Запровадження цих санкцій має потужну підтримку обох американських партій (bipartisan) як у Сенаті, так і у Палаті представників (bicameral). “А тим часом в Балтійському морі складні погодні умови».
Санкції, які зупинять роботи з будівництва обхідного газопроводу “Північний потік-2”, включені до законопроекту про оборонний бюджет США, йдеться у повідомленні НАК “Нафтогаз України” у Facebook, повідомляє УНІАН:
“Санкції, які зупинять роботи з будівництва “Північного потоку-2”, таки включені до законопроекту, яким приймається оборонний бюджет США. Очікуємо, що проект буде проголосований в обох палатах американського парламенту і підписаний президентом Трампом до початку Різдвяних свят”, – йдеться в повідомленні.
За інформацією прес-служби, запровадження цих санкцій має потужну підтримку обох партій (bipartisan) як у Сенаті, так і в Палаті представників (bicameral). “А тим часом в Балтійському морі складні погодні умови. Ну тому що зима, а що ж”, – зазначили в “Нафтогазі”.
Нагадаємо, що проектом «Північний потік-2» передбачено будівництво та робота двох ниток газопроводу загальною потужністю 55 мільярдів кубометрів газу на рік від узбережжя Росії через Балтійське море до Німеччини. Новий трубопровід в обхід України планувалося завершити до кінця 2019 року. Наприкінці березня — початку квітня 2018 року компанія Nord Stream 2 (оператор проекту будівництва газопроводу «Північний потік-2») отримала дозвіл на будівництво газопроводу від Німеччини та Фінляндії, а в червні — від Швеції.
Наприкінці жовтня цього року Данське енергетичне агентство видало дозвіл на будівництво газопроводу «Північний потік-2» на континентальному шельфі на південний схід від Борнхольма (острів в Данії) довжиною 147 кілометрів. Засновником компанії Nord Stream 2 AG є «Газпром». Фінансування проекту ведуть європейські компанії — французька Engie, австрійська OMV, британсько-нідерландська Shell, німецькі Uniper та Wintershall. Україна виступає проти будівництва «Північного потоку-2».
P.S.
Не буду приховувати, спочатку я не був в захваті від перспективи обговорення питань тразиту газу та виконання рішення Стокгольмського арбітражу у Нормандському форматі.
У нас є тристоронній формат разом з Єврокомісією спеціально для обговорення питань транзиту газу.
А рішення Стокгольмського арбітражу є остаточним і обов’язковим для виконання, це записано у контракті, який підписав Газпром у присутності Путіна, тому тут немає особливої потреби щось обговорювати, Газпром має просто виконати це рішення.
Але зараз я мушу відзначити, що це було корисно.
Хоча б тієї точки зору, що обговорюючи ці питання напряму з Путіним, була можливість краще зрозуміти його особисту позицію.
Це я не для красивого слова, це було реально корисно. Не думав я, коли ініціював Стокгольмський арбітраж по транзитній справі у 2014, що виконання його рішення буде обговорюватися особисто з Путіним у Єлісейському палаці.
Але, як тут кажуть, се ля ві (таке життя). Точніше, а ла гер ком а ла гер (на війні як на війні). У таких ситуаціях завжди краще мати можливість подивитися в очі протилежній стороні.
Ми не боїмося обговорювати ці питання.
Наша позиція є обґрунтованою. Вона підкріплена рішеннями міжнародних судів. Вона консолідова з Європейським союзом.
І, найголовніше, вона відображає позицію українського народу.
Рішення Стокгольмського арбітражу не було «політичним», як каже російська сторона. Це був комерційний арбітраж, і його рішення є справедливим з юридичної та економічної точки зору.
Так, наша перемога у цьому арбітражі є важливою для України, її честі та гідності, але це не робить рішення арбітражу «політичним», або таким, яке російська сторона може ігнорувати.
Навпаки, ми чесно перемогли. Іншій стороні можемо нагадати, що програвати теж потрібно з гідністю.
Щодо продовження транзиту у нас чесна і справедлива позиція. Європейські правила, які якраз і призвані забезпечити цю справедливість для всіх сторін.
Ці європейські правила надають достатньо гнучкості для врахування специфічних потреб Газпрому.
При цьому укладенню нового тразитного контракту за європейськими правилами ніяк не заважає не тільки вже винесені рішення Стокгольмського арбтражу, а і новий арбітражний процес, який розпочався у 2018 році і має бути завершений у 2021 році.
В рамках цього нового арбітражного процесу буде розглядатися спір між Нафтогазом та Газпромом щодо компенсації Нафтогазу невиконання Газпромом своїх контрактних зобов’язань у 2018-2019 роках. Тобто за період, який не охоплював попередній арбітраж.
Нехай міжнародний арбітраж вирішує, хто правий, а хто ні.
Головне, що це ніяк не заважає Газпрому укласти новий контракт на транзит з відокремленим від Нафтогазу оператором газотранспортної системи України, тобто з окремою компанією.
Ми готові обговорювати і інші варіанти.
Наприклад, перенесення точок передачі газу на кордон Україна-Росія, щоб європейські компанії, а не Газпром, укладали контракти на транзит.
Або контракти «своп», коли Нафтогаз буде брати газ на східному кордоні, а віддавати на західному, при цьому відокремлені оператори в Україні та Європі будуть відповідати за фізичне траспортування газу.
У такому разі ці контракти «своп» мають забезпечувати Нафтогазу дохід, адекватний компенсації за відкликання позовів у Стокгольмському арбітражі загальною сумою у понад 12 мільярдів доларів.
Тобто, самі бачите, ми надаємо Газпрому багато варіантів як щодо продовження транзиту, так і щодо врегулювання спірних питань в арбітражі.
Але при цьому ми не можемо поступитися інтересами України.
І обдурити «начальників», як у 2009 з положенням контракту «бери або плати», не дамо. Цього разу цим займаюсь я, тому я особисто не дам. Можете бути у цьому впевнені.
