Укроборонпром звинувачує «Антонов» в усіх «смертних гріхах», які були озвучені представниками держконцерну під час закритого для преси засідання комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки.
Серед понад двох десятків пунктів — закиди щодо відмови від закупівлі деталей виробництва Російської Федерації через обраного за участі самого «Укроборонпрому» посередника та співпраця з країнами Альянсу заради виробництва морського патрульного літака з ракетами типу «Нептуна».
Аналіз цих звинувачень «Укроборонпрому» у бік єдиного в країні авіабудівного підприємства — у матеріалі Defense Express.
21 цвях для «Антонова»
Загальний перелік претензій від ДК «Укроборонпром» до «Анотонова» налічує 21 пункт. Всі вони стали результатом перевірки, яку проводили іноземні компанії. Цікаво, що держконцерн навіть намагався пропхати «договір про конфіденційність», але за його умовами аудитори отримували право передачі добутої на стратегічному підприємстві інформації іншим особам на свій розсуд.
Більша частина цих звинувачень мають виключно формальний бюрократичний підхід. Наприклад, концерн надсилає запит зі 133 змістовних питань щодо діяльності підприємства за останні роки, відповідь на який необхідно дати за 1,5 робочі дні письмово та під розпис.
Але більшу увагу привертає на себе три інших пункти звинувачень, які вже зовсім не формальні, а сама наявність яких викликає у рази більше питань до самого «Укроборонпрому», ніж до «Антонова».
Закупівля деталей РФ
«Укроборонпром» прямим текстом звинуватив «Антонов», що той не закуповує деталі з Російської Федерації через фірму-прокладку.
Рік тому, якраз подібна закупівля російських деталей стала найбільш гучним скандалом останніх років у оборонному секторі. За його результатом, багато посадовців лишились посад, а Україна — вигідних умов контракту із Казахстаном, який про це знав та був готовий платити за ризики власними грошима.
Нове керівництво «Укроборонпрому» оголосило цілий «хрестовий похід» проти таких схем. Проте, судячи з усього, лише на словах. На цей раз концерн самостійно обрав фірму, яка мала налагодити постачання російських деталей. Нею стала Aviall Services Inc (після ребрендінгу — Boeing Distribution).
Історія із цією компанією почалась у 2018 року, коли на авіасалоні Farnborough-2018 була укладена угода щодо взаємодії у виробництві модернізованих літаків Ан-148, Ан-158, Ан-178, сімейство яких матиме позначення Ан-1X8 NEXT. Тобто спочатку мова йшла про імпортозаміщення літаків.
Але тепер виявляється, що нове керівництво «Укроборонпрому», яке знаходиться на своїх посадах з вересня 2019 року, замість імпортозаміщення протягнуло закупівлю деталей у Росії через посередника, який виставив цінник, що на 20% перевищував реальну вартість деталей.
Проте навіть за таких умов Aviall Services Inc поставити деталі не змогла. А винуватим у цьому «Укроборонпром» зробив «Антонов».
Співпраця з країнами НАТО
«Укроборонпром» фактично звинуватив «Антонов» у тому, що намагається зробити спільно із Польщею літак для морського патрулювання, який має озброюватись протикорабельними ракетами, такими, як «Нептун».
Цей проект отримав робочу назву Ан-148МП та мав розроблятися спільно з польським оборонним конгломератом PGZ. Про важливість цього літака для обороноздатності України можливо навіть не говорити — це один з компонентів оборони акваторії Чорного та Азовського моря, який за концепцією використання подібний американському Boeing P-8 Poseidon.
Проте «Укроборонпром» зараз вважає, що розробляти його «Антонов» не має права, бо не отримав відповідний дозвіл від самого концерну. Існування затвердження протоколу засідання державної українсько-польської підкомісії з питань співробітництва ОПК, меморандуму із PGZ та листування з Міноборони, яке зацікавлено у цьому літаку — це все для «Укроборонпрому» не головне. Головне — дозвіл від концерну.
Водночас, «команда реформаторів» «Укроборонпрому» вставляє можливі «палки у колеса» співробітництву із Туреччиною. У звинуваченнях є пункт, в якому йдеться про роботу «Антонова» з Aselsan над постачанням 9 літаків до силових відомств Туреччини. Мовляв, погано працюєте — занадто повільно. Логічним продовженням кроків «Укроборонпрому» може стати повне перебирання всіх важелів керування цим проектом на себе зі зрозумілим підсумком.
Стадія маразму
Наостанок, один з пунктів, суть якого, можливо, показує всю «глибину глибин». «Укроборонпром» вважає, що «Антонов» винен в тому, що не модернізував власне виробниче обладнання на виконання стратегії розвитку 2018-2020 років.
За цією стратегією «Антонов» мав у 2019 році отримати 38 млн доларів з бюджету України. Ці гроші — лише невелика частина від суми продажу «Мотор Січ» китайському інвестору за кілька мільярдів гривень. Водночас валову частину цих коштів мав отримати сам «Укроборонпром» для поповнення власного статутного фонду.
Як відомо, угода була розірвана, а китайський інвестор збанкрутів. Гроші, зрозуміло так і не були отримані. Проте винуватим концерн вважає «Антонов», бо той не зробив з повітря кілька десятків мільйонів для нових верстатів.
Якщо ж «Укроборонпром» дійсно так сильно переймається долею виробничих потужностей, то міг би хоча б не збирати з «Антонова» свою «данину» — щонайменше 15% від щорічного прибутку підприємства. Для розуміння це мільйони гривень, які йдуть виключно на заробітну плату управлінців з «Укроборонпрому», їхні відрядження, оплачувані відпустки та таке інше.
Звинувачення заради звинувачень
Загалом за час перевірки, яка проходила в умовах карантину, до «Антонова» надійшло шість таких запитів, з понад 500 питаннями. Тобто замість того, щоб дійсно шукати проблеми та допомогати їх вирішити, «Укроборонпром» просто завалив виробниче підприємство паперовою роботою без шансу на її виконання у строк.
Окрім того, «Антонову» не надали право ознайомитись зі звітом аудиторів та надати пояснення чи заперечення. Наприклад, аудитори вважають, що «Антонов», користуючись системою Prozorro.Продажі купив склад паливно-мастильних матеріалів за нібито завищеною ціною.
Якщо ж самостійно подивитись абсолютно публічну історію у Prozorro то виявиться, що початкова ціна продажу лоту становила 61,9 млн грн, а «Антонов» його купив за 45,2 млн грн. Тобто зекономив 15 млн грн, власних оборотних коштів. Проте аудитори все одно вважають, що «Антонов» винний та переплатив скориставшись для цього Prozorro.
Таким чином, можливо довго говорити про справедливість чи несправедливість рішень «Укроборонпрому», захищати чергових «реформаторів» чи єдине в Україні авіабудівне підприємство…
Проте головне питання залишається відкритим — що хоче отримати Україна у підсумку: потужну авіабудівну галузь, чи черговий торгово-розважальний центр на місці летовища.
defence-ua
