Президент США Дональд Трамп заявив, що намагається знайти спосіб для обміну рідкісноземельних металів України на американську допомогу.
Про це повідомляє кореспондентка «Голосу Америки» Катерина Лісунова з Білого дому та пише AFP.
Американський президент висловив зацікавленість у придбанні українських рідкоземельних ресурсів в обмін на допомогу США.
Ми говоримо Україні, що вони мають дуже цінні рідкоземельні корисні копалини. Я хочу, щоб Україна дала нам рідкісноземельні ресурси. Ми хочемо гарантій. Ми передаємо їм гроші у величезних масштабах, ми передаємо озброєння, європейці за нами не встигають… Для них [європейців] це важливіше, ніж для нас, але вони сильно відстають від нас. Ми хочемо укласти з Україною угоду, за якою вони забезпечать нашу допомогу своїми корисними копалинами та іншим», — заявив Трамп.
«Ми досягли великого прогресу щодо врегулювання війни Росії та України», — додав він, не вдаючись у подробиці.
Рудий шахрай оголосив, що за американську допомогу хоче отримати від України рідкісноземельні метали.
В принципі, маємо погоджуватися. Ми в біді, а рудий гвалтівник викручує нам руки.
Але раз ми за зброю тепер будемо платити, тож маємо всі права висувати власні умови.
Ціна цих ресурсів зараз одна, а завтра, коли Китай візьме США і західний світ за горло відмовою їх постачати (про що Трамп і каже, а отже цього боїться), і коли світ зробить ще більший крок у технологічну еру і роботаксі Маска захоплять ринок, то їм знадобиться масштабування виробництва тих же батарей. А отже і ціна на ці ресурси може зрости в десятки і сотні разів.
Так що віддавати зараз за безцінь ми це не будемо.
Ексклюзивні умови ми можемо пообіцяти лише на рідкоземельні метали, що знаходяться зараз на уже окупованих територіях рашкою.
Допомагайте нам удушити російську економіку, забороніть її нафтовий експорт і дайте нам зброю в таких масштабах, щоб ми у меншості змогли зламати хребет російському війську.
Тоді будете мати 100 років доступу до рідкоземельних металів луганської і навіть якутської області в рамках репарацій.
По-друге, необмеженість і першочерговість поставок зброї Україні.
Оскільки ми тепер за допомогу платимо, не має бути і мови, що ось вам 50 бомб на місяць і чекайте, а ось іншому союзнику — 15 тисяч бомб, бо він важнєє. Війна в Україні — найважливіша проблема світу. Вся зброя має йти нам.
Ми розплачуємося за зброю ресурсами, які належать нашим нащадкам. Зброя нам потрібна тут і зараз. Немає бути і мови, що раптом нам повідомляють, як було в жовтні 2023 року, що просто є звичайні країни, а є першочергові союзники, яким зброя іде в першу чергу. Тож, ти Україна, почекай 6 місяців і втрачай нову Авдіївку, бо Ізраїль виявляється у них рівніший союзник.
І так, якщо що: Ізраїль за зброю теж не платить. І США не вимагає від Ізраїля рідкоземельних металів. Навпаки, США виділяють по 14,1 млрд доларів з свого бюджету «на оплату» Ізраїлем отриманої від США зброї. https://interfax.com.ua/news/general/1006109.html
І по-третє. Звісно ніяких обмежень, які були раніше, на використання отриманої зброї бути не може. Хоче наш Генштаб вдарити томагавком по Криму — б’є, а хоче прямо по Кремлю — США не обмежують технічно надану зброю.
І нарешті. Теперішні поставки від США ми сприймаємо як виконання Америкою своїх зобов’язань даних по гарантіям безпеки в Будапешті.
Ми зняли для США проблему більше тисячі ядерних боєголовок направлених на Нью-Йорк і Вашингтон.
Якщо Трамп тепер бажає за виконання своїх зобов’язань наші рідкоземельні метали, ми сприймаємо це як порушення США своїх зобов’язань.
А значить, ми вправі повернути не тільки ядерний статус, а нам мали б повернутися ті боєголовки, від яких нас змусили відмовитися. Покоління українських рук виробляло ту зброю, добувало і збагачувало той уран, яким потім ми віддали, бо президент США поставив свій підпис під гарантіями безпеки Україні. І тим кроком президент Америки, про який як Клінтон оголосив, він жалкував, зобов’язався не просто зібратися в ООН, як у нас чомусь переконані. А «домагатися негайних дій з метою» забезпечити допомогу Україні від агресії. Якщо радбез ООН не зібрався, бо заблокований Росією, або допомога надійшла ковдрами, а не в повній мірі, то гарантії не виконані.
І зараз еліти США на весь світ розписуються, що їх слово фуфло.
А отже не треба бути нострадамусом, щоб бачити куди все йде: всі у світі (і ми теж) почнуть ядерну гонку озброєнь.
Ясно, що в поточних умовах відновити ЯО ми не маємо ресурсів.
Але перед фактом всіх зобов’язані поставити.
Трамп відмовою захистити міжнародне право від зазіхань путіна занурює світ у нові темну добу.
Вся ця історія тхне паршиво.
Якщо цей договір буде підписаний, він стане історичною ганьбою для США.
Джон Сміт
Що не так з пропозицією Трампа обміняти військову підтримку України на мінеральні ресурси, адже за все треба платити?
З одного боку, враховуючи що в нас таких ресурсів не так багато і що вони в руках олігархів — все так. І нам це може бути вигідно. Особливо вигідно в тому контексті, що вони тоді не дістануться ворогу.
Плюс. В такому випадку, ймовірно, в США може з’явитися додатковий мотив боротися «за своє».
І це все з плюсів.
Тепер про мінуси і почну з найменшого до найбільшого.
Мене тригерить сама ідея здавати ресурси країни. Ці ж речі вони в принципі на віки і мають діставатися онукам і правнукам, а не викачуватись як з якоїсь безперспективної африканською країни, залишаючи за собою гори мертвого грунту.
Але я визнаю, що плюси, вказані вище є більшими ніж ці мої відчуття.
Це перше.
Друге:
Пам’ятаю як тисячі критиків, включно з владою і мамкіними «республіканцями», звинувачували минулого президента США в недостатній підтримці. Небо не закрив. В НАТО не прийняв ітд.
Тепер виявляється стопи допомоги, її відсутність, майбутня невизначеність з підтримкою — це окей. І навіть окей обміни на ресурси. А де волання «Трамп, закрий нам небо!»? «Чому ми ще не в НАТО?», де ця вся аналітика про слабкого трампа, який дає нам недостатньо зброї (точніше взагалі не дає)?
Це теж, великою мірою, поза контекстом і не є важливим, але якось трохи дивно бачити, що вимагачі більшої допомоги дивним чином готові здати навіть ресурси. Ця я про нашу владу в першу чергу.
Три:
Питання аморальності нікуди не ділося. Бо це реально мародерство — вимагати щось в скривавленого взамін за допомогу. І ще раз констатую — це не поведінка бізнесмена, це поведінка шахрая.
Треба усвідомити, що «руку допомоги» вам протягує шахрай з усіма витікаючими. Але можна було б з цим погодитись в скрутну хвилину.
Далі йдуть важливі пункти.
Чотири:
Прагматичний. А що відомі якісь параметри «угоди»? Ок, ви торгуєте ресурсами, ви їх віддаєте, усі. Взамін на що?
Ну це ж об’єктивно потрібно знати на що.
Бо хто вам, сказав, що шахрай-мародер, який у складну для вас хвилину вимагає щось за допомогу, не попросить у вас ще щось на наступному кроці?
Ок, можна погодитись з мінералами. А що якщо далі підуть вимоги віддати землі? Всі теж радо погодитеся віддати мільйони гектарів українських чорноземів?
Я вже це неодноразово казав і повторю ще раз: я не вважаю, що ми повинні «здавати» Будапештський меморандум і склавши руки приймати версію Обами, яка дуже подобається їхньому політичному істеблішменту обох партій. Україна має інформаційно, де тільки може, всюди і завжди наголошувати, що ми розпиляли 1700 ядерних боєголовок, націлених на США, що в 3.5 рази більше ніж зараз є в Китаю.
Це має звучати повсякчас, всюди і на весь світ. Безвідносно до того, що написано в БМ, тому що це те, що дає нам право вимагати зброю, бо це справедливо. Бо це мінімум, що мають дати гаранти взамін за те, що ми забезпечили їх безпеку.
Це п’ять..
Шість. хочу нагадати, що існує така держава яка має назву Кувейт. Колись вона була тимчасово окупована Іраком. Що привело до війни США (точніше коаліції) з Іраком.
Хтось може нагадати мені на підставі якої угоди США воювало з Іраком за Кувейт? Кувейт віддавав їм ядерну зброю перед тим? Здавав свої родовища (а в них вони є, на відміну від нас)?
Ні, нічого такого.
Тому головною причиною відсутності адекватної допомоги є не ресурси і їх власність, а слабкість і немічність керівництва США, їх страх.
Тому сьоме і головне:
Не варто себе обманювати що отримавши українські ресурси, щось суттєво зміниться. Бо головною причиною чому США уникають конфлікту з росією — є страх їхньої політичної еліти.
Трамп бикує до маленької Данії через Грендландію з метою отримання ресурсів і боротися з росією і Китаєм, але він боїться боротися з цією самою росією.
Нащо тобі та Грендландія для боротьби з росією? Борись з росією. Там знаєш скільки ресурсів? Росії не стане — ніхто тобі загрожувати не буде і Грендландії не треба буде. І Берингова протока буде як для Босфор у турків — внутрішньою протокою США. Роби що хочеш.
А там і кордон з Китаєм і КНДР.
І вєлічіє США. І окупація чужих земель як того хоче МАГА. В граніті можна буде вибити. Всі аеропорти назвати іменем Трампа. Дні тижня перейменувати в честь його дітей.
Не реально боротися з росією? Не реально перемогти? — лол. Нагадати як кілька тисяч вагнерівців пройшли за день з Ростова до Москви? Чи як мала частина українських військ пройшла півдороги до АЕС?
Це вже не кажучи про економічні інструменти, які в США в наявності.
То ж головна причина цього всього — слабкість і страх еліт США. І здача ресурсів нам нічим в цьому випадку не поможе.
