Корупційні скандали в Міноборони й «яйця Рєзнікова» вибили опору з під ніг навіть у найсильніших. Чи можна виграти війну, коли щурі жеруть як не в себе? Чесно кажучи, ми мали всі шанси повторити 1919 рік, якби не волонтери та Захід. Які тримають руку на пульсі і добре рахують гроші
У суботу в міністерстві оборони відбулась вікопомна зустріч у Міноборони, на яку запросили журналістів і блогерів. Якраз тут Резніков запропонував громадський контроль за закупівлями — чесний і прозорий.
Ось як оцінила розмову із міністром оборони, відома волонтерка з 2014 року Дана Ярова.
У чому ж дежавю? Річ у тім, що у нас кілька років волонтери та інші небайдужі змінотворці мали доступ до Міноборони за каденції кількох міністрів. Але 10 квітня 2020 року міністр оборони Андрій Таран — який нині почесно відправлений від притягнення до відповідальності послом у Словенію — ліквідував Проєктний офіс реформ. Волонтери виявились непотрібними, всю відповідальність за реформи було покладено на директорат.
Свого часу про це рішення з текстом указу першим повідомив колишній депутат Борислав Береза.
Ось, що він говорив про це сумнівне рішення, коли майже на три роки Міноборони було позбавлене ефективного мозкового штурму і громадського контролю.
«Після мюнхенської конференції з безпеки тоді ще міністр оборони України Андрій Загороднюк заявив про те, що НАТО готове посилити нашу співпрацю і в кінці року нам підвищать статус до рівня партнера з розширеними можливостями. Правда лише в тому випадку, якщо темп реформ буде збережений. Це викликало дике роздратування в Кремлі. І тоді по різних каналах надійшла інформація, що Путін поставив завдання Дмитру Козаку, який веде від імені Кремля переговори з главою ОП Андрієм Єрмаком, не дати це реалізувати через заміну міністра. Потрібен той, хто просто почне саботувати реформи або зривати їхню реалізацію», — пояснював поспіх весни 2020 року зі згортанням реформ Береза.
Прикметно, що саме Загороднюка, а не Резнікова антикорупціонери та волонтери називають притомним міністром оборони, коли ця посада уже остаточно стала цивільною. Біда в тому, що нині всім небайдужим реформаторам треба буде розгрібати не лише «яйця Резнікова», а ще і свідомий саботаж попередника Тарана.
Чи були гігантські проблеми в діяльності Міноборони? Так. Чи є міністр Резніков «найкращим міністром оборони», як про це пишуть як під копірку дописувачі в мережі? Ні. Резніков міг би бути непоганим дипломатом, але вагомі закупівлі він делегував, м’яко кажучи, дуже сумнівним людям.
Лише за останній тиждень заступник міністра В’ячеслав Шаповалов отримує арешт з альтернативою застави у 400 мільйонів гривень. Ця чудова людина лобіювала укладення договорів про постачання продуктів для військових за завищеними цінами, а також закупівель бронежилетів, касок, одягу та інших речей для потреб Збройних сил України низької якості на загальну суму понад 1 млрд грн. Чи міг знати про такі злочинні діяння Резніков раніше? До статті розслідувача Юрія Ніколова? Так. Але для реакції знадобився гучний скандал. Ще одному заступнику, колишньому директору департаменту державних закупівель Міноборони Богдану Хмельницькому висунули підозру за фактом розтрати ним державних коштів на суму 107 796 050 грн та щодо забезпечення підрозділів Збройних сил неякісними бронежилетами у кількості 5700 шт. Улітку на його орендовану хату уже приходили правоохоронці й знайшли там купу грошей в дивані. Тоді на публікації ЗМІ Міноборони відповіло, що «інформація не відповідає дійсності».
Окремо винесемо за дужки кейс Олександра Лієва — чиновника із дуже пістрявою біографією, який у нульових організував у Криму проросійські акції — тільки б українські військові не мали змоги пройти на свої бази. Що ця людина робить в закупівлях снарядів на тлі повномасштабної війни із РФ — велике питання.
Це питання, яке попри дискредитацію журналістів УП і персонально розслідувача Михайла Ткача — так і не отримало притомної відповіді. Але чомусь саме після публікацій Віталія Шабуніна та Яніни Соколової ця людина врешті пішла у відставку. І ні, не треба розповідати байки про те, що війна то є брудна справа і для закупівель зброї для армії треба обов’язково брати особу з російськими зв’язками. У нас не бракує логістів і економістів — авторка цих рядків особисто знайома зі спеціалістами високого класу, яких з руками й ногами забрав Генштаб, Держспецзв‘язок і Національна гвардія. Всі ці люди мобілізовані, але займаються закупівлями й роблять все якісно.
Що ж ми бачили тиждень в Міноборони, окрім банального шкурняка і щурятництва? Неприємну політизацію і спробу втягнути міністерство у політичні ігрища.
Не секрет, що Міноборони — це розмова про гроші, про дуже великі кошти. Давайте так — поки Володимир Зеленський справді займається рутиною війни у якості Головнокомандувача, групи впливу в його команді цікавлять виключно потоки й конверти. І чесно кажучи, дуже неприємно, коли люди, які прийшли нізвідки — Давид Арахамія і Мар’яна Безугла гучно в телеграмах звільняють керівника ГУР МО Кирила Буданова і призначають його на пост міністра оборони.
Прикметно, що два народні депутати, члени комітету національної безпеки та оборони — не знають законодавства воєнного часу. Де військовослужбовець і керівник розвідки не плюшевий ведмедик, якого можна кидати з однієї коробки в іншу.
Тому Буданов лишається там, де йому і місце — продовжить свою рутинну роботу в розвідці, періодично хайпучи на сенсаціях «який рак у Путіна сьогодні».
Мої джерела в «Слузі народу» кажуть, що на вихідних Володимир Зеленський мав дуже цікавий дзвінок від західних партнерів. Де його чітко і зрозуміло попросили припинити це неподобство, втихомирити апетити людей із команди й перестати влаштовувати із Міністерства оборони майданчик для аджиліті.
Було узгоджено, що із Міністерства оборони прибирають найбільш нашкварених людей. Повертають той самий Проєктний офіс реформ, який було скасовано за Тараном. Це потрібно, бо за західною допомогою має бути громадський контроль. А ще — можна порівняти, на якому рівні лишились закупівлі Міноборони та у яку потужну силу виріс, наприклад, фонд «Повернись живим».
Те, що Резніков поки лишається на посаді є аж ніяк не свідченням, що він найкращий і безгрішний міністр, який буцімто соло домовляється про F-16 і танки. Це неправда, адже західні партнери дають нові пакети підтримки аналізуючи хід бойових дій і після тісного спілкування із Генштабом.
Резніков у відставку не йде. Але толерувати корупцію у воєнні часи не можна. З паном міністром раніше можна було попити каву і поговорити про стрибки з парашуту. Але пробачати крадіжки, коли на яйцях крадуть стільки, що можна було купити кілька тисяч машин для фронту — то є неприпустимо.
Резніков не йде у відставку поки лише тому, щоб не було посилення одної групи із когорти Зеленського над іншою. Але це не є жодним алібі. Пан міністр підібрав собі таку команду замів, яка остаточно і безповоротно застрягла у скандалах тому не треба чисто технічного міністра переоцінювати й робити з нього спасителя нації. Бо він таким не є.
Підсумок буде дуже простий. Корупція має бути покарана. Війна буде ще дуже довго. І прямо зараз треба вирішувати — ми хочемо посилювати своє військо так само як це роблять наші сусіди поляки, чехи чи литовці — професійно і з якісними закупівлями. Чи знову профукати все. А далі дракона й устілки для армії хай шукають волонтери.
Ми надто багато втрачаємо людей щодня, аби знову танцювати на граблях інфантильності та толерантності до корупції. У минулому ще можна було гратися в цю гру. Зараз — у нас єдиний шанс на виживання. Припинити нарешті ці ігри щурів, які точать корабель із середини.
