Поки в Україні здійнявся галас через нову серію «плівок Деркача» прес-секретар президента Росії Дмітрій Пєсков заявив, що у Кремлі нічого не знають про запис такої розмови і не уявляє як такий запис могли зробити взагалі.
Чому така дивна реакція Москви? Давайте розберемося. По-перше, пригадаймо, що ми живемо у світі, де наші діти на домашніх комп’ютерах монтують відеокліпи на свої любимі пісні – ми про таке в їхньому віці геть і не мріяли. До чого це? До того, що якісно зробити компоновку фраз, взятих з інших записів – питання лише техніки і навичок. Для прикладу можна згадати ролик, що з’явився напередодні президентських виборів, де Зеленський розповідає ніби він «нюхає наркотики». Ролик був фейком, зшитим з відеозапису інтерв’ю зробленого «Українською правдою». Хоча виглядає вельми навіть реалістично. Де гарантія що зараз ми не маємо справи з чимось подібним?
До речі, «голос Путіна» на записах не надто схожий на гарно відомий нам з інтерв’ю голос реального Владіміра Путіна. Звук зіпсований поміхами так, ніби на записі не розмова керівників двох держав, а дзвінок автослюсаря з райцентру до тещі в глухе село. Цей запис може запросто бути записом розмови Порошенка з кимось іншим, де в розриви фраз вставили запис голосу схожого на голос Путіна. Може бути і ще щось.
А чи могла взагалі відбутися така розмова? Варто подивитися на події які відбувалася у той час. Судячи з запису – ідеться про кінець квітня 2015 р., у записі говорять про прийдешнє 1 травня і про 70 річчя перемоги у Другій світовій війні. Що відбувалося в Україні і в Росії на той момент? На той момент щойно завершилися бої у Донецькому аеропорту і навколо Дебальцева, де загинуло чимало бойовиків, у тому числі – громадян Росії. В обох випадках російським найманцям вдалося відтіснити ЗСУ – але не завдати їм значної поразки. Додамо до цього переговори у Мінську 12 лютого 2015 р., коли за словами екс-президента Франції Олланда Путін і Порошенко в розмовах постійно зривалися на крик. Важко повірити, що Путін забув би таке швидко, так само як важко повірити що досвідченні політики Олланд і Меркель не помітили б нещирості емоцій з обох сторін, якби таке було. До речі, не Порошенко заявляв, ніби бачить мир в очах Путіна – про таке заявляв зовсім інший президент.
Варто нагадати, що на кінець квітня 2015 р. Росія уже перебувала під санкціями Заходу, як раз таки через порушення Мінських угод, укладених Петром Порошенко. Ба-більше, Україну помалу виводили з під російського інформаційного впливу. Як раз 5 березня Верховна рада ухвалила законопроект президента Порошенка про встановлення Дня захисника України на 14 жовтня – день створення Української Повстанської армії. І нарешті, 16 березня у Києві був убитий журналіст Олесь Бузина – і вся російська преса в один голос звинувачувала у вбивстві «банди націоналістів випестуваних режимом Порошенка». Уявити собі, що за цих умов Владімір Путін мило і привітно бесідує з головним «Цинічним бандерівцем» якось бракує уяви. Але й це не все.
Через місяць після «нібито розмови», 3 червня терористи ДиРи сунулися в Мар’їнку біля Донецька – і зазнали гучної поразки. Непогано поговорили Путін з Порошенко, правда? І нарешті. З плівок Деркача виходить так, що водночас Порошенко говорив з Байденом про спецоперації у Криму, а з Путіним – про економічні стосунки. Вам не здається, що Путін на цьому тлі виглядає ідіотом, якого як дитину дурив вправний інтриган Порошенко?
Не дивно, що від записів прес-служба Кремля відсторонилася зразу – таке занадто навіть для неї. Фальшивість «записів Деркача» — очевидна. Я вже не кажу, що СБУ схоже, вкотре не порушить кримінальну справу про розголошення державної таємниці, якою є всі розмови керівників країн. Наразі на соцмережах вирують істерики – прибічники влади на самих лише емоціях намагаються довести, що записи – правдиві. І знаєте – Петро Порошенко мусить їм всім щиро подякувати.
Бо якщо його противники вдалися до вже відвертої брехні – гіркі їхні справи.
Послухав черговий запис розмови Лєксуса і Вована, який видають за розмову Путіна і Порошенка.
Тю. Це вже такий рівень компроматів?
Там же чітко палиться фейковість. По-перше, голоси не Путіна і Порошенка. Інтонації зімітовані схоже, але це не вони. Путіна взагалі не розчути. Тіпа за помєхами. Бо це Лєксус і Вован. При чому Лєксус грає Порошенка, а Вован — Путіна. Є фрагменти дуже схожі на голос Порошенка, і дуже можливо, що це його якісь фрази з інших розмов, але вони навіть на слух випадають.
А по-друге, там же по датам не співпадіння. Порох каже: «завтра вручатиму медалі до 70 років перемоги». Він ці медалі справді вручав. Вручав 9 травня 2015 року. А от телефонна розмова між Путіним і Порошенко відбувалася 30 квітня 2015 року. 10 днів різниці.
Упс.
«Перші 16 ветеранів отримали медаль «70 років Перемоги над нацизмом» 09 травня, 2015, 16:28
Але прикол у тому, що легко гуглиться, що телефонна розмова ця 30 квітня 2015 року, яку нам ніби викладають, насправді відбулася не між Путіним і Порошенко, а між Путіним, Порошенко, Меркель і Олландом. Не між двома, а між чотирма. У рамках Нормандського формату.
Упс-2.
«Відбулася телефонна розмова канцлерки ФРН Анґели Меркель, президента Франції Франсуа Олланда, Росії — Володимира Путіна та України — Петра Порошенка, повідомив речник німецького уряду Штеффен Зайберт у четвер, 30 квітня.»
Упс. Упс. Упс.
Долбойоби ліпили херню, а в гуглі себе не перевірили.
Ну і там ще декілька вже чисто сценарних помилок, які бувають коли автор сценарію, що писав діалоги, погано врубається в тему, про яку пише. Наприклад, фрази «западниє партньори счітают міротворци ето російськая ловушка для мєня» не могло бути взагалі. Всі, хто слідкує за подіями, знають, що ідея розміщення миротворців на Донбасі, яка до речі за зеленого шльоми благополучно похована, це з самого початку ідея саме Порошенко. Це він її протискав і таки майже протиснув. А тепер виявляється жалівся, що це «російская ловушка». І жалівся Путіну. Якого скрутив в баранячий ріг у Мінську, про що є свідчення у мемуарах Франсуа Олланда. Ну-ну.
І так, Меркель і Олланд ось сидять поруч на трубці, слухають, а Порошенко на них жаліється. Творчество душевнобольних.
Вся ця туфта вкинута виключно з метою запулити фразу: «Іскрєннє ваш! Жму руку. Цьомки».
В 2014 році російські боти носилися з фоточками рукостискання Путіна і Порошенка під час їхньої самої першої зустрічі у Франції і кричали вразливим українцям: «ваш Пєтя жмьот Путіну руку!».
Тепер не запарюючись закинули ту ж тему знову.
Коротше фігня для дебілів. Плюйте в пику всім, хто це розносить.
Тест на логику и адекватность.
Пункт первый. Андрей Деркач, выпускник Академии ФСБ РФ (1990-1993). Один этот пункт, даже если вы не разбираетесь в работе спецслужб, уже должен сказать вам всё. Совсем всё.
Пункт второй. Далее, Деркач обнародует очередную порцию пленок разговоров (первые, напомню, касались переговоров Порошенко и Байдена), очевидно, смонтированных, как и в первом случае, на фоне кампании по политическому преследованию Порошенко официальной властью Украины. Факт политических репрессий доказан как заявлениями западных политиков и дипломатов, так и показаниями представителей ДБР и прокуратуры (Корецкий-Рябошапка). Очевидным и прямым бенефициаром уничтожения Порошенко и дискредитации Зеленского на Западе как дирижера политических процессов, является Москва.
Пункт третий. Вы, возможно, верите в то, что на переговорах топ-уровня лидеры стран обращаются к друг другу на обсценной лексике с использованием устойчивых дипломатических выражений, вроде «пошел ты в ж.пу», «тв@рь», «к.зёл» и пр. Разочарую как человек, который не раз присутствовал на международных переговорах, этого не бывает в силу дипломатического этикета. Хотя эксцессы случаются, как следует из мемуаров Франсуа Олланда, когда он пишет, что Порошенко и Путин в Минске кричали друг на друга. Но это стопроцентный выход за рамки этикета. Исторические архивы показывают, что даже с началом Второй мировой войны Уинстон Черчилль в официальных речах и обращениях продолжал называть Гитлера «герр Гитлер», т.е. «господин Гитлер». Не «урод», не «тв@рь ползучая», а именно «господин». Это разочаровывает, я понимаю, но мир дипломатии устроен иначе.
И наконец. Уничтожение Порошенко Кремлём, поддержанное прокси-агентами Путина в Украине, а также полезными идиотами, также уничтожает и Зеленского, отрезая его и нас всех вместе с ним от западной поддержки. Его ведут строго по узкому коридору на заклание северному медведю. Если вы не принадлежите к адептам Путина, не позволяйте превращать себя в полезных идиотов. Будьте критичными, но логичными. Кремль очень любит полезных идиотов.
