За останні декілька днів ми дізнались, що:
— можна пропонувати поліцейському статевий контакт тому що «што ви мнє сдєлаєтє? я радник пєрвой лєді»?
— можна влаштовувати масштабне ДТП, але твій злочин буде покривати «моя нова поліція», бо ти «слуга» «народу».
— можна напасти на колишнього президента на День Незалежності і тебе відпустять, і тобі нічого не буде, бо тебе послали люди з оточення нового
— весільний фотограф без роду і племені, ставши нардепом може за 2 роки накупити майна на пів мільйона доларів, оформивши його на маму-пенсіонерку. І нікому то не цікаво. Ні його керівництву, яке обіцяло нові чєсні літса у владі, ні численним бурцям з корупційов, ні численним державним антикорупційним структурам, які отримаючи величезні зарплати протирають штани на роботі за бюджетний кошт
— можна не допустити депутатів від опозиції на засідання ТСК на якому розслідується державна зрада найвищих осіб держави, що полягає у зливанні ФСБ операції затримання військових злочинців, які вбивали українців. Мова ж навіть не про засудження когось, а просто про розслідування, про факти, які тепер стали відомі на весь світ і стали ганьбою для воюючої держави.
Вибачте, але все це ще 2,5 роки тому, до приходу у владу «нових чєстних літс» було просто немислимо.
І це точно було неможливо після Майдану, який і боровся проти свавілля оточення Януковича, корупції, рєшалова, раболєпія, цензури тощо.
Це так, для того, щоб кожен з нас усвідомий який шлях деградації ми пройшли всього за 2,5 роки.
І десь поділися ці всі моральні авторитети, розслідувачі і бурці з корупційов.
На хвилинку забудемо про купу невиконаних обіцянок та глобальні факапи, де його пряму причетність слід іще доводити чи можна посилатися на якісь «об‘єктивні» причини: про зруйновану економіку, провалену вакцинацію, містечковий непотизм, відкат у реформах, розграбовану олігархами енергетику чи дику корупцію в сфері дорожного будівництва.
Візьмемо тільки ті випадки, де його «відбитки пальців» свідчать про причетність безпосередньо: незаконні укази, як із розпуску парламенту і звільненню Тупицького, чи по безсудних санкціях проти українських громадян. Кожного із них достатньо для кримінального звинувачення, щонайменше, в зловживанні владою, узурпації влади тощо. А історії зі зриву спецоперації по вагнерівціях і протидії розслідуванню — для звинувачення в державній зраді.
Недостатньо їх, виявляється, тільки для одного — аби мільйони дебілів второпали, кого вони привели до влади й продовжують підтримувати