У четвер, 4 жовтня парламент розглянув закони про забезпечення функціонування української мови як державної у першому читанні. Таких у Раді зареєстровано аж чотири.
В підсумку Верховна Рада ухвалила за основу законопроект № 5670-д «Про забезпечення функціонування української мови як державної». За відповідне рішення проголосував 261 депутат.
Чому потрібен новий закон
До 2012 року мовне питання в Україні регулював Закон УРСР «Про мови в Українській РСР». Однак 3 липня 2012 року сталася поворотна подія — Рада ухвалила скандальний «закон Ківалова-Колесніченка» (КіКо), який фактично зробив російську другою державною.
Нагадаємо, згідно з ним, українська мова формально залишалася державною, однак для 18 мов (серед них перша у списку — російська) забезпечувався статус регіональних або мов нацменшин.
На території, де понад 10% населення є носіями такої мови (або й менше), органи місцевого самоврядування можуть вести документообіг регіональною мовою. Більше того, «у місцях компактного проживання» її носіїв місцева влада зобов’язана володіти цією мовою.
Такі ж норми до бюлетенів для виборів та референдумів, роботи судів та органів слідства, ЗМІ, науки, освіти, культури тощо.
Законопроекту не було в порядку денному, ніхто не голосував за його внесення на розгляд Ради. Понад 2 тис. поправок, внесені зокрема авторами законопроекту до другого читання, народні обранці проігнорували, порівняльної таблиці від парламентського комітету не було. Тобто, регламент голосування абсолютно порушений.
Після ухвалення крилатим став коментар одного зі спікерів «регіоналів» Михайла Чечетова: «Оцініть красу гри. Ми їх розвели, як кошенят. Я не знаю, що вони будуть робити на виборах».
Така нахабність обурила суспільство й викликала численні протести. Під Українським домом в Києві захисники українсьої мови влаштувал безстроковий протест та голодування. Тоді ж відбулися перші серйозні сутички з «Беркутом», коли спецзагін не зміг прибрати активістів з-під будівлі аби провести там велику прес-конференцію Віктора Януковича. До речі, прес-конференція тоді так і не відбулася, і більше Янукович не робив жодної прес-конференції аж до втечі в Ростов в 2014 р. Фактично, ці події стали провісниками Майдану і першою «репетицію» майбутніх зіткнень суспільства з режимом Партії регіонів.
Тим не менш і спікер Литвин, і президент Янукович закон підписали і вже 10 серпня 2012 року він набув чинності.
Скасувати закон Кіко Рада взялася на «революційній хвилі» вже 23 лютого 2014 року. Парламент проголосував за скасування, однак виконуючий обов’язки президента на той момент Олександр Турчинов рішення не підписав, щоб не спричинювати «загострення соціальної напруги». Це втім не завадило російським та частині українських ЗМІ запустити потужну хвилю пропаганди.
З лютого закон Колісніченка-Ківалова «завис». В липні 2014 року 57 нардепів звернулися до Конституційного суду України з наміром визнати закон КіКо неконституційним.
Розгляд справи потрійно переносився. Лише 28 лютого 2018 року Конституційний суд визнав закон «Про засади державної мовної політики» неконституційним. Втім КСУ фактично відмовився оцінювати закон по суті, скасувавши його через процедурні порушення під час його ухвалення.
Як регулюється мовне питання зараз
Формально виходить, що мовну політику в країні зараз мав би знову регулювати закон УРСР, однак це юридично суперечливе питання, з огляду на те, що Конституційний суд у рішенні оминув цю проблему.
Фактично після скасування Конституційним судом антиукраїнського закону Ківалова-Колесніченка утворився правовий вакуум.
Голова комітету з питань культури та духовності Микола Княжицький вважає, що необхідне термінове ухвалення нового закону, оскільки нині мовну політику регулює виключно стаття 10 Конституції: «Це означає, що фактично до моменту ухвалення нового закону про українську як державну питання мовної політики взагалі ніяким чином не регламентується, крім самої Конституції України, яка визначає, що державною мовою є українська».
Більше того, в Конституції йдеться про те, що застосування мов в Україні повинне визначатися законом.
Відсутність закону про мову призводить до підвищеної конфліктності, а та поширюється на всі нерегульовані сфери.
«Невирішеність мовного питання та значна підтримка української мови серед прихильників патріотичних сил з високою імовірністю призведуть до взаємопоборювання патріотичних сил під час виборчої кампанії – кожен намагатиметься довести свою більшу любов до мови й критикуватиме конкурентів. Таке взаємопоборювання між патріотичними силами ймовірно зменшить активність патріотичного електорату на виборах, що збільшує імовірність антиукраїнського реваншу«, — пояснюють необхідніть урегулювання питання автори законопроекту 5670-д .
Ще одна причина, чому проблема регулювання мовного питання таке нагальне, — майбутній склад парламенту. «Судячи з поточних соціологічних опитувань, якість наступного скликання депутатів може бути істотно нижчою. Дев’яте скликання, імовірно, буде перенасичене популістами різних мастей; також, вочевидь, значно посилять свою присутність проросійські проекти», — пояснює політолог Сергій Стуканов.
«Ухвалити законопроект на підтримку державної української мови такому складові Ради буде нереально.»- впевнений Стуканов. — «Понад те, неможливими стануть навіть малесенькі кроки на галузевому рівні, які стикатимуться з шаленим опором опортуністів».
Чи готові українці
Та чи на часі зміни до мовного законодавства, адже питання мови часто використовували в Україні як інструмент маніпуляцій?
«Накинута українському політикуму теза, що закон про державну мову буцімто призведе до протистоянь у суспільстві, є безпідставною», — стверджують творці законопроекту 5670-д.
У підтвердження того, що суспільство давно дозріло до чіткого унормування статусу української мови, вони наводять дані соціології. Зокрема, опитування Київського міжнародного інституту соціології за травень 2017 свідчить: 64% респондентів певні, що держава має підтримувати насамперед українську мову, 19% – «всі мови однаковою мірою», 2% – російську мову.
Також опитування КМІС демонструє поки що відставання у частці вживання української мови. Так, 50% респондентів зазначили, що вдома спілкуються тільки або переважно українською мовою, тоді як на роботі чи навчанні (серед тих, хто працює або навчається) – лише 39%. Такий розрив характерний майже для всіх регіонів країни. Тобто люди, які розмовляють українською вдома, не можуть вільно користуватися нею на роботі, в ресторані чи в спортивній секції для дітей.
Як пропонують регулювати мовне питання
Наразі у Парламенті зареєстровано аж чотири законодавчі ініціативи (законопроекти №5556, №5669, №5670 та №5670-д ), покликані врегулювати мовне питання. Як вони відрізняються
Проект Закону про мови в Україні №5556 від грудня 2016 року. Ініціатива 33 депутатів, зокрема Ярослава Лесюка, Ігоря Васюника, Оксани Білозір. Документ визначає порядок застосування державної мови як робочої мови, мови актів та діловодства органів державної влади, мову Збройних сил України, політичних партій та організацій, а також зобов’язує владу, публічних осіб та підприємства послуговуватися саме нею.
Проект Закону про функціонування української мови як державної та порядок застосування інших мов в Україні №5669 від січня 2017 року. Законопроект зобов’язує усіх претендентів на українське громадянство, а також кандидатів на високі державні посади скласти держіспит на знання мови. Дія законопроекту не поширюватиметься на мову релігійних обрядів та на сферу приватного спілкування між особами.
Також документ передбачає створення Нацкомісії з стандартів державної мови. Відомство має виписати нові правила використання української мови. Також законопроект передбачає інспектування чиновників на знання мови та адміністративну відповідальність, штрафування за недотримання мовних норм.3. Проект Закону про державну мову №5670 від січня 2017. У авторах 33 депутати з різних фракцій (зокрема, Оксана Сироїд, Ганна Гопко, Леонід Ємець тощо). Документ передбачає, що усі представники держвлади в робочий час зобов’язані спілкуватися українською мовою. Працівники сфери обслуговування (продавці, офіціанти) мають перейти на українську на першу ж вимогу клієнта.
У театрі спектаклі мають ставити виключно українською мовою або з субтитрами українською. За ігнорування закону — штраф до 6,8 тисячі гривень. А за публічну неповагу до державної мови — тюремне ув’язнення до 3 років. Одна з найбільш суперечливих норм — за чистотою мови повинен стежити «мовний» омбудсмен, а допомагати йому в цьому — 27 «мовних» інспекторів.4. Проект Закону про забезпечення функціонування української мови як державної 5670-д від червня 2017. Найповніший та найбільш підтриманий. Наразі законопроект містить 60 статей, вносить зміни до понад 50 законодавчих актів та охоплює понад 30 різних сфер суспільного життя. Під проектом закону вже поставили підписи 76 нардепів та підтримали 70 громадських об’єднань.
За оцінками експертів саме 5670-д має найбільше шансів на ухвалення у першому читанні вже в четвер, 4 жовтня. Адже є найбільш комплексним.
Перш за все, українська мова визначається єдиною державною та прирівнюється до гімну, прапору та гербу. Тож публічне приниження чи зневажання української мови прирівнюється до наруги над державними символами. Питання мов нацменшин законопроект не зачіпає взагалі.
По-друге, всі громадяни України повинні мати вільні можливості, щоб оволодіти українською мовою. Для здобуття високих посад у владних структурах, медичних, освітніх чи юридичних закладах від претендента вимагається вільно володіти державною мовою.
По-третє, передбачено створення Національної комісії зі стандартів державної мови (визначає правопис та стандарти) та Центру української мови (проводить іспити з державної мови й видає державні сертифікати про рівень володіння державною мовою).
По-четверте, за злісне невиконання закону передбачена відповідальність. Для цього повинна бути створена посада Уповноваженого із захисту державної мови, що буде контролювати виконання закону та розглядати звернення громадян.
«Закон не зазіхає на звичні мовні практики більшості населення, а навпаки забезпечує повноцінну можливість вибору мови спілкування для громадян, усуває перешкоди, створює комфорт для переходу на українську, але не змушує», — пояснюють переваги законотворці 5670-д .- «Він обмежить мовний комфорт лише тих надавачів послуг при виконанні посадових обов’язків, які досі не зважали на мовні права громадян/споживачів».
