Добкін для мене це яскраве уособлення тих, хто сподівається, що одним простим рішенням війна все спише.
Надягнув однострій ЗСУ — і все, отримав новоє ліцо, а заодно індульгенцію за роки підмахування смертельному ворогу та приниження своєї країни.
За всі ці «Бєркут! Бє-є-єркут!», ненависть до мови та історії, насадження малоросійської свідомості в угоду кон’юнктурі.
Тепер не вони змінились — кон’юнктура змінилась, от і вся розгадка різкого перевзування з позиції «какой разніци» на ультра-патріотичну.
Ми ж завжди воювали з Остазією, не бігли до «ДБР» з позовом до Порошенка за Томос, не проклинали Майдан та «каратєлєй АТО», не причитали про «американські кунги» і не ржали з «нєкрасіво одєтого воінствєнного мєньшинства» та «атопутіннападьот».
………………
На жаль прокатить, в Україні інститут репутації відсутній, навіть службу в лавах ЗСУ можна легко підмінити невеличкою промо-кампанією в стилі Колі-Катлєти — і все, новий всенародний герой «я єб@л, я воєвал» готовий.
Таке минуле з мімікруючою «елітою» ще довго триматиме нас своїми малоросійськими клєшнями, цього скоріше за все не уникнути.
Хоча з іншого боку «з паршивої вівці хоч шерсті клок», промосковський вектор здох і завонявся, любителі «смотрєть в глаза» хіба що під ногами плутатимуться якийсь час — головне той час не втратити.
P.S.
Я спокійно поставився до фото Добкіна.
Іде війна. Я пробув у Харкові і його околицях півтора місяця, якраз напередодні звільнення Балаклеї.
Харків зруйнований. Щоночі ракетні удари по центру, а в день по місцях скупчення людей. Зруйнована історична архітектура, убито багато цивільних.
Те саме і в інших містах, але Добкін народився і все свідоме життя прожив у Харкові.
Він був і є харків’янин. Його місто де він народився, жив, навчався, де його родина — зруйноване руським міром.
І я уявляю яка трансформація може відбутися з людиною під вогневим ураженням противника, сам це пройшов.
Є цитата, яку приписують Алькапоне — Куля дуже багато міняє в голові, навіть якщо потрапляє в дупу.
Повномасштабне вторгнення РФ багато змінило в українському суспільстві. Процент тих хто за НАТО виріс, президент якого вважали боягузом і який хотів «посмотреть в глаза Путину» виявився найбільшим бандерівцем, що закликає країни НАТО до превентивного удару.
Все міняється під впливом кризи, війни, масових вбивств росіянами.
Не міняється тільки одне — Національні інтереси України.
А вони полягають у Суверенітеті, Повному відновлені території, Сильній Армії, Економічному зростанні, та виведенні українців у першість рейтингів за рівнем щастя та добробуту.
Навіть Добкін чітко зрозумів, що цього неможливо досягнути з Росією.
І це добре.
Валька-стакан улічіла Зеленського в зраді, що він у Стамбулі готував державну зраду зі згодою на всі умови ворога.
Звичайно є спокуса сказати, що ворог намагається дискредитувати нашого героя у наших очах через невідступний спротив нашої щетини, а зрадники-порохоботи підхоплюють пропаганду ворога.
Але от незадача: говорив про зраду у Стамбулі сам товариш Ердоган. Говорив 25 березня 2022 року:
«Ердоган: росія та Україна близькі до консенсусу щодо чотирьох із шести пунктів переговорного процесу. Зокрема щодо статусу російської мови та вступу в НАТО.»
Тут можна сказати, що противник НАТО впродовж десятиліть Чалий, якого Зеленський призначив у делегацію, відстоював би членство в НАТО, а Ердоган бреше, але ми пам’ятаємо ту пропаганду проти НАТО, яку раптом розпочала банда Зеленського в березні-квітні, коли наш боневтік ще не приміряв образ героя у футболці на фоні мішків з піском.
Головне питання цієї війни до зеленої футболки: навіщо вже в перший день посилав делегацію на територію ворога?
Чомусь прийнято казати, що Путін дурний, бо думав, що в Україні перед вторгненням у нього вже було все на мазі через агентуру в вищих ешелонах влади. А хто сказав, що в нього не було все на мазі?
Та прямий факт зради підтверджує ще один свідок, на цей раз вже з України, це — Боря Філатов, мер Дніпра.
Саме він на тому відео, яке сплило в червні, з наради з мерами міст прямо закликає останніх підтримати ініціативи президента, «якщо такі з’являться». А саме: «відмову від НАТО», «відмову від Криму», «федералізацію».
— Не очєнь хотелось би штоби ето всьо попало в паблік… Но разнимі каналамі мнє і моім колєгам… Вадіку Бойченко (Маріуполь), Ігорю Тєрєхову (Харків)… Нам говорят: поддєржать отказ от НАТО, отказ от Крима, фєдєратівную конфігурацию(с)
Тобто підтримати складання зброї.
Це готування злочину у вигляді державної зради.
Джон Сміт
Я Зеленського зневажаю. Я вважаю його отрутою, яка насаджує в Україні свою убогу мораль, бо не відповідає моралі українців. Воно поширює серед прихильників ідею, що нам всі винні, що іноземці «повинні» нам «давати», а якщо ні, то «вони погані». Конструює секту з сяючим Месією нагорі, який із-за вівтаря штовхає вечірні проповіді заляканим овечкам. А його банда висуває на передній план матюкливих поворознюків і інших коль-каклєт з наташами мосєйчук, щоб всім разом нав’язувати цей настрій у суспільстві.
Ця патерналістське комуняцьке сектантство, засідаючи в голови, руйнує нас зсередини і вже привело до десятків тисяч смертей, коли потім тупі глядачі кварталу сміються з вірусу, «бо я хотів навмисно заразитися, щоб показати, що це не страшно», байдужі до загиблих героїв «бо вони самі туди полізли», а зараз стали в секту «не дивись угору», бо головне, щоб від удару згори загинули жителі Маріуполя, «а не я».
В кінцевому рахунку це нас послаблює і з нації Майдану ми перетворюємося на скотний двор.
Тому для мене Зеля завжди залишиться нікчемою, доки сам не еволюціонує до людини. Але він не еволюціонує, бо спирається на власну доволі стійку систему морально-етичних координат. Він вірить в успішність Системи і те, що саме вона привела його до успіху в житті. А всі, хто загинув через нього, ну що ж… це просто менш успішні невдахи.
Тому я не вірю в заклики до єднання з ними. Єднання це неможливе, бо ми стоїмо на різних полюсах — як українці і орки.
