Як ми прогнозували раніше, турецька сторона оголосила про продовження на два місяці роботи «зернового коридору». Притому, інформацію «близьких до переговорів джерел» підтвердив турецький президент Ердоган. Більше того, відтепер судна також заходитимуть у порти Миколаїв та Ольвія, що дещо розширює вузьке горло морської торгівлі. Для України це рішення критично важливе – а Туреччина знов продемонструвала, що міцно тримає росію за економічний хвіст.
Утім, москва теж поки вміє висмикувати за хвости залежних від себе. Так Угорщина знов гальмує виділення допомоги Україні. Міністр закордонних справ Сіярто заявив, що Угорщина має намір блокувати наступні транші військової підтримки ЄС для України та будь-який новий пакет санкцій ЄС щодо Росії, доки OTP Bank не буде виключений з українського списку спонсорів війни.
Однак, як сказав держсекретар США Блінкен сенатору Грему, «ніколи не кажи ніколи». Кілька високопоставлених дипломатів повідомили журналістам, що у ЄС знайдуть спосіб подолати вето Угорщини на черговий пакет допомоги Україні та 11-й пакет санкцій проти росії.
Пам’ятаємо: цьому вже були прецеденти. Наприкінці 2022 року ЄС обійшов заперечення Угорщини щодо надання Україні фінансової допомоги. А у квітні 2023 року НАТО фактично проігнорувало угорські заперечення щодо проведення комісії Україна-НАТО.
Угорці надто залежать від ЄС, аби підігравати росіянам безкінечно. Президент Угорщини Каталін Новак навіть засудила «божевільне рішення Росії напасти на Україну» і наголосила на необхідності покарання усіх причетних до воєнних злочинів в Україні.
Затримка з рішенням про допомогу може навіть привести до збільшення цієї допомоги. Reuters повідомляє, що шеф європейської дипломатії Жозеп Боррель запропонував державам-членам збільшити обсяг Європейського фонду миру, з якого фінансується військова допомога Україні, на ще 3,5 мільярда євро. Досі цей фонд уже виділив на військову допомогу Україні близько 4,6 мільярдів євро.
Дружба з росією скоро взагалі може стати дуже невигідною. Жозеп Боррель у інтерв’ю Financial Times заявив, що жорсткі заходи слід запровадити проти Індії – за перепродаж нею російської нафти до Європи у вигляді очищеного палива, зокрема дизельного.
Це означає, що перехідний період для європейських економік, аби вони призвичаїлися до життя без росії, уже закінчується. І провідні країни світу готуються карати усіх, хто намагатиметься отримати вигоду від підтримки російського терориста. Про конкретику, найпевніше, ітиметься днями на саміті G7 у японській Хіросімі.
———————
«Не влєзай – убьет»
«200 тисяч мертвих мцклв»… Оголошений Генштабом ЗСУ рівень російських втрат в Україні нагадує про давню дискусію: скільки жертв неправедної війни ще може витримати російське суспільство.
Рівень втрат рф перевищує усі війни, які вела росія/срср після ІІ Світової, і за порядком наближається власне до показників 1940х.
Результати дуже ємно охарактеризувала The New York Times: “ росія страждає від обмеженості ресурсів, неорганізованості оборони та роз’єднаності в лавах. Військові були змушені багаторазово відступати, і здебільшого зупинилися на лінії фронту протяжністю 600 миль з минулого року.” Найкращі зразки російських озброєнь програють тим високотехнологічним системам, які в обмеженій кількості надали українцям західні союзники. Для «втарой армії», яка хотіла взяти Київ за три дні, Львів — за тиждень, і погрожувала вийти на Ла Манш за місяць, це катастрофа.
Але війна триває, і російське суспільство не показує ознак бажання миру. Навпаки, як показує опитування «Левада-центру», 29% росіян навіть вважають виправданим ядерний удар по Україні – безвідносно до наслідків (щоправда, 56% росіян ще вважають, що застосування ядерної зброї не може бути виправдане за жодних обставин).
Звісно, пропаганда на росії приховує масштаби втрат. Але 200 тисяч сховати неможливо – це достатньо багато, щоб практично кожен чув чи знав про втрати у конкретній йому відомій (якщо не у власній) родині. Моніторинг місцевих російських медіа це підтверджує – повідомлення про загиблих, поховання тощо ширяться дедалі більше попри цензуру. Однак, поки не зупиняє і це.
Пропаганда ефективна, лише коли спирається на об’єктивно існуючі настрої в суспільстві. Для пересічних росіян війна в Україні – це не агресія проти чужої країни, а «забирання свого». Вони цілком серйозно вважають, що «повертають» «свою Україну». Більш заповзято вони захищатимуть хіба що власне територію рф.
Це значно підвищує терпимість до втрат і допомагає пропаганді. І це визначає стратегію, яка необхідна для Перемоги.
Українцям доводиться доводити – така от сумна тавтологія – що цю масу можна перемогти. І що військова перемога – єдиний шлях до миру. Бо сучасна росія, знекровлена власними втратами, вимагає своєї перемоги. Але наслідки такої перемоги для світу будуть катастрофічними – про це провідні посадовці західних країн говорять відкритим текстом.
Тому підтримка України виходить на новий рівень. Велика Британія, Франція, а за ними Бельгія оголосили про намір готувати українських пілотів і, що іще важливіше, сприяти отримання Україною літаків класу F-16. Але настане це після успішного українського наступу. Коли останні у західному істеблішменті (крім, звісно, стимульованих рф), перестануть жахатися «мільйонної російської армії, яка прийде посувати кордони».
Успіх наступу залежить від ЗСУ – і їхньої підтримки всіма нами. Кожен донат на ЗСУ – крок до Перемоги. А для тих, хто може спілкуватися із громадянами, організаціями, медіями, урядами союзників, є ще одне завдання. Переконання у посиленні допомоги Україні і санкцій проти рф.
Бо економіка росії зберігає запас міцності, але він розхитується. Чим швидше дохитається, тим легше буде ЗСУ. І тим швидше прагнення росіян до «перемоги» зміниться зневірою, усвідомленням, що «сила не взяла».
Змиритися із втратою України, усвідомити, що незалежність України – це не тимчасовість, а назавжди, — буде набагато важче, ніж «відпустити» Фінляндію, Польщу, навіть країни Балтії. Але шлях один – через поразку росії і важке, закарбоване в крові розуміння: «нє влєзай — убьет».
А далі треба буде зробити так, щоб усмирити в росії дух реваншизму і придушити бажання «павтаріть». Але це інша тема для довгої розмови.
