Путін з Макроном знов будуть підштовхувати Україну на капітуляцію.
Одному потрібно переобратись на другий термін.
Іншому — повернути України в «русскій мір» та поховати рух до НАТО, ЄС та й будь яке майбутнє країни загалом.
Сьогодні відбулись так звані «перемовини» між Путіним і Макроном, а потім Макроном і Зеленським. Деякі ЗМІ вже заявили про «обнадійливі результати». Але, які можуть бути «результати» від Путіна, яких хоче знищити країну?
Чому все це працює проти України?
Перше. Путін нібито погодився на якусь «робочу групу» в найближчі години.
Друге. Франція та Росія будуть готувати якийсь «саміт для визначення нової архітектури миру та безпеки в Європі».
Ви уявляєте що це таке?
На цих «перемовинах» будуть вимагати лише одне — Україна повинна капітулювати: особливий статус на умовах Кремля, невступ до НАТО, прямі перемовини з бойовиками і повна здача наших інтересів.
Погоджуватись на шантаж Кремля не можна в жодному разі. Це аксіома для України. Інакше Росія просто візьме Україну голими руками. Без війни.
У мене немає жодної віри НІ ПУТІНУ, НІ МАКРОНУ.
Обидва мають лише свої шкурні інтереси.
Андрій Смолій
Не здаватися.
Ми всі переживаємо, що чекає Україну через день, два чи більше днів.
Нам усім важко повірити, що в центрі Європи, в ХХІ столітті якийсь знавіснілий фюрер Путін може безкарно і безперешкодно розгорнути новий наступ проти України, призвівши до вбивства невинних людей.
Ми бачимо, як кривавою слиною заходяться його опричники і пропагандисти. Як зухвало погрожують нам своєю зброєю і дивізіями.
Вони вже давно б хотіли стерти Україну з землі. Вони вже давно б хотіли ввірватися до нашого дому.
Це не сталося завдяки спокою наших людей, завдяки нашій армії, завдяки реальній допомозі Заходу.
Ці три обставини жодним чином не змінилися за останні дні.
Зараз Кремль йде на фінальну ескалацію, бо сподівається, що здригнуться політики.
Тому зараз найважливіше — не здаватися. Ані стосовно російських ультиматумів, щоб прийняти їхні вимоги миру на Донбасі, ані стосовно Криму, ані стосовно членства в НАТО, ані стосовно самого суверенного майбутнього України.
Не здаватися. Це те, що має зробити влада і політики.
Вистоїмо зараз — буде Україна.
P.S.
Чёрная лампа:
Президент Украины вчера в Мюнхене ничего не потребовал от Путина. Он не предъявил ему никаких ультиматумов. Не пристыдил. Не напомнил ему о детях. Не рассказал ему, что он скажет убитым украинским воинам о том, от чего они погибли.
Все это он сказал американцам, британцам, полякам, французам, немцам, канадцам – представителям стран которые не убивают украинцев. А тому мудаку что возглавляет страну нас убивающую он не сказал ничего.
nota bene:
В речи Зеленского был длинный перечень претензий к партнерам, которые и так дают нам много всего. Очень много. Вопреки президенту Украины, не благодаря его усилиям.
Ведь он не только не признавал угроз до вчерашнего момента, он их публично отрицал, поддавал сомнению и всячески обесценивал. Претензии президента заняли 50%-70% его речи, зачастую были неприкрыто недипломатичными и звучали как детские обидки на уровне: «а он первый у меня игрушку забрал».
Был перенос вины с больной головы на здоровую, потому что и США и Великобритания исполняют условия Будапештского меморандума – его нарушает только Россия.
Две из трех сторон подписантов, гарантировавшие территориальную целостность Украины при сдаче ядерного оружия выполняют взятые на себя обязательства. Россия их нарушила. Этого обозначено не было. Были намеки и полунамеки, но не прозвучало открытых обвинений Росии и лично Путина в агрессии, захвате територий, убийствах.
Мирослав Вересюк:
Скажи, Володька, — Нахрина,
Тобі це було президентство?!
Не зліпиш кулі із лайна!
Чи облажатись, то блаженство?!
У ролі мачо-пацана
Кривлявся би собі в Кварталі,
Обрубком свого пісюна
Ще довго грав би на роялі.
Про що ти думав коли йшов?
Чим думати теж треба мати!
А ти без тями, знань основ,
Рішив, що зможеш керувати?
Ти ж клоун! Неук! Дилетант!
Душиця підла малороса!
Який із тебе там гарант,
Коли від армії ти «косиш»?
Мав би, курва, зрозуміти
Як ти принижуєш солдат!
Як їм ганьбу оцю терпіти –
Верховний їхній ухилянт…
Манкуртом ріс на цій землі,
Сміявся з символів, народу.
У тім кварталівськім кублі
Там стукають у дно зісподу.
Страшний невіглас, таки лох,
Спаскудив все чого торкався.
В душі твоїй чортополох,
Давно вже з нечистю злигався.
Якщо ще клепка в тебе є
І те, що чуйка звуть в народі,
Скажи, — Пробачте! Не моє!
Я помилився! З мене годі!
