І в розвиток теми про масову культуру і пріоритети.
Нещодавно стали відомі дані з системи Prozorro, відповідно до яких Олена Кравець (з Кварталу-95) отримала з держбюджету 27 млн грн на власний проект.
Цю суму їй виділили для створення авторського вечірнього шоу «Тихий вечір».
Спочатку на шоу хотіли виділити загалом 32 млн грн, але бюджет «дуже жорстко скоротили».
Для розуміння: кілька днів тому Кабмін виділив співставну суму — близько 32 млн гривень — Запорізькій ОВА на будівництво фортифікаційних споруд.
«Тихий вечір» — це точно інвестиція, варта фортифікації області? Точно співставна за ефектом?..
Rostyslav Pavlenko
27 мільйонів з бюджету на шоу кварталівки Кравець — це десь 1400 fpv-дронів.
Тобто цих коштів могло б вистачити раз на кожну годину протягом двох місяців на ворожі позиції відправляти дрон, замінюючи людину — іншого більш ефективного та доступного варіанту нівелювати різницю в мобілізаційній спроможності у нас поки нема і не передбачається.
Це і є війна на виснаження ресурсів, тільки для декого важливіше тримати населення головою в мівіні, бо таких «Кравєць» з їхніми гівношоу замість асфальта у нас легіон.
…….
Цікаво чи побачимо ми «активістів» з плакатами «Гроші на ЗСУ, а не на шоу!», як думаєте?
І ще трохи про кіно — бо насправді не про кіно.
Дізнався від сина-підлітка, що його однокласники не просто дивляться оте «Слово пацана», а співпереживають героям, чекають продовження і … хвалять «правдивість» стрічки.
Оцінюють правдивість подій, які розгортались за 30 років до їхнього народження…
У нас цілком виправдано бʼють на сполох. Дехто навіть закинув активістам: от бачите, не дали мінкульту серіали знімати, тепер наші діти дивляться російське.
Тут, однак, маніпуляція.
По-перше, серіали про «паровозів»/поворознюків, які хотів знімати Мінкульт, жодним чином проблему впливу російського маскульту на нашу молодь не вирішують. Бо низькопробний треш з висміюванням опонентів влади і просуванням ухилянства та жлобства — аж ніяк не замінник добре таргетованому і якісно виготовленому продукуту.
Важливо не знімати чи ні, a що і як знімати.
І друге — додатково до зйомки якісного українського масового кіно, ніхто наче не перешкоджає поширенню / перекладу / інформуванню щодо неросійського масового продукту. У тих самих 1980-90х європейські та американські стрічки і серіали дуже навіть «заходили». Паралельно до виробництва своїх.
