Так виглядає боягузтво: обстрілів нема, є вийнятки. Нове формулювання від Верховного Потерпілого, який втілює орвелівське «війна — це мир» в життя.
Так виглядає окозамилювання: «вийнятки», виявляється, були із застосуванням заборонених видів зброї.
Так виглядає слабкість: відмовка «турбуючий вогонь» не є поясненням відсутності відсічі. Якщо перемир‘я — то вийнятків нема, в іншому разі це не перемир‘я.
Так виглядає приниження: змусити ООС написати ганебну маніпуляцію, а українців читати її, інакшим словом не назвеш.
Але українські Збройні Сили так виглядати не повинні. За руйнацію армії, яку поступово проводить Зеленський з посіпаками, доведеться відповісти.
Особо упоротые белопальтошники истошно вопят про то что этих перемирий и в прошлые годы было дофига и типа ничего, норм всё.
Так вот, бубочки мои, посмотрите на пальто внимательнее, оно у вас белое не потому что так положено, а потому что таким его сделали голуби, которые вас обильно обгадили.
Никогда не было раньше такого, что бы боясь сорвать подписание капитуляции оставляли умирать на 4 дня раненого воина.
Никогда не было раньше такого что бы высшее руководство страны давало личный приказ даже не попытаться эвакуировать этого воина нескольким группам спецов, которые были готовы это сделать даже без режима остановки огня.
Никогда не запрещали использование БПЛА, потому что это глаза армии, и не было приказа нашему РЭБ контролировать наши же беспилотники.
Никогда не приезжали из ГШ контролеры того что бы наши не стреляли в таком количестве, что хватит даже на ВОПы.
Никогда не отводились контрснайперские подразделения с линии глубоко в тыл, так глубоко что бы нельзя было быстро вернутся обратно. Орковские снайперы сейчас очень обрадовались, уж поверьте.
Никогда не запрещали разведку.
Никогда не изымали у личного состава всё оружие (да да, даже пулеметы) кроме личного автомата.
И никогда за несанкционированный ответный огонь (санкционированный в данном случае это согласованный с высшим руководством страны и Армии, тупо потому что иногда на это нет время) не было предусмотрено обязательное наказание наших бойцов о котором надо будет сообщать вплоть до ТСК.
И не надо рассказывать про то что если вдруг что, то они сразу же всё вернут на места, они уже один раз обещали это сделать на тех участках где было разведение, и куда благополучно прилетает до сих пор, включая обстрелы жилых кварталов, и естественно никто никого не вернул.
Чем дольше все будут искать попытки оправдания государственной измены Зеленского (первый раз пишу фамилию вместо «шмаркля» исключительно потому что не хочу что бы были хоть какие то иллюзии по поводу кого именно я пишу), тем больше чёрных мешков на молнии, с маркировкой «200», будут отправлять на мирную территорию.
Это жестко, но это правда.
Враховуючи обмеження на самозахист, котрі Янелох запроваджує з 27 липня для військ, він автоматично стає відповідальним за смерть кожного нашого воїна на Сході. Причому, мова тут про реакцію не лише суспільства, а й армії, котра такі речі навряд чи пробачить. Не кажу вже про ймовірну спробу покарати військових за ведення розвідки чи інші дії, передбачені уставом, але заборонені останніми угодами з московитами.
Це означає, що будь-яке збройне зіткнення, що матиме летальні наслідки, може стати тим самим «чорним лебедем», який достроково завершить політичну кар‘єру Янелоха. Хоча навряд чи цей термін, який описує ситуацію несподівану й непередбачувану, можна застосувати до нашого випадку, де мова йде просто про бомбу вповільненої дії, котру ці ідіоти закладають своїми руками.
Зеленський обламає зуби на армії. Голка, у якій смерть Кощеєва, виявиться «гіацинтом».
Іще рік тому, коли його президентська посвідка впала на підлогу з рук військового, існували інші шляхи. Цілий рік Зеленський займався тим, що їх обрубував, лишаючи тільки один варіант для розвитку подій.
І тепер вони з армією несуться назустріч один одному по чітко заданій траєкторії, глибокій як колія і безальтернативній як траншея.
Його розірвуть. Після першого ж ракетного обстрілу наших обеззброєних позицій його розірвуть.
Зеленський думає, що зв’язавши і осліпивши нашу армію, він задобрить монстра. І що страшного великого наступу не буде, і можна буде і далі сидіти на морській дачі.
Таке собі жертвоприношення, коли діву в білому кидають у море, сподіваючись задобрити стихію. Тільки український солдат – це не діва у білому, русня – не стихія, а Зеленського ніхто не висвячував на верховного жреця.
Хунта буде.
До цього потрібно поставитися спокійно, ми це переживемо, і це буде складний, але необхідний час для оздоровлення країни. Туреччину бачили? От десь так.
Кілька років мораторію на вибори під управлінням військової адміністрації, потім вибори із забороною до участі промосковським силам.
І ні, я не нагнітаю.
73 проценти першими вітатимуть того, хто «порядок наведе». Прекрасно розуміючи, що після Зеленського порядок наводити доведеться важкою технікою.
Гарно пам’ятати.
Про текст Військової присяги
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 3, ст. 13 )
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
текст Військової присяги затвердити (додається).
Голова Верховної Ради України І.ПЛЮЩ
м.Київ, 6 грудня 1991 року
N 1936-XII
ВІЙСЬКОВА ПРИСЯГА
Я, (прізвище, ім’я та по батькові), вступаю на військову
службу і урочисто клянусь народу України завжди бути вірним і
відданим йому, сумлінно і чесно виконувати військовий обов’язок,
накази командирів, неухильно дотримуватись Конституції і законів
України, зберігати державну і військову таємницю.
Я клянусь захищати українську державу, непохитно стояти на
сторожі її свободи і незалежності.
Я присягаю ніколи не зрадити народу України.
