Журналісти «Слідства.Інфо» поговорили з матір’ю, дружиною і сестрою трьох українських захисників, яких поранених залишили на позиції «Зеніт» у Авдіївці.
Про це повідомляє «Слідство Інфо».
Як повідомлялося, Катерина, брат якої — Іван Житник з позивним Джанго — два роки в Авдіївці в складі 110-ї бригади ЗСУ, розповіла журналістам про те, що їй подзвонив Іван і сказав, що він поранений і разом з ним у шахті ще четверо поранених бійців бригади та один військовий, котрий був здоровим, але вирішив залишитись з побратимами.
Іван Житник з позивним Джанго
«Їм (пораненим) сказали, щоб вони чекали машину, а всіх цілих забрали. І вони цю машину чекали півтори доби. І коли вони зрозуміли, що ніхто за ними не приїде, то почали всім дзвонити. Ваня коли мені дзвонив, у нього такі болі були, його там обкололи всім, що в них залишалось, але медикаменти закінчувались і їжа теж», — розповідає жінка.
Розмова між братом і сестрою потрапила в соцмережі, хоч Катерина каже, що нічого не публікувала, але скинула запис розмови родичам.
«Джанго» та його сестра, скріншот розмови
В обід зять Катерини по відеозв’язку набрав «Джанго».
«Брат сказав, що командування домовилось, щоб їх забрали росіяни, бо наші до них вже не дістануться», — каже Катерина.
Під час цієї відеорозмови зять Катерини побачив на відео, як зайшли в шахту росіяни і сказали всім виходити: «І зять каже нам: я бачу, як заходять росіяни, і говорять: «Встали, вийшли, ми вас нести не будемо». Зять ще намагався з ним побалакати, а вони сказали брату вимкнути телефон».
Пізніше боєць 110-ї бригади Віктор Біляк сказав «Слідству.Інфо», що був із пораненими бійцями на «Зеніті» до його евакуації звідти. Журналісти побачили відео в російських пабліках, де видно убитих у формі ЗСУ, один з них з перебинтованою головою. Відео зняте на позиції «Зеніт». В одного з убитих на руці є татуювання у формі хреста. Віктор Біляк ідентифікував цього чоловіка, як Андрія Дубницького з позивним Байрактар, — бійця 110 бригади. 14 лютого він залишався на позиції «Зеніт» разом з іншими пораненими.
Андрій Дубницький з позивним Байрактар
«Він мене набрав о 7 ранку, але ми спали. Ми о 10 ранку поговорили. Він поранений в пах, перемотаний, старався жартувати, розплакався. Потім ми переписувались… Останнє повідомлення було о 12:00, що буде полон. Усі листування в мене залишились», — говорить «Слідству.Інфо» Людмила, дружина «Байрактара».
16 лютого, Людмила поїхала у військкомат, щоб дізнатися щось про чоловіка, однак там їй нічого не відповіли: «Мені сказали, що звʼяжуться, але ніхто не звʼязався, я вирубилась».
Людмила прокинулась ввечері і почала шукати інформацію про чоловіка у російських пабліках.
«О 22:30 я знайшла це відео, я впізнала його за татуюванням. Його співслужбовець мені підтвердив, що це він. Ніхто після цього мені не дзвонив, нічого. Сьогодні просили ДНК-тест дочки, якщо що, я віддала всі документи, дані паспорта, військовий квиток. Його призвали 8 березня 2022 го року, і відтоді він весь час був в Авдіївці… Доньці було 4 місяці, коли його мобілізували», — каже жінка.
Разом з Андрієм Дубницьким на російському відео був Григорій Павлов з позивним Панда. Його впізнала мама Інна.
Григорій Павлов з позивним Панда
Григорій «Панда» Павлов — контрактник, служив з 2015-го. У 2017 був у Маріуполі, потім його перевели у 110-ту бригаду, останній рік він служив на позиції «Зеніт». Жінка каже, що військові три дні чекали на евакуацію.
«Вони три дні чекали машину, він іще тоді не був поранений, і 14-го отримав поранення, в нього осколкові поранення, спина… Я його дуже просила, синок, здайся в полон, ти мені потрібен живий — в нього маленька дитина — 5 років, син Андрюша, а він каже: «Мамо, я воїн». Хотілось би вірити, що вони живі. Найбільше, що я зараз хочу, — це знайти свого сина. Хочу побачити свого сина — йому буде 30 років в цьому році», — каже Інна.
Через кілька годин після розмови із журналістами «Слідства» жінка написала повідомлення, що впізнала тіло сина на тому самому російському відео з вбитими українськими бійцями.
Катерина — сестра бійця «Джанго» — теж до останнього сподівалася, що її брата полікують і обміняють.
«Я сподіваюсь, що вони їх там, у Донецьку, підлікують, у нього ноги опухлі. Хоч би їх не розстріляли», — говорила зранку журналістам Катерина.
Однак на російському відео жінка впізнала тіло Івана по одягу й пляшці з водою, яку він тримав в руках, коли їх виводили з шахти росіяни. Іван якраз розмовляв з рідними по відеозвʼязку, коли окупанти зайшли в їхній імпровізований шпиталь в шахті.
Журналісти «Слідства.Інфо» звернулися за коментарем у пресслужбу 110-ї окремої механізованої бригади. Там відповіли, що потрібно перевіряти інформацію: «Я не можу ні підтвердити, ні заперечити, треба перевірка, верифікація. Штатний розпис — це інформація для службового користування, в мене немає доступу до цієї інформації… Я бачив це відео, але якби це була правда, росіяни вже з цього розігнали б істерику, що ми кинули поранених. Це можуть бути хлопці з іншої позиції, інших місць, іншого часу».
Вихід Сил оборони з Авдіївки
16 лютого командувач оперативно-стратегічного угруповання військ «Таврія» Олександр Тарнавський повідомив, що Сили оборони на Таврійському напрямку вирішили відійти з позиції «Зеніт» в Авдіївці на південно-східній околиці міста.
У ночі 17 лютого головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський ухвалив рішення про виведення наших підрозділів з Авдіївки. Своєю чергою, командувач оперативно-стратегічного угруповання військ «Таврія» Олександр Тарнавський поінформував, що Сили оборони вийшли з Авдіївки на заздалегідь підготовлені позиції. На думку президента України Володимира Зеленського, рішення про вихід українських військ з Авдіївки є професійним та справедливим.
Згодом стало відомо, що на заключному етапі операції, під тиском переважаючих сил противника, деяка кількість українських військовослужбовців потрапила в полон під час виходу з Авдіївки.
