На єрмаківській УкрсучнеПравді навчилися швидко реагувати на появу «нехороших» думок у головах елєкторату.
.
Пригадуєте, як Зеленський, замість вміло й красиво обіграти запитання журналістки 5-го каналу й не лише відбрехатися, але й вийти з додатковими бонусами, почав тупо бикувати? І раптом абсолютно нудна й безлика «тепла ванна» (пресконференція) зацікавила громадськість. А питання Ганни Рибалки, до якого ніхто б і не діждався, заколисані взаємним облизуванням журналістів і Зеленського, раптом повторили дуже багато людей. І почали робити висновки: чому він так боїться тих згадок, а чому в той час так брехав, а може насправді здавав Україну ворогу, а під кого?
І ці питання, які Зеленський накликав на свою голову через власну тупість та бидлякуватість, почали лякати його оточення. Треба знову нагадати своєму електорату стару казочку, що якраз Зеленський «головний автор усіх перемог», а у випадку поразки його б конче вбили. От лише за час війни люди почали трошки думати. І робити висновок: якщо усі дії, які відкрили двері ворогу, таки скоїв сам Зеленський, то не для януковича ж, медведчука, Мураєва (його десь за кордоном назвали потенційним гауляйтером) чи інших він це зробив.
Єрмак свиснув і з уже дуже залежної від нього УПячки прибігли два «всєгда готових» Романюк та Кравець (це ж його замість придирливого Ткача послали вилизувати Зе на пресконференції). Відразу зваяли цілу статтю про те, як рашисти, захопивши Київ та позбувшись «непокірного» Зеленського, мали призначити свого гауляйтера. Розглянули все тих же януковича й медведчука. Про януковича ходила розповідь про те, ніби його ніби двічі привозили до Менська. А ви хоч якісь підтвердження бачили? Фото, згадки в бульбяного таргана — він би не пропустив, у білоруським підпільників і Гаюна, які б навіть номер літака й рейсу відшукали? Ні. Тільки оце: «за даними наших джерел».
З медведчуком ще гірше. Він був під домашнім арештом, з початку війни кудись ніби втікав, десь ніби переховувався, а купа рашистської агентури та дрг, якими кишів Київ, його не знайшли й не взяли під контроль та захист ще до вторгнення, між іншим… Зате потім він кудись дуже тупо знову втікав, а Баканов його ще тупіше ловив — там просто до смішного примітивні нестиковки. Бо нікуди медведчук не втікав, а просто був переміщений в надійніше місце. А коли Баканову знадобилося відновити довіру, він його витягнув і наказав записати відосік проти Порошенка… Тож на медведчука рашисти взагалі розраховувати не могли б, оскільки не мали його під контролем. І, будьмо щирі — тоді не шукали, а взнавши про нього, спершу навіть відмовлялися.
Але команда поступила й слухняні журнашлюшки зліпили псевдоісторичний опус. Чого в ньому нема? Найпростішого й єдиного прийнятного для москви сценарію — легітимного. Нехай і цинічного та фальшивого, але такого, що знімав би з кремля всі претензії. А пішли но по пунктах:
1. Планів формально окуповувати Україну москва не мала. Вони вже людей сотнями катували й убивали, а прапори, герби, вивіски установ не рухали. Бо все це мало залишитися. Та сама Україна, тільки упокорена в ролі лукашенківської Білорусі. І влада в цій Україні мала бути хоч трохи легітимною, як для світу, так і (на думку агресорів) для більшості (трьох четвертих) українців. Які тут убіса маргінали й відщепенці янукович з медведчуком. Та їх ніхто ні зовні, ні в середині не признавав, навіть в ОРДЛО плювалися…
2. Зеленський. Усе ж чудово — лєгітімний. А ще кінчений совкодрочер. Для Заходу його союз із фактичними окупантами був би проблемою, але, якби війна швидко закінчилася й без великих жертв, а Зеленський виступив з заявою про вдячність «братьям», то що мали на це сказати західні держави? Опісля, коли б в Україні пішли страшні репресії та розправи, обклали б санкціями. А так — без варіантів: Zєпрідєнт — Zа, слуги в zРаді — Zа, уряд — перелякано, але — Zа. Якісь торги могли б хіба піти за долю Західної України. Тому для москви саме Zеленський був ЄДИНОЮ прийнятною кандидатурою. Головне, щоб не втік.
3. А він же й не втікав. Оборону зруйнував, армію ослабив, війська з півночі й півдня відвів, попередження союзників демонстративно відкинув. І чекав у Києві, який цілковито відкрив для наступу ворога. Навіть у переддень вторгнення (а знав же, шельма, що воно буде) проголосив не воєнний, а надзвичайний стан, щоб не оборонятися, а своє населення розганяти й не допустити «захоплення владних інституцій» — це йому весь час снилося, що Порошенко владу перехопить. А далі вже було 24-те. Ніхто в світі, крім українців не вірив, що ми вистоїмо. Міг і Зеленський не вірити, але навіщось таки зробив пару кроків, які й так тієї миті нічого не міняли. Оборона пішла б з його воєнним станом, чи без нього. Тут ще є таємниці, які колись треба розгадувати. Але ж ми зараз обговорюємо навіть не стільки, чи Zеленський сам готовий був зрадити, як те, чи могли на нього розраховувати в путіна? І тут уже без варіантів.
4. Що потребував путін на той момент? Це все було чітко ним сформульовано. І вся Україна, як набір губерній рашистану, там не передбачався. Нагадаю 6 пунктів того ультиматуму:
1) «днр/лнр» — незалежні держави;
2) Крим — частина ерефії;
3) Україна навіки зрікається членства в НАТО й відмовляється від підтримки Альянсу;
4) «демілітаризація»;
5) «денацифікація» — насправді, масові арешти всіх українських активістів та пасіонарних громадян з подальшим поглибленням репресій проти всього українського;
6) спеціальний або другий державний статус московської мови.
А тепер згадайте, що Зеленський постійно повторяв до і після вторгнення та що він і його слуги творили в той період? Пішли по пунктах: перші два були єдиними про які Зеленський висловився негативно, хоча й не дуже переконливо. Але потім «під тиском обставин, визнаючи волевиявлення населення»… Для нього ж це не було проблемою, просто сказати таке боявся. Хоча згадайте вже весною: «Повернутися до границь 23 лютого (без Криму й ОРДЛО) — це вже буде перемога. І не треба бути такими жадібними, бо повернення Донбасу буде коштувати десятків тисяч життів». Отже, перші два пункти скривившись, підписав би.
Проти НАТО він виступав завжди. І зараз, написавши липову, нелегітимну заявку, так само грається в саботаж. Думаю, тому що з єрмаками, татаровими, коломойськими в НАТО не беруть, а ті вже вміють переконувати. Навіть, коли Київ вистояв, а ми вже побачили страхіття Бучі, Ірпеня… він посилав делегацію зрадників домовлятися з «партньорамі», як відмовитися від НАТО й заручитися московськими «гарантіями»! Отже, третій пункт для нього взагалі програмний..
«Демілітаризація». А чим він займався майже всі три роки — цю вимогу путіна він старанно виконував ще задовго до вторгнення. А на замовлення путіна, чи з бажання побільше вкрасти на дорогах — нехай колись прокурори розбираються.
«Денацифікація». Адже це нас з вами й усіх свідомих українців оголосили б нацистами й репресували та знищували, як понад 100 років тому муравйовські банди. Право на існування отримали б лише «вєлікорусскіє куратори» та малороси-чухраїнці. А країна мала б стати аналогом лукашенківської Білорусі. Але ж він з моменту обрання мріяв про це. І навіть зараз усіми силами пробує впровадити лукашенкізацію України. От від чого б не відмовився, то від цього пункту.
І п.6 (про рускій язик) був для влади прийнятним і бажаним — вони навіть понавносили законопроєктів, де були в авторах і Бужанський, і Потураєв, і Є.Кравчук (узагалі галичанка-запроданка). Українська мова тим космополітам, як кістка в горлі, вони її зневажали й висміювали, як і всю трійцю: Армія-Мова-Віра.
Отже, Зеленський у різних формах сам пробував реалізувати чотири пункти з шести, а проти двох публічно висловлювався, бо так було треба. Чому його мали б не переконати? А може й переконали? Лише тому й не втік. А потім щось пішло не так, бо в Україні є Народ і Армія, яких Зеленський абсолютно не спроможний зрозуміти. Як і путін.
От я вам тут намалював дуже спрощену картину. За цей рік вже опублікував десятки статей, у яких розшифровував і аргументував деталі: від фактажу й до сакраментального «по Фрейду». Але то було про Зеленського, де ще про щось можна сперечатися. А лизоблюди з Єрмакіської Правди написали ж опус про мотиви й плани московитів. То ви скажіть мені, а що це за такий підхід, щоб вибрати два нереальні й надумані варіанти, але не згадати про єдиний умовно легітимний та цілком реалістичний? Ну, хіба було замовлення якраз від цього варіанту й відвернути увагу людей…
