Після чергового «менделя» від прес-секретаря президента Зеленського, про те що українці мусять відстоювати «українську російську мову» я більше ніколи не повірю, що нардеп Бужанський і 30 служок, які хочуть обмежити дію закону про мову, діють не зі згоди Офісу президента.
Це не їхня ініціатива — це державна політика. Мета якої — маргіналізація української мови.
В українській мові не даремно російська мова називається саме російською, бо «руська» — це стороукраїнська, мова гетьманів Сагайдачного і Мазепи. Соррі, російська тоді в Україні називалася дещо інакше — образливо для представників «русскава міра» зараз. Але розмова не про це.
Українці, виходить, мусять відстоювати «українську російську мову». А українську українську мову відстоювати у ОПУ бажання нема? Вони не помітили що у 2020 р. у 2,5 рази впало українське книговидавництво? Вони не в курсі, що в Україні згортають діяльність видавництва і книжкові магазини, які убив локдаун? Їм не розпровіли, що українське кіновиробництво, яке за президента Порошенка переживало ренесанс, нині знову повернулося в практично маргінальну нішу?
Чи Зеленського все влаштовує — він серіал «Папік» на російський канал СТС продав, і тепер всім задоволений?
Я їй Богу тями не йму, як ОПУ хоче захищати «українську російську мову», за наяваності Росії, з потужним російським телебаченням і не менш потужним (і підтримуваним Кремлем) російським книговидавництвом?
Я розумію інше. ЗЕкоманда дала мені ще один привід НІКОЛИ їх не підтримувати. Вона дала мені залізобетонну підставу реготати щоразу як мені розповідатимуть, мовляв прибічники ЗЕ — патріоти.
Що не так із пропозиціям спасти «украинский русский»?
Я давно в політиці і знаю всі нюанси кухні. Як журналіст, як аналітик, як технолог виборів, як лобіст законодавчих ініціатив, як речник, спічрайтер, прес-секретар і тощо)
От зараз Арсен Борисович і Юля Мендель і Люсік Арестович топлять за теплу ванну для російської, а по суті штовхають на те, щоб у разі наступу на мову під ОПУ був мітинг у 20-30К. І мітинг цей обмальованими дверима не обмежиться.
Улітку 2012 Янукович зі смурфами теж гралися у мовне питання — отримали революцію за рік.
Путін ніколи не приховував, що русский больше чем просто язык общения. И что Россия не заканчивается нигде, где есть русский язык.
Неоднократно росіяни і любителі руссского десь в Ризі намагалися протягнути другу російську державну. І отримували по єбалу. Так, що організатори зараз ховають свої сраки в Європарламенті в спільноті…підтримки ЛГБТ)
Я пам’ятаю, як демократичні партії спеціально робили агітацію на русском языке для Донбасу і Криму. Якраз там, де типу народ взагалі не розумів української (а насправді розумів), де найбільше йшлося про спеціальні статуси для російьскоі мови — згодом з’явились російські танки. І російська армія. Російські найманці. Ці території стали апендицитом РФ — і зараз ні про яке вивчення української уже не йдеться. Там дітей змалку вчать, як треба виколювати очі бандерівцям. Чи стріляти у спину за українську.
Путін назвав російську мову «мягкой силой». Я бачу як тане ця сила, коли побільше з’являється українських тіктоків, інстаграмів і ютубів. Коли бариста пропонує модну кавову карту українською. І коли улюблений магазин сирів із Донеччини щебече українською так, як масло по скибці гречаного хліба.
Пропозиції зробити теплу ванну російській в державі, на яку напала РФ — чисте віддавання козира окупанту. Я тут в коментарях прочитала думку самопроголошеної гурині з інформаційної безпеки Поповоі, що йдеться виключно про «регіональне використання максимум». Типу НАТО не проти. Тільки от у чому біда. «Це ж було вже». І закінчилось тим, що Харків ледве втримали, Одесу відстояли кров’ю. А Донецьк, Луганськ і Крим хіба в хоррорі тепер знімать.
Мені це все попахує пунктом із отими капітулянськими 12 кроками із Мюнхену щодо припинення війни. Де Україну прямо пропонували позбавити національної ідентичності. Ідіть у сраку!