ХХІ століття в Росії завершилося, не розпочавшись, в 2000 році, з арешту олігарха Володимира Гусинського і знищення його телеканалу НТВ.
Путінський соратник Володимир Лесин, який через роки за загадкових обставин помре в американській столиці, приніс Гусинському документи про відмову від власності на телеканал прямо до тюремної камери
Я не був прихильником діяльності Володимира Гусинського і не співпрацював з його медіа-холдингом. Але я прекрасно розумів, що справа зовсім не в Гусинському і не в його конфлікті з «Газпромом» — кредитором і майбутнім власником телеканалу. Справа в бажанні влади встановити повний і тотальний контроль над російськими медіа — щоб режиму не міг перешкодити жоден олігарх і жоден журналіст.
Путіну все це вдалося. Встановити контроль над медіа, які дозволяли собі критику влади. Спровокувати конфлікти в журналістському середовищі. Перетворити журналістику на обслугу і декорацію.
Росіяни за це дорого поплатилися і ще поплатяться — десятиліття авторитаризму і безвиході обов’язково призведуть до кризи держави, суспільної деградації, краху.
Але поплатилися не тільки росіяни. Поплатилися і українці. Люди, які 2000 року нічого не знали про конфлікт навколо російського телеканалу, сьогодні виявилися в могилах, втратили здоров’я, житло і життєву перспективу саме тому, що чекістська російська влада позбавила російське суспільство залишків здорового глузду, об’єктивної інформації, можливості конкуренції.
І це — не кінець, а тільки початок українських страждань. Тому що коли до тиску з боку сусіднього авторитарного режиму додаються спроби побудувати сумну карикатуру на путінізм, розраховувати нема на що. Тому що коли втрачаєш розуміння про реальну ситуацію у власній країні, твоя дистанція до власного життєвого краху виявляється набагато коротшою, ніж може здатися прихильнику гумористичних шоу і телесеріалу про нелегку долю «слуги народу».
Ми прекрасно розуміємо, що справа не в Макеєнку і не в «Прямому» — як би хто не ставився до телеканала і його власника. Коли наступного дня після парламентських слухань про свободу слова влада діє таким чином, так це ніякий не обшук, а сигнал.
Сигнал того, що ХХІ століття в Україні завершується і починається радянське середньовіччя. Що люди, які прийшли до влади в нашій країні завдяки катастрофічним для України підсумкам президентських і парламентських виборів 2019 року, серйозно налаштовані на створення в країні репліки путінського режиму в версії «95 кварталу». Іншої моделі вони просто не розуміють, інакше не вміють. Критики не сприймають. А значить, повинні зачистити медіа-простір до російського «блиску».
Єдине, що може ще врятувати Україну — так це те, що кинутися в обійми Путіна новий президент не може і нафти з газом у нього теж немає. А значить — час українського «путінізіму» буде не довгим.
Важливо тільки, щоб руїни влади не стали в чергового разу руїнами української економіки і української державності. Можливість цього зараз є дуже великою.
