«Велика Британія почала готуватися до Другої світової війни щонайменше за рік до її фактичного початку. Причому займалися не лише армією та озброєнням, а й тилом. Ще з 1938 року британців почали навчати, як поводитися під час повітряних нальотів та газових атак. У Лондоні станції першого та одного з найбільших у світі метро облаштовували під бомбосховища.
Першого вересня 1939 року Гітлер вторгся до Польщі, розпочавши Другу світову. Цього ж дня у Британії запустили плани щодо тилу, хоча офіційно країна оголосила війну Німеччині через два дні, 3 вересня.
Щоб не допустити голоду, британський уряд створив Міністерство продовольства, яке у найкоротші терміни розробило план нормування продуктів.
З 1 вересня 1939 року стартувала ще одна масова кампанія — з евакуації.
Культурні установи закрили, а витвори мистецтва евакуювали. Колекцію Національної галереї розкидали по різних місцях в усій країні, навіть по будинках і замках у Північному Уельсі.
Наймасовішою стала кампанія з евакуації населення. З 1 по 3 вересня з міст до сільської глибинки евакуювали близько 1,5 мільйона людей — вагітних жінок, матерів з немовлятами, людей з інвалідністю та понад 800 тисяч школярів, яких супроводжувала ціла армія вчителів та вихователів.
У перші вісім місяців війни якихось активних бойових дій на Західному фронті майже не було. В історію цей період увійшов під назвою «фальшива або дивна війна». Британці не розуміли, чому їм постійно потрібно носити з собою протигази, бігати до бомбосховищ, купувати продукти за картками, ходити темними вулицями та й взагалі відмовляти собі практично в усіх задоволеннях, якщо нічого не відбувається.
У відповідь на це уряд запускає соціальну рекламу про те, що евакуація необхідна.
В уряді зрозуміли, що настав час соціальних реформ. Уже з 1942 року уряд почав розробляти концепцію «нової британської держави загального добробуту». Реформи вдалися — освіта, медицина та житло стали доступними для всіх, виплати з безробіття, допомоги з хвороби та пенсії зробили універсальними, запровадили нові пільги та виплати для материнства»
Вы думаете, я не понимаю, что перебор и читать каждый божий день эту мою брызжущую желчь уже просто невозможно? Да отлично понимаю. Сам все это ни писать, ни видеть уже не могу. Но что ж делать, если человек каждый божий день несет такую е*банину, что в итоге доходит до международного скандала с участим Президента США?
Не могу молчать…
Вы ж осознаете, что никакого «потом» не будет, и никто никого ни о чем не спросит? Ни о Мариуполе, ни о Чонгаре, ни об эвакуации с «Нептунами». Потому, что будет вообще не до этого. Потому, что страна будет настолько уставшая, что никому ничего ворошить уже не захочется. Переломили, протащили это все через себя — и все. Не вспоминать, не знать, не слышать больше. Потому, что вообще будет несколько Украин — воевавшая, столичная, прифронтовая, тыловая, эвакуационная. И они не будут понимать друг друга.
Вы ж осознаете, что у Украины вообще есть два года на войну — до следующих американских выборов — если вообще не до осенних выборов в Конгресс — которые совершенно точно пройдут уже не под эгидой помощи Украине, а под эгидой «у нас своих проблем хватает, не до фига ли по сорок миллиардов туда-сюда разбрасывать»?
А уровень стратегического планирования и вообще управления страной вы вполне можете осознать на этом замечательном примере. Сравнив ситуацию с Британией 1939. Массовая эвакуация населения — особенно подчеркну этот момент — началась первого сентября тридцать девятого года, когда Гитлер напал на Польшу — на Польшу, даже еще не думая воевать с Британией!!
Вы ж понимаете, что следующим Президентом Украины будет снова Бубочка, и такой уровень понимания ситуации ждет страну еще на семь лет?
Вы ж понимаете, что Путин обучаемый, и его пушечное мясо, хоть и пушечное — но они винтики в той машине уничтожения, которая пока работает на ура?
И за семь лет она научится работать еще лучше и применять пушечные винтики еще эффективнее?
Байден нас войной лякает, поедем на майские праздники на шашлыки…
Панику англичане развели с массовой компанией эвакуации.
Вот идиот-то этот Черчиль.
То ли дело Боневтик.
