Хочу нагадати, що ще навесні 2019 року Коломойський на куражі чітко і недвозначно розповідав про свої політичні плани:
— відновити економічну співпрацю з рф;
— максимально сповільнити європейську інтеграцію;
— зупинити реформи та обібрати населення до рівня «волки сыты и овцы целы»;
— підірвати боєздатність, бо «воюєм самі с собой» та «оні забудут кровь» тощо.
Тепер скажіть що з цього не виконали його протеже типу Дубінського-Гєруса-Арахамії і союзники типу Деркача-Медведчука?
— було відновлено поставки російської електрики;
— українське керівництво втрачало авторитет в світі;
— економіка в кризі, населення тиснули податками, тарифами та цінами;
— в армії борги, зривались спецоперації, військові переслідувались та заарештовувались.
Це не помилки або некомпетентність — це був план, наслідки якого ми зараз спостерігаємо.
І реалізовувався він не полудурками на посадах, умовні Мілованови та Гетманцеви лише картонні дурілки для обивателя — а тіньовими кукловодами, які тепер сподіваються, що війна все спише.
Prozapas
Підготовку повторної атаки з боку Білорусі Буданов заперечував ще 18.10.2022, назвавши це «картинкою», аж в Оперативному управлінні Генштабу заявили, що Білорусь готує вторгнення в західні області України, а вчора ЗСУ звернулися до народу Білорусі.
Про підготовку ударів по інфраструктурі іранськими дронами в ЗМІ інформація ходила вже місяці.
ГУР проспало також перший (найнебезпечніший) удар з Білорусі на Київ 24 лютого (дивимося карту Буданова за ті місяці).
Як і вцілому вторгнення ГУР проспало, вангуючи про нього у форматі «може буде, а може і не буде».
Тобто керівництво ГУР (Буданов) продовжує здійснювати провал за провалом.
Я не дарма постійно наполягаю, що треба звільняти всіх винних у попередніх провалах. Якщо особи винні у провалах продовжують керувати під час війни, буде продовження провалів. Якщо глава секретної служби замість роботи не вилазить з інтерв’ю наче якась Кім Кардашьян, буде продовження провалів. Якщо глава спецслужби живе під одним дахом з довіреними особами російських депутатів (фсбшником), буде продовження провалів.
І люди загинуть.
П.С. якщо комусь треба позолотіть ручку, всю правду расказать, дізнатися майбутнє, звертайтеся за адресою: Київ, вул. Електриків, 33. Спитати віщуна Кіріла.
Алексей Петров:
Интересную методичку издали где-то в районе Банковой. Мол западные партнеры нам дают вооружение и прочие милитарные плюшки исключительно потому, що «він не втік», и вообще… Чем сильней сияние из определенного района Банковой, тем больше помощь. Что ещё вам непонятно? Причем данный, безусловно гениальный месседж лепят везде, в разных вариациях и под любым соусом.
Вынужден разочаровать как самих издателей методичек, так и почитателей этих трудов. Заслуга сидельцев Банковой в том, что США, Великобритания, Польша, страны Балтии, (и другие страны), помогают Украине, равна полнейшему нулю. Круглому такому, с дыркой посередине. Нет, они конечно писали хорошие тексты, озвучивали их, грозно вращали бровьми и такое всякое. Снимали и снова надевали чёрные рубашки. Даже историю героическую придумали про штору и гранатомёт. Это конечно все трогательно и наверное даже кто-то расчувствовался до слез. Вполне допускаю, да!
Но Украине помогают не потому, что единый марафон с утра до вечера поёт дифирамбы отдельно взятой группе лиц. И не потому, что у Микитася бронированной черепицей служит Татаров со товарищи. А исключительно потому, что армия в частности и нация в общем, рубится с российскими оккупантами, сцепив от ярости зубы. Не сдались. Не дрогнули. Не стали на колени. Не упали генералы Залужный, Наев, Мойсюк, Шаптала, Муженко… в ноги Банковой, «мол не сдюжим… у нас нет этого, этого и вот ещё целый список чего у нас тоже нет». А повели армию за собой. Армию, на которую минувшие два года, на той же Банковой торжественно и радостно забили здоровый такой йух. Основательный. Фактический. Повели в бой нацию, которая вынуждена была надевать бронежилеты, с плитами сваренными из рессор. Ну и так далее. Все и всё прекрасно помнят.
Именно потому, что Василь з Рівного, Сашко з Черкас, Тетяна з Запоріжжя, Іван Петрович зі Слав’янська та сотні тисяч других чоловіків та жінок, почти восемь месяцев рубятся с россией… Именно потому, что Украина почти восемь месяцев умывается кровью, но не сдаётся… Именно потому, что наши дети строят не замки в песочнице, а блокпосты возле неё… Именно поэтому нам помогают. В том числе и оружием.
Исключительно поэтому, а не потому, что кто-то «не втік». Творцы методичек Банковой видать не в курсе, что миллионы украинцев тоже не сбежали. И десяткам тысяч это стоило жизни. Мало того. Десятки тысяч украинцев вернулись в страну, чтобы защищать свой дом. Но их судьба, их вклад в то, что страна держится, видать мало кому интересны. Оно то и понятно, кто-то на Банковой уже живет будущими выборами, забыв одну простую истину, «На войне нельзя ничего загадывать на ближайшие пять минут вперёд». Но это если на войне…
