Том Купер про російські атаки на енергетичну систему України, вдалі диверсії українців на російській території та на окупованих територіях, важку ситуацію у Бахмуті та необхідність звернути увагу на ситуацію у Торецьку.
Доброго ранку всім! [Опубліковано 12 грудня близько 2 години ночі за Києвом — перекл.]
На два дні пізніше, ніж планував (роботою завалило), але ось — маєте звіт. Погляньмо, що відбувається…
ЕНЕРГЕТИЧНА СИСТЕМА УКРАЇНИ
Після восьми хвиль ракетних обстрілів (останній відбувся увечері 6 грудня: шістнадцятьма «шахідами» було атаковано обʼєкти ДТЕК, найбільшої приватної енергетичної компанії України) більше 40% високовольтних ліній України було пошкоджено чи зруйновано, приблизно такий самий відсоток руйнувань тепло- і гідроелектростанцій [вочевидь, Купер подає не зовсім точні цифри — перекл.]. А це означає, що енергетична система України зараз у доволі-таки поганому стані, і той мільйон генераторів, що їх має надіслати на допомогу Захід, ситуацію не змінить. Київ та околиці, частина Дніпропетровської та Одеської області потерпають від серйозної нестачі електроенергії [масштаби трагедії, вочевидь, трохи недооцінено — перекл.]. Багато осель в районі Сум і Кременчука більше тижня залишаються без опалення. Тривають аварійні ремонтні роботи, але для відновлення знадобиться ще кілька днів, тим більше, що та частина енергетичної інфраструктури, яка не постраждала, мусить нести на собі підвищене навантаження, а отже, залишається «нестабільною», а тим часом на відновлення пошкоджених росіянами підстанцій підуть тижні… і ремонтувати їх нелегко… Через це владі доводиться постійно організовувати аварійні відключення…
Якщо хочете розібратися, як працює енергосистема України (технічний бік справи) рекомендую почитати цю статтю: «Що зі струмом? Як Росія знищує енергетичну інфраструктуру» [Купер посилається на англомовну версію статті, ми ж даємо лінк на український варіант — перекл.]
На додачу до всього, в ніч із 9 на 10 грудня росіяни випустили 15 «шахідів» десь зі східного Приазовʼя і спрямували їх на південні області України. Десять дронів було збито: 4 під Херсоном, 4 під Миколаєвом і 2 під Одесою, але пʼять апаратів, які прорвалися крізь захист ППО, залишили без електропостачання місто Одесу: відтоді 1,3-1,5 мільйонів українців на Одещині залишаються без електрики, тепла й води. За інформацією ДТЕК, відновлення займе 2-3 місяці. Місцева влада поспішила «скоротити термін до кількох днів», але навряд чи зараз хтось скаже, скільки саме часу це забере. Та й щойно завершаться аварійні роботи, знадобиться ще «деякий час» (тобто кілька днів), щоб відновити електромережу, стабілізувати її й змусити працювати… Не дивно, що місцева влада запропонувала евакуювати мешканців, які можуть постраждати від спричинених нестачею електрики проблем [пізніше було спростовано інформацію про заклик евакуюватися — перекл.].
Зрозумійте: ситуація — не просто «ой, вулиці ввечері не освітлені» або «не можу зарядити телефон», або «сьогодні посиджу без інтернету». Криза надзвичайно серйозна. Коли немає електрики й води, не лише лікарні, інтернати, садочки і школи борються з проблемами й не можуть працювати: багато галузей економіки також стають на паузу. Людина буквально не може запарити собі чаю чи зварити кави — не кажучи вже про можливість злити в туалеті або прийняти душ, а це, безперечно, створює проблеми з дотриманням гігієни. Якщо ситуація утримається такою й надалі, будинки залишатимуться без опалення, почнуться проблеми з водозабезпеченням: вода в трубах замерзне і їх порозриває… А тоді почнуться проблеми з забезпеченням харчами, адже не працюватимуть холодильники; продукти можна тримати й надворі, зараз достатньо холодно, але спробуйте зробити це з провізією в таких обсягах, щоб нагодувати 1,3-1,5 мільйонів людей… або забезпечте роботу птахофабрики без електрики й води… а це означає, що не буде яєць і курятини — натомість будуть мільйони тушок мертвої птиці, що також становитимуть загрозу для здоровʼя… Іще один приклад: спробуйте видоїти достатньо корів, щоб дати вдосталь молока названій кількості населення — без електричних апаратів для доїння…
Нестача електроенергії спричинить проблеми з транспортом, а отже, з постачанням і цивільних, і армії, тому добре, що українці «вчасно» витіснили росіян із Херсонщини (і забезпечили цивільним часткову евакуацію), бо якби росармія досі сиділа на правому березі Дніпра, ситуація була б іще критичнішою. А ще ж є моменти, повʼязані з безпекою (немає електрики — немає телефонів — немає змоги викликати поліцію…). [Купер перейнявся стражданнями українців і явно хоче, щоб ними перейнялася також його західна аудиторія — перекл.]
ПОВІТРЯНА ВІЙНА
Всупереч очікуванням мрійників на Заході (особливо тих, хто серйозно вважає, ніби хоч якийсь із західних урядів може вплинути на режим у Тегерані, контрольований КВІР; див. мій останній звіт), і незважаючи на ескалацію заворушень, кажуть, що Іран здійснив ще одну поставку баражуючих Шахед-136 до росії. Агентурна розвідка повідомляє про кількість 150 штук чи щось таке.
Наразі зрозуміло: на відміну від російських Орланів, вони не чутливі ні до морозу, ні до дощу чи навіть снігу.
Крім Одеси, росіяни регулярно і щільно обстрілюють Сумську область (щодня реєструється понад 50 ракетно-ракетних обстрілів) та Херсон. Ракетні обстріли в ніч з 9 на 10 грудня поцілили у лікарню в Херсоні, а також об’єкти інфраструктури, кілька магазинів і складів, вбили щонайменше двох і поранили вісім осіб. Іншими словами: що би ЗСУ не утримували на лівому березі Дніпра (як і будь-який потенційний успіх у тих краях залишається під питання), цього недостатньо, щоб зупинити російські реактивні системи залпового вогню та дальну артилерію, що знаходиться за межами понівеченого міста. Єдина хороша новина – опалення відновлено приблизно у 60% міста…
Звісно, ЗСУ завдає ударів у відповідь. Як відомо, в ніч з 4 на 5 грудня вони залучили не менше чотирьох безпілотників Ту-141/143 для ураження АБ «Енгельс-2» і АБ «Дигілево». Відтоді точаться дискусії щодо того чи принесли ці атаки якісь результати. Щиро скажу, так, попри те, що, наприклад, «Енгельс-2» був захищений двома ЗРК С-400, безпілотники їх проминули, зрештою змусивши ВКС відвести більшість своїх бомбардувальників з обох авіабаз.
Враховуючи нездатність двох ЗРК С-400 захистити таку важливу базу, даний відступ був єдиним можливим рішенням. ВКС має лише близько двох десятків бойових Ту-95МС; їх припинили виробляти ще до того, як народилася більшість тих, хто збирається прочитати цей текст, і саме тому вони такі цінні. Немає сенсу тримати їх на «незахищених і мирних» авіабазах так близько від України. Тим не менш, ні Енгельс-2, ні Дигілево не є «ядерними базами»: мова зовсім не про це. Ядерне озброєння росії контролює росгвардія (котру, в свою чергу, контролює путін) і зберігається у окремих сховищах. тобто його потрібно було б спочатку доставити на Енгельс і подібні бази для того, щоби бомбардувальники ВКС могли їх використовувати.
Зрештою ВКС збирається й надалі випускати свої Ту-95, Ту-160 і Ту-22М-3 проти України, однак з іншого місця. Звісно, після того, як поповнить вичерпані запаси крилатих ракет.
Таким чином, це таки був успіх, але тимчасовий. Я все-таки вважаю, що ЗСУ досягли більшого ефекту, коли через кілька годин після того підірвали склад ПМЗ на Курській авіабазі: таким чином можна приземлити цілу групу винищувачів-бомбардувальників ВКС принаймні на кілька днів.
Менш зрозумілим для мене став удар українців двома безпілотниками по заводу «Слава» в Брянську (приблизно 50 км від кордону. Його підпалили вчора (11 грудня). Не знаю, що саме там виготовляли, тому не ясно, чому це місце аж таке важливе.
Набагато ефективнішою виявилася комбінація ударів з M142 HIMARS і БПЛА щонайменше по дев’ятьох російських штабах і складах на півдні Запоріжжя (два в Мелітополі і три в районі Токмака), а також, з БПЛА, по трьох-чотирьох на Кримському півострові. Кажуть, що росармія втратила понад 300 осіб особового складу через ці атаки, і тепер я вже не дивуюся тому, що всі «онлайн-росіяни» твердо впевнені, що українському наступу в цьому районі бути.
На жаль, українська авіація втратила Мі-8 11 грудня: він врізався у будинок, увесь екіпаж загинув.
СХІД УКРАЇНИ
За словами путіна, в Україну нині відправили не лише резервістів, а й 150 тисяч молодих призовників, і «цього достатньо»: подивимося, чи справді цього «достатньо», а окрім цього — чи цього разу понівечена система логістики росармії зможе їх ефективно постачати припаси, та ще й узимку.
Загалом, росіяни на цьому тижні продовжували закидати поле бою гарматним м’ясом. Наразі причина очевидна: вони будують лінію оборони десь на 20–30 кілометрів у тилу — передусім на заході Луганська, а також у частині Донецької та півдня Запорізької областей, на північ від Маріуполя і на схід від Дніпра. Іншими словами: путін/суровікін зараз намагаються виграти час завдяки тисячам убитих резервістів, сподіваючись, що зможуть розробити достатньо потужний захист, аби зупинити потенційний український наступ, коли б він не розпочався (ймовірно він почнеться щойно земля замерзне, наприкінці грудня чи на початку січня). Або принаймні запобігти черговому катастрофічному обвалу на передовій, як це сталося двічі з кінця серпня.
БИТВА ЗА ДОНБАС
За даними британської розвідки, ділянка лінії фронту від кордону до Сватового зараз утримується 1-ою гвардійською танковою армією. Її було знищено у перші сім місяців війни та «відбудовано» за допомогою мобілізованих резервістів, впродовж двох останніх місяців. Вона, можливо, відновилась до розміру в приблизно 500 основних бойових танків і понад 20 000 солдатів.
Зараз у районі Сватового зосереджено велике угрупування, номінально провідних підрозділів росармії, підкріплене резервістами. З півночі на південь це, зокрема, 2-а гвардійська мотострілецька, 4-та гвардійська танкова та 47-ма гвардійська танкові дивізії, а також дві мотострілецькі бригади за підтримки однієї ракетної бригади. У їхньому тилу новозбудовану лінію оборони тримають три бригади спецназу.
Місцевість в районі Креміної утримує 144-та мотострілецька дивізія, посилена 3-ою бригадою спецназу, 3-ою мотострілецькою дивізією та 208-им полком сепаратистів з “ЛНР”. За останні кілька днів вони змусили частини 25-ї та 95-ї десантно-штурмових бригад відійти з Червонопопівки (на північ від Кремінної). Гадаю, ЗСУ доведеться шукати інший шлях до того міста.
Сіверськ… уже три дні росіяни, а це БАРС-7 і 74-та гвардійська гвардійська мотострілецька бригада, ведуть безперервні наступи на Білогорівку (ту, що на Сіверському Донці, яку утримує 27-та піхотна бригада Нацгвардії). Тим часом, південніше від того місця, українська 10-та гірська штурмова бригада контратакує Білогорівку (ту, що між Яковлівкою та Василівкою).
Бахмут… повністю зруйноване місто тим часом утримується частинами 61-шої окремої піхотної єгерської Степової бригади, 4-ої бригади оперативного призначення, 58-ї окремої мотопіхотної бригади, 112-ої та 241-ої бригад ТрО, а також двох чеченських батальйонів (Джохара Дудаєва і Шейха Мансура) — їх підтримує 44-та окрема артилерійська бригада. Не впевнений, що батальйон імені Кастуся Каліновського все ще там: він нібито зазнав значних втрат під час атаки “вагнерівіців” наприкінці листопада. У свою чергу, 30-ту механізовану, схоже, вивели, принаймні з першої лінії оборони. По суті: це означає, що ЗСУ не лише посилила, а й повністю замінила свої ушкоджені частини на цій ділянці.
За останні, скажімо, два тижні росіяни зосередилися на тому, щоби перетнути відкриту територію у східній частині міста, і зараз атакують Бахмут з північного сходу, сходу, південного сходу та півдня. Надходять суперечливі дані про те, що їм вдалося закріпитися на східній околиці та вийти на вулицю Федора Максименка, що на південному сході (це мабуть, найбільш критична ділянка фронту в останні дві-три доби). Вони таки закріпились на більшій частині місцевого сміттєзвалища (або ж його їм здали українці). Схоже, під час заміни своїх пошкоджених підрозділів ЗСУ відійшло приблизно на 200 метрів на сході та приблизно на 100 метрів на південному сході, але, у свою чергу, я не впевнений, чи росіяни все ще знаходяться в південному Опитному (насправді агентурна розвідка доносить, що там українці і, що вони контратакують Іванград приблизно з 6-7 грудня, просто я не знайшов доказів цьому).
Тим не менш, говорять, що росармія вдосконалює свою тактику: росіяни, очолювані спецназом, що постійно намагається знайти слабкі місця в українських позиціях, просуваються на захід від Опитного (зараз утримується 54-ою моторною та/або 61-шою окремою піхотною єгерською бригадами; 30-ту, механізовану здається, було виведено), і кожне таке “закидання трупами” підтримується повітряними ударами та великою кількістю артилерії.
Далі на південь росіяни наступають на Кліщіївку та на захід від Курдюмівки (українську сторону утримують 58-ма моторна та 62-ма механізована бригади за підтримки 3-ї танкової). Не знаю, чого вони там хочуть досягти, окрім того, що їх пошматують як Тузик грілку, тому що, вчиняючи так, вони мусять залишити своє прикриття й просуватися відкритими полями в бік українців, котрі добре закріпилися на низьких пагорбах західніше від них. Ну і навіщо путіну та/чи суровікіну про це думати та переживати…?
Торецьк… новиною (для мене) стали російські атаки на Дружбу та Північне, два села на північно-східному боці Торецька. Обидві здійснювались з Майорська, та обидві були відбиті, я вважаю, що відтепер нам варто стежити за цією територією.
Авдіївка… як не дивно, але здається, тиждень у цьому районі видався спокійним.
Район Первомайського-Пісок… 56-та моторизована бригада не тільки міцно тримається в Первомайському, десь між 2 і 4 грудня вона ще й контратакувала у південно-східному напрямку та вибила залишки 100-ої мотострілецької бригади (сепаратисти з “ДНР”) з Первомайського через недобудоване шосе, аж до південного боку центру Пісків. Іншими словами: сепаратисти втратили близько двох місяців свого «панування» на цій території.
Мар’їнка… там відбулися важкі зіткнення, оскільки росіяни намагалися її обійти, щоб атакувати Побєду, їх було зупинено два дні тому.
Вугледар… агентурна розвідка стверджує, що 72-та механізована бригада (при підтримці підрозділів 1-ої танкової) не тільки відбила неодноразові атаки 155-ої бригади гвардійської морської піхоти (росармія), але й завдала їй значних втрат у Павлівці. Можливо, навіть контратакувала на південному сході від цього села. Якщо так, то 155-та стане не лише другою російською бригадою, розбитою в Павлівці за останній місяць, але й «відповідним» кінцем хаотичних та катастрофічних зусиль росії в цьому районі.
Переклад: Тетяна Саніна, Ростислав Семків, Антоніна Ящук
Редакція: Тетяна Саніна
