Про Олену Зеленську. Нашу першу леді. Спочатку всі ржали і тролили її на щойно створеній сторінці. Тепер претенденти на голос совісті почали соромити тих, хто ржав і тролив.
Типу не винна вона, що чоловік у неї президент і «як вам не соромно, ваші коменти характеризують вас більше, аніж її».
Мене не цікавлять її почуття. Вибираючи всі принади влади, треба пам’ятати, що заодно вибираєш і всі незручності та мінуси. В том числі і публічність. І плату за цю публічність. Віднині кожний твій крок будуть розглядати під лупою.
Я пам’ятаю їхнє з Володимиром парне інтерв’ю, здається ISTV, напередодні виборів. Я читала купу аналізів того інтерв’ю. Хоча там і без фахового аналізування дуже кидалось в очі, що саме Олена має вплив на Володимира. Вона тоді ще бідкалась, що не зможе в прямому ефірі корегувати його промови і погоджувалась, що сприйняла «цей проєкт» (мова йшла про президентство, яке перед ними замаячило).
Я пам’ятаю той її допис від 2014 року про винагороду за повідомлення про розташування українських військ. Ви вірите, що Олена репостнула ту інформацію просто так? Не розібравшись у налаштуваннях Facebook? То був абсолютно свідомий шер. І подальші дії, як то термінове видалення з бази Миротворця, недолугі виправдання Олениною неповносправністю під час користування соцмережею, лише укріплюють в думці, що вона – ворог. Не те, щоб прямо махровий і страшний. Але точно не та, яку роль вона зараз намагається грати.
Я розумію її напругу і шок. Бо ж не про таке мріялось, коли обговорювали Володимирову перспективу. Все мало бути по-іншому — «балы, красавицы, лакеи, юнкера, и вальсы Шуберта, и хруст французской булки, любовь, шампанское, закаты, переулки…» А натомість – українці обтикали факами і допис в ФБ, і її саму.
Неправильно? Так. Несправедливо? Як сказати…
На фото і відео Олена не виглядає щасливою. Чого вартують невербальні знаки, які вона, попри контроль, демонструє. Зверніть увагу на її руки на фото – стиснуті в кулаки або однією рукою стискає іншу до болю. Та і вирази обличчя не кращі. Щастя там мало. Але то її біографія. Вона на неї погодилась.
Може, вона взагалі одна із небагатьох, хто розуміє, що відбувається насправді. І чим все може закінчитися для її сім’ї. Бо ляльководи, які втравили в президенство воюючої країни абсолютно не придатну людину, найменше переймаються життям Зеленських після каденції.
Ми можемо скільки завгодно закликати одне одного бути толерантними, терплячими і вихованими. Країна в стані травми і щоденних втрат на фронті саме таким чином справляється зі стресом. Так, на жаль, нетолерантно дозволяючи емоціям превалювати над чемністю.
