Як тепер організована система зв’язку в українському війську, чим і як вони оснащені розповів командувач Військ зв’язку та кібербезпеки ЗСУ Євген Степаненко.
– Пане Євгене, давайте пояснимо спочатку для наших читачів – що собою являють зараз війська зв’язку та які їх головні завдання в розрізі інших родів військ?
Хочу нагадати, що 5 березня 2020 року в Збройних Силах України відбулась трансформація системи управління і, через призму командування Військ зв’язку та кібербезпеки, я спробую пояснити, що зараз відбувається. Дивіться, у нас раніше у Військах зв’язку в Генеральному штабі існував такий орган, як Головне управління зв’язку та інформаційних систем Генерального штабу Збройних Сил України. Цей орган поєднував у собі чотири основних функції: планування, застосування військ, генерування сил та розвиток, зокрема й автоматизації.
Що відбулося? По суті зараз ці всі функції відокремлені одна від одної та існують у різних вертикалях. Щодо функції застосування, вона належить суто командуванню Об’єднаних Сил ЗС України, яке очолює генерал-лейтенант Сергій Наєв. У цьому командуванні є Центр зв’язку, основне завдання якого – застосування сил і засобів зв’язку в тій чи іншій операції при виконанні місій. Крім того, є структура в Генеральному штабі, яка за стандартом НАТО називається J-6. Вона виконує функцію стратегічного планування, планування зв’язку на стратегічному рівні, планування зв’язку в операціях тощо, а також визначення (це дуже важливо!) спроможностей, яких повинні до певного терміну набути війська. Третій підрозділ, який зараз у структурі головнокомандувача Збройних Сил України, – це Управління розвитку автоматизації, що має свій функціонал. А четвертий – це командування Військ зв’язку та кібербезпеки, яке відповідає за функцію генерування, а також утримання та розвиток постійно діючої системи зв’язку.
– Давайте поговоримо про технічне оснащення.
Щодо курсантів, то зараз технічних засобів, які є в профільному інституті, достатньо для підготовки фахівців за всіма 6 спеціальностями. Ще років п’ять тому дане питання стояло доволі гостро, але, наразі, немає критично болючих питань. У той же час, є куди розвиватися.
Що стосується військ, тут трішки інша ситуація. Ви ж розумієте, що зв’язок і взагалі технології – це дуже дороге питання. Для того, щоб переоснастити всі війська повністю, потрібні колосальні суми. За останні шість років дуже багато роботи проведено: у нас стаціонарна складова, за винятком можливо деяких аспектів у Повітряних силах, – без аналогового зв’язку. Що стосується стаціонарної системи, я вважаю, що уже відсотків на 90 ми працюємо тільки в цифровій інтерпретації. Разом із тим, потреба в засобах зв’язку для організації зв’язку в польових умовах досить значна.
На сьогодні, наприклад, у Збройних Силах України є значна потреба в командно-штабних машинах тактичної ланки, а закуповуємо ми їх невеликими кількостями. Отримання готової командно-штабної машини досить дороговартісне, і наш бюджет не дозволяє робити їх придбання бажаними для нас темпами.
К свою чергу, ми власними силами на наявні зразки техніки встановлюємо новітні засоби, які закуповуємо та отримуємо від наших партнерів як матеріально-технічну допомогу.
– А міжнародні партнери допомагають з поставками якогось новітнього обладнання?
– Конкретно за нашим напрямком нам дуже потужно допомагають Сполучені Штати Америки. Якщо говорити про інші роди військ, то там допомога йде і від британців, й інших європейських країн. Але нашим військам найбільш масштабно допомагають саме США. Ми дуже вдячні їм за цю підтримку.
На етапі мого знайомства з ODC (Office of Defense Cooperation) – Відділом оборонного співробітництва Європейського командування ЗС США, вони в першу чергу запитували, яких спроможностей ми намагаємося досягти. І ми склали такий план на перші п’ять років, показали, і вони сказали: «О’кей, хлопці, ми розуміємо, що ви хочете». І тепер ми чітко отримуємо те, що нам потрібно. Тобто наша співпраця не має якогось хаотичного характеру – вона є спланованою за правильним напрямком, і ми використовуємо цей ресурс, як один із основних. Під цей ресурс ми вже й самі закуповуємо те, що нам потрібно. Таким чином комплексно вирішуємо питання забезпечення.
– Що саме надають нам американські партнери?
– Ми говоримо в першу чергу про радіостанції L3 Harris – це головне, чим вони нам допомагають. Це обладнання є дуже-дуже дороговартісне. Якщо б ми хотіли переозброїти наші війська за рахунок того бюджету, який зараз отримуємо, це були б десятки років, щоб переозброїти наші основні види, роди військ. Зараз ми вирішуємо питання переозброєння за допомогою і міжнародної матеріально-технічної допомоги, і за рахунок закупівлі продукції L3 Harris нашими виробниками озброєння та техніки військового призначення.
– А наскільки ви поінформовані про те, що відбувається у військах зв’язку противника? Наскільки у них, скажімо так, високий потенціал, щоб розуміти співвідношення наших сил?
– Ви маєте зрозуміти, що Росія націлена на власний ринок, тобто вона ці всі системи замовляє в себе. Не секрет, що потужності та фінансування у нас зовсім різні, але разом із тим, давайте будемо чесними: технології Сполучених Штатів, європейських країн і технології Російської Федерації – це є зовсім різні, неспівставні речі. Я не хочу озвучувати – що вони там мають на озброєнні – але ми чітко розуміємо, що системи, які ми закуповуємо – суттєво кращі, аніж ті, які вони виробляють у себе. Крім того, не забувайте, що санкції є санкції, технології є технології, і обміну вже багато років у цьому напрямку між Росією та іншими провідними країнами світу немає ніякого.
– А які зараз є розробки у росіян, ви знаєте щось про «ворожі новинки»?
– Насправді, я не хочу зараз цю інформацію розповсюджувати, оскільки у нас є чітка взаємодія з Головним управлінням розвідки.
Водночас ми володіємо певною інформацією і навіть тримаємо в руках деякі зразки, коли нам вдається щось захопити. Зараз це не так часто відбувається, а ось коли були активні дії пару років тому, досить часто нам потрапляли в руки, зокрема, засоби тактичного радіозв’язку. Тож ми розуміємо, куди вони рухаються. Я вам скажу, що це загальні світові тенденції. Але повторюю – росіяни не все спроможні освоїти через брак технологій. Технології правлять усім.
– Яким ви бачите майбутнє Військ зв’язку та кібербезпеки?
– З точки зору оснащеності наших військ, то керівництво ЗС України чітко визначилось, куди ми маємо рухатись. Якщо взяти по сегментах, наприклад, автоматизовані системи, то це один напрямок, якщо ми говоримо про транспортні системи або архітектуру побудови мереж – це інший напрямок, але їх розвиток відбувається за єдиним замислом.
Головне, що завдяки допомозі фахівців США за останні три роки ми архітектурно правильно побудували елемент системи, по зразку Сполучених Штатів. Ми її вивчили, ми її зараз адаптуємо до наших умов і вже Генеральним штабом визначено, що ми це візьмемо за основу.
– Скільки в ідеалі треба часу на створення завершеної архітектури мереж?
– Коли питання стосується часу, мені завжди хочеться відповісти так: в залежності від того, наскільки ми цього хочемо і скільки ми для цього виділяємо ресурсів. Якщо Сполучені Штати Америки такими ж темпами будуть нам допомагати і забезпечувати, наприклад, необхідними радіостанціями, і ми будемо такими ж темпами, як зараз, закуповувати ці радіостанції, а виробник нашого оборонного сектору буде теж чітко підживлювати цю складову, то сегмент в УКХ-діапазоні радіостанцій у масштабах усіх видів родів Збройних Сил України буде збільшуватися досить стрімко. І ми говоримо про те, що за кілька років ми закриємо основні наші напрямки.
Якщо ж ми будемо, наприклад, знову якимось чином міняти вектор руху стосовно виробників, перебудовувати, прибирати, ігнорувати матеріально-технічну допомогу Сполучених Штатів, з’явиться чиєсь лобіювання інтересів інших якихось виробників тих самих радіостанцій, то це вже йтиметься про десятки років на переоснащення.
– У вас є чітке розуміння, чого і скільки потребують війська зв’язку та кібербезпеки? І на скільки відсотків від потреби держава в змозі це забезпечити?
– Формування потреб і взагалі процедур, які відбуваються в оборонному плануванні, – це зовсім інші речі й це окрема тема для розмови. Щодо потреби, то хочу сказати, що в цьому році вперше головнокомандувач ЗС України поставив завдання всім командувачам, абстрагуючись від фінансового ресурсу, який існує в державі, визначити свою повну потребу з 10-відсотковим резервом за усіма своїми напрямками, по всіх видах озброєння. Ми це зробили. Тому ми бачимо нашу потребу, ми її чітко розуміємо. А потім, виходячи з того фінансування, яке нам виділяє держава, ми вже визначаємо пріоритети.
Я вважаю, що ключовим моментом у цій ситуації має бути системність. Чим більше ми будемо кидатися праворуч-ліворуч, тим гірше буде для досягнення кінцевого результату. Зараз ми чітко розуміємо спроможності, яких ми маємо досягнути, і бачимо проблемні моменти, на які треба звернути увагу.
P.S.
Партію нових командно-штабних машин (КШМ) невдовзі отримають підрозділи зв’язку різних видів Збройних Сил України у рамках державного оборонного замовлення.
Тип КШМ не повідомляється, проте на оприлюднених фото ми бачимо машини схожі на командно-штабні машини К-1450-5, що базуються на автомобілі Renault Midlum, та надходять у війська на заміну радянській Р-142Н на базі ГАЗ-66.
Нагадаємо, що за інформацією наданою в 2019 році Головним управлінням зв’язку та інформаційних систем Генерального штабу у Збройних Силах України також триває заміна застарілих КШМ типу БТР-70КШ та К1Ш1 на базі БТР-80 на нові зразки К-1450, К1450-01 і К-1450-02 на базі БТР-70ДІ, БТР-3ДА та БТР-4К. Машини Р-145БМ на бронетранспортерах БТР-60 замінюються на К-1450-04 на модернізованому БТР-60МК, а Р-125 на УАЗ-3151 на командно-штабні машини К1450-06 на базі КІА КМ-450.
Зауважимо, що серійне виготовлення командно-штабних машин на базі БМП-1, БТР-3, БТР-4, БТР-70 здійснюється одеським заводом Telecard. У грудні 2020 року підприємство повідомило, що закінчує розробку КШМ на базі автомобілів Renault і KIA. Поставлені українській армії КШМ успішно використовується для виконання бойових завдань у зоні проведення ООС.
ukrmilitary.com
