У ніч проти 28 серпня російські загарбники атакували Київ дронами та ракетами.
Про це повідомили начальник КМВА Тимур Ткаченко та міський голова Віталій Кличко.
Загиблі та постраждалі
«Уже 18 постраждалих у столиці. 17 людей медики госпіталізували. В тому числі трьох дітей — 7, 10, та 11 років. Одному постраждалому надали допомогу на місці», — повідомив Кличко.
«За оперативною інформацією, щонайменше троє киян загинули та 24 постраждалих отримали травми різного ступеня тяжкості. Серед загиблих — 14-річна дівчина. Серед постраждалих щонайменше пʼятеро дітей, від 7 до 17 років. Постійно надходять нові дані», — зазначив Ткаченко.
Згодом міністр внутрішніх справ Ігор Клименко повідомив по зростання кількість загиблих:
«Станом на зараз 4 загиблих, серед яких 2 дітей, та понад 20 поранених«.
У столиці зростає кількість постраждалих.
«38 людей постраждали в результаті атаки ворога на столицю. 30 із них госпіталізували до столичних лікарень», — повідомив Кличко.
Президент України Володимир Зеленський повідомив, що внаслідок обстрілу у Києві загинуло вісім людей, серед них — дитина.
«Відомо вже щонайменше, на жаль, про вісьмох загиблих. Серед них одна дитина. Мої співчуття всім рідним та близьким», — йдеться в повідомленні.
Станом на 08:30 кількість постраждалих внаслідок російської атаки на Київ зросла до 45 осіб.
Ткаченко о 9:50 повідомив, що кількість постраждалих зросла до 48. З них 10 загиблих.
О 10:30 стало відомо, що кількість загиблих збільшилась до 12, серед них три дитини 2, 17 та 14 років.
Дарницький район
Пошкоджені житлові будинки, зокрема руйнування в пʼятиповерхівці з першого по пʼятий поверхи. Постраждали 9-поверхові, 16-поверхові житлові будинки, приватний будинок, парковка, дитячий садочок.
Горить і нежитлова забудова.
Триває пошуково-рятувальна операція під завалами зруйнованої пʼятиповерхівки.
Дніпровський район
Уламки впали на триповерхову офісну будівлю, із загорянням. Також сталися пожежі у 25-поверховому та 9-поверховому будинках. Та падіння уламків на територію дитсадка, із загорянням. На стоянці палали автівки.
Шевченківський район
Пожежа в житловому будинку, пошкоджена нежитлова забудова, навчальний заклад та офісна будівля.
Внаслідок падіння уламків палають 9 автівок. Вогонь розповсюджується на перші поверхи нежитлової будівлі поруч.
Святошинський район
У двір дев’ятиповерхового житлового будинку впав ворожий БпЛА. Пошкоджень немає.
Соломʼянський район
Падіння уламків спричинило пожежу в приватному будинку.
Деснянський район
Зафіксували падіння уламків.
Пожежа в житловому будинку.
Голосіївський район
Внаслідок атаки займання на кількох локаціях, понад 10 будинків з вибитими вікнами, постраждали автівки.
Леся Москаленко:
Близько 30 ракет, більшість — на Київ, сотні дронів.
У Києві підтверджено загибель 15 осіб, з них 4 дітей.
Найменшій дитині було 3 роки. Коли рятувальники знайшли дівчинку, плакали навіть репортери…
Рашисти цілили в житлові будинки, торгівельний центр, склад Нової Пошти, потяг Укрзалізниці.
Вдарили ракетами по Чорнобильській зоні, щоб Європа і Штати сиділи тихо і боялися ядерки.
Терористична організація, яка маскується під державу. Населена недолюдьми.
Не можуть перемогти нас на лінії фронту, тому спрямовують зусилля, щоб зламати нашу волю до спротиву.
Ниці, деградовані покидьки.
Як і всі ті, хто намагаються виправдовувати рашистів, розказувати, які території ми маємо віддати.
Замість того, щоб дати нам ракети і дозволити удари помсти по раші.
Днями була на Майдані Незалежності, засиділася біля прапорів, коли прийшла до тями — сутеніє. А мені ж додому ще якось добиратися…
Ледве встигла на останню маршрутку.
Десь попереду розмовляли між собою чоловіки. Оскільки всі притихли і заснули, то я мимоволі чула розмову.
— Дивись, у містечках і селах людей на вулиці не видно.
— Так, у великих містах ще куди не йшло, а в селах ввечері людини не побачиш.
— А памʼятаєш різдвяний ярмарок у нас? Тисячі людей на вулиці, тисячі! А зараз… Ти при роботі?
— Мушу. По 16 годин вкалую. Коли свою з малим в Польщу відправив, то виявилося, що працедавець не дає койко-місце на малого, тільки дружині. То мушу вкалувать, аби їм там кімнату оплатити. Але куди далі сидіти? Малому 15. Хтозна, що тут буде… А ти?
— Перебиваюсь. До війни, ти ж памʼятаєш, як воно було? Нижче Німеччини я ніде не працював. Можна було жити. А зараз… Сиджу…
— Бач, як повернулося… А все ця влада. Крадуть, як сумашедші. Що нинішні, що колишні. Однакові..
— Та так…
Я могла би, звісно, вибухнути, аби дати нехитрим виборцям нинішнього горя безкоштовний пробний урок політології, соціології, а, головне, дебілології. Але я побувала на кладовищі, а потім біля народного меморіалу. Я була вимотана і знесилена. Та й люди в автобусі, в основному, спали.
Я в полоні у людиноподібних мавп. Бо, ніби і є щось людське: самі порівнюють тоді і зараз, самі визнають, що тоді жили, працювали, мали плани — міста розвивалися, про війну й не згадували, за кордон моталися, дітей не вивозили, грошей мали доста, а зараз животіють без грошей, без виїзду, без перспектив, зате під ракетами і шахедами — вирок, як він є.
І раптом: «всі вони однакові», «а за кого було?», «думали, як краще!»
Ні, все-таки мавпи.
Я два дні відходила від побаченого, яке видавалося ще страшнішим на тлі почутого…
