Volodymyr Omelyan
P.S. Те, що Генерального інспектора Міністерства оборони США Роберта Сторча призначено головним контролером допомоги, що надходить в Україну, насправді, хороша новина з усіх поглядів. Найперше, нашим мародерам буде значно важче красти. Чи все нормально з використанням чисто військової допомоги, вже перевіряли кілька інспекцій, а не лише швидкий аудит.
У Сторча дещо ширша місія. Він не має перевіряти дурні заяви різних неадекватних «експертів», ніби надана нам зброя виринає десь у талібів, іранців чи хамасівців. Це спростовано і нема ні в нас, ні в США підстав сумніватися у висновках попередніх перевірок. Роберт Сторч, найперше, вміє рахувати гроші. Оскільки укрсучвлада не дбала про підготовку до війни й досі блокувала перехід економіки на воєнні рейки, то саме зарубіжні поставки озброєнь компенсують недопрацювання нашого військового бюджету.
Так, нашим бійцям платню платять не з американського, а з нашого бюджету. Але війна — це весь спектр витрат. І той, хто покриває більшу їх частину, має право знати, на що ви тратите свою частку, недостачу якої він заміщає. Тому й пішов поголос, що саме Дана Ярова має завідувати воєнними закупівлями в МО, від чого аж збісилися шавки Банкової. Отже, перший пункт, що пан Сторч може змусити нашу владу менше красти. А я вже стверджував — у чесність нового міністра не вірю взагалі.
Але є й друга дуже важлива складова. Ті ж самі республіканці, які наполягли на тому, щоб Генеральний інспектор працював безпосередньо в Києві й контролював геть усе, не є в своїй більшості противниками України та допомоги нам. Просто, вони, як, до речі, й демократи, знають ціну цій зеленій владі й абсолютно їй не вірять. А свому інспектору вірять.
Так, високопоставлений член комітету зі збройних сил сенатор-республіканець Роджер Вікер, як і ряд його колег, не лише привітав це призначення, але й запевнив, що це може забезпечити підтримку конгресом виділення нового пакету фінансування для України. І таке ставлення має шанс закріпитися й на випадок перемоги когось із республіканців на президентських виборах — там Зеленських, які не знають своєї Конституції, не обирають, а навіть на сваволю президента завжди є противаги, в тому числі й у власній партії. А я згадав фразу Рональда Рейгана в 1988 році, коли він приїздив до москви: «Довєряй, но провєряй!
Тож, призначення ще одного ревізора убиває зразу двох зайців: зеленого корупціонера, який мріє й далі мародерити на війні, й рашистську пропаганду, яка прагне переконати США, що в нас усе розкрадають.
