається тоді, коли ми бачимо або чуємо вибух.
Серед очікуваних заходів ворога в найближчі години та дні будуть намагання вимкнути електроенергію, зруйнувати інтернет, позбавити населення зв’язку, можливості користуватися банківськими системами, отримувати інформацію. Мета таких сценаріїв – тривога та шок. Тож варто не втрачати спокій, бо саме це є бажаним результатом, якого прагне Путін.
За таких умов слід об’єднуватися в групи (родичі, друзі, знайомі), зосереджуватися на спільних діях, за змогою мати при собі зброю. Серед іншого, не виключені прояви мародерства та бандитизму, які завжди супроводжують бойові дії. Крім того, під прояви мародерства можуть бути замасковані й дії спецгруп, диверсійно-розвідувальних груп противника (вони можуть бути й у цивільному одязі). Тож варто зберігати спокій, але зброю тримати напоготові.
Власне військова операція
Наразі маємо ситуацію, коли військова операція Росії на цьому етапі війни виходить на перший план. Слід наголосити, що це війна третього покоління – із фронтальними атаками, хай навіть з багатьох напрямків. При цьому варто усвідомлювати, що Кремль жадає саме успішного бліцкригу. І якщо застрягне в Україні більш ніж на тиждень, режиму Путіна може прийти кінець.
Отже, на цей час для майбутнього Української держави головне витримати перший удар ворога і не піддатися панічним настроям.
Наявні та майбутні повітряні (артилерійські, ракетні) удари по військових об’єктах і скупченню військової техніки мають подвійну функцію – вивести з ладу управління військами й озброєнням, намацати слабкі місця військового управління, але ще більше – посіяти хаос і паніку серед населення України. Події біля острова Зміїний – класичний варіант залякування та одночасного тестування потужності опору.
Слід розуміти, що Путіну потрібне населення як людський ресурс для імперії, про яку він мріє. Тож цивільним людям не буде заподіяна шкода, крім випадкових і помилкових дій російських військ, зокрема, розрахунків конкретних бойових систем. Або ж окремі атаки на цивільних можуть бути з боку диверсійно-розвідувальних груп, агентів Кремля з тією самою метою – спровокувати паніку. Саме такий випадок, скоріш за все, був в Умані.
Головне: рішення Путіна йти на Україну може і повинно бути зруйноване – стійкістю, здатністю захищатися та спокійною, позбавленою паніки поведінкою.
Ключовими для майбутнього Української держави будуть перші три дні – саме вдала відсіч першого удару здатна змінити перебіг подій. Ба більше, країни НАТО, які пильно слідкують, у разі стійкості українських сил оборони точно діятимуть рішуче, у тому числі будуть готові надати необхідні нам потужні артилерійські системи та засоби ППО.
Дуже важливим буде питання постійного, безперервного зв’язку суспільства з армією – конче необхідно забезпечити сили оборони психологічною підтримкою, а з іншого боку – широко та оперативно транслювати будь-який, навіть невеликий успіх армійців. Як факт відбиття Щастя – із заподіянням відчутного ураження противнику.
Нині багато хто вже говорить про позиційний успіх ЗСУ та відбиття першої атаки ворога. Водночас справді потужні ще, скоріш за все, попереду. Пам’ятаємо, що Путін звик діяти покроково: атакував – вивчив реакцію світу – пішов далі та глибше.
Висока вірогідність, що серед вагомих заходів ворога найближчим часом будуть кібератаки, терористичні акти та провокації на кордонах. Можливе знеструмлення, руйнування інтернет-мереж, позбавлення зв’язку. Звісно, в разі таких сценаріїв не варто втрачати спокій – тривога і шок є саме тим результатом, якого прагне Путін.
На жаль, у січні 2022 року влада не дослухалася до рекомендацій ЦДАКР про активну індивідуальну роботу з найдосвідченішими представниками резерву. Тож саме на цій ділянці потрібно надолужувати втрачене. Нині ключова рекомендація для військово-політичного керівництва полягає в негайному масштабному розгортанні роботи з резервом першої і другої черги та в посиленні других ешелонів оборони.
Зрозуміло, що першочерговим завданням залучення резерву буде доукомплектування бойових бригад – вони в середньому укомплектовані на 70-75%. Також необхідно терміново доформувати підрозділи Сил територіальної оборони та мобілізувати їх до бойових дій відпрацюванням бойової злагодженості. Не зайвим буде надати максимальні, виключні можливості отримати озброєння патріотично налаштованим громадянам України – в межах чітко контрольованих формувань ТрО. Йдеться, зокрема, про сегментування підрозділів ТрО – їхній склад дуже різний, від мисливців до досвідчених спецпризначенців. Тож доцільно формувати різні групи з дещо відмінними функціями і відпрацьовувати бойову злагодженість, синхронність і автономність дій.
Президент Зеленський вже заявив про розірвання дипломатичних відносин, і це правильний крок – попри майбутні ускладнення для вирішення робочих питання громадян двох країн. Далі вартувало б переконати західний світ, що необхідні жорсткі санкції щодо Путіна та його найближчого оточення, включно із фінансистами режиму. Це шлях до рішучого створення міжнародної антипутінської коаліції. З відповідною ініціативою має виступити Україна, і це має створювати передумови для визнання в майбутньому Путіна міжнародним злочинцем.
Перша атака РФ продемонструвала, що ворог має справу з підготовленими силами оборони, значною кількістю мотивованого населення, яке не схильне до паніки та істерії. Щит від варварської орди побудувати можна – якщо діяти разом, злагоджено й активно. Триматися – це шлях до перемоги. Тим більше, що й для режиму Путіна наступає момент істини, критичний час, який визначить, зможе він вижити чи ні.
Валентин Бадрак, директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння
